Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.09.12Справа №2а-2031/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
за участю представника позивача Андрєєвої Яни Ігорівни довіреність № 4817/09 від 23.07.12 Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 636,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»не здійснив сплату єдиного внеску за 2011 рік в сумі 636,21 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.09.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.09.2012 р. закінчено підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неприбуття в судове засідання або про поважність причин неприбуття, відповідач суд не повідомив, письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Встановлено, що відповідач зареєстрований Ленінською районною державною адміністрацією м. Севастополя 14.07.2010 р. як фізична особа-підприємець.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті першої Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 2464 розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною одинадцятою статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців встановлюється у розмірі 34,7 відсотка на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у проваджені ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Частинами другої, третьої розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону № 2464 передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77), нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону. З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Відповідно до пункту 3.2 розділу III Порядку про формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 під № 1014/18309 (далі - Порядок № 22-2) фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб , які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.
Згідно з пунктом 2.2 розділу II Порядку № 22-2 звіт до органів Пенсійного фонду може подаватися страхувальником:
- в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007 N 7-7, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2007 за № 436/13703 (звіт на паперових носіях не
подається);
- на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з
електронною формою на електронних носіях інформації;
- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти.
Відповідно до підпункту 4.2.4 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. під № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5) єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з підпунктом 4.6.2 розділу IV Інструкції № 21-5, платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили до 20 числа місяця, наступного за місяцем за який самостійно визначили до 20 числа місяця, наступного за місяцем за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити суму єдиного внеску, заявлену в поданому 29.02.2012 року звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України в розмірі 1978,95 грн. до 20.01.2012 року.
У встановлений законом строк, зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік сплачені були не в повному обсязі, у сумі 1342,74 грн.
Пунктом 6.2 Інструкції № 21-5 передбачено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону (2464-17) підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Встановлено, що сума єдиного внеску у розмірі 636,21 грн. була визнана недоїмкою, у відношенні якої, була виписана вимога про сплату боргу № Ф-603 від 05 липня 2012 р. та спрямована на адресу боржника. Вимога була повернута до Управління з приміткою за закінченням терміну зберігання.
Згідно частини першої статті 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
В рахунок сплати заборгованості за вимогою від боржника грошових коштів не надходило.
Відповідно до пункту 6.5, 6.6 Інструкції № 21-5 протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком суми боргу, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому Пенсійним фондом України, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги до суду платник зобов'язаний письмово повідомити протягом десяти робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.
Таким чином, на час розгляду справи відповідач має заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1342,74 грн., що підтверджується матеріалами справи.
На день розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості до суду не наведено.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З врахуванням зазначеного, аналізуючи законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, засновані на законі та підлягають задоволенню, а сума заборгованості - стягненню з відповідача.
Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 24.09.2012 р.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (юридична адреса: 99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, 16, кв. 56-58, ЄДРПОУ -22274991, МФО 824509, на р/р 37194076002703 в ДК України в м. Севастополі) заборгованість в сумі 636 (шістсот тридцять шість) гривень 21 копійку.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Гавура
Постанова не набрала законної сили
З оригіналом згідно
Суддя О.В. Гавура