УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/369/13-ц Головуючий у 1-й інст. Коваленко В.К.

Категорія 67 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,

при секретарі судового

засідання Ходаківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 травня 2013 року

по матеріалам позовної заяви ОСОБА_2, заінтересована особа - Житомирська обласна державна адміністрація про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и л а :

21 травня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту його проживання в АДРЕСА_1 з 26.04.1986 року по 25.05.1986 року.

Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 травня 2013 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті провадження по справі у зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала судді є незаконною та такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у вказаній справі, суд першої інстанції керувався положеннями ч. 4 ст. 256 ЦПК України, відповідно до якої, зі змісту заяви ОСОБА_2 про встановлення факту його проживання в АДРЕСА_1 з 26.04.1986 року по 25.05.1986 року, вбачається спір про право.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 235 та ч.4 ст.256 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відтак, законодавець визначив, що для суду будь-яке право повинно набувати визначеності лише після розгляду справи по суті, перевірки законності та обґрунтованості вимог заявника. У разі виникнення між заявником і заінтересованими особами спору про право, підвідомчого суду, тоді лише суд не може розглядати заяву в порядку окремого провадження, та залишає її без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі пред'явити позов на загальних підставах.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення регулює Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Особам, яким встановлено статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії призначається пенсія на пільгових умовах, визначених розділом VIII зазначеного Закону.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 11 Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 15 Закону підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Згідно з ч.1,3,4 ст. 65 Закону та п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення на підставі довідки встановленого зразка.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення (п. 10 Порядку).

Необхідність повторного звернення до суду для встановлення факту постійного проживання особи на території посиленого радіологічного контролю чинним законодавством не передбачена.

Таким чином, законодавством передбачено спеціальний порядок встановлення фактів постійного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю та визначення в зв'язку з цим статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, який є підставою для призначення пільгової пенсії, а тому справи про встановлення таких фактів не підлягають розгляду в порядку, передбаченому гл. 6 розділу 1У ЦПК України.

У разі незгоди особи з рішенням органу, який видає посвідчення, вона згідно із ст. 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» може оскаржити це рішення до суду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.209,303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 травня 2013 року скасувати з передачею питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: