АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/9200/2013
Головуючий у 1 інстанції: Зінченко С.В.
Доповідач: Кирилюк Г.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2013 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 28 березня 2013 року,-
встановила:
21.03.2013 р. головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києва Подпорін Р.О. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист, виданий 07.12.2010 р. Солом'янським районним судом м. Києва по справі про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у розмірі 172 248,30 грн. Державним виконавцем здійснено вихід до квартири боржника, про що свідчить акт від 04.01.2013 р., проте мешканці квартири проігнорували його вимоги та допуску до помешкання не надали. Відповідно до відповідей Державної податкової служби та УДАІ, у боржника відсутні відкриті рахунки у банках та зареєстровані транспортні засоби.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2013 року подання задоволено, дозволено примусове проникнення до квартири боржника.
В апеляційній скарзі представник боржника ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника відмовити.
Посилається на ті підстави, що суд невірно оцінив докази, викладені в поданні, неповно з'ясувавши обставини справи, що мають значення для справи.
Зазначив, що твердження державного виконавця про те, що мешканці квартири не допускають його до приміщення, про що свідчить акт від 04.01.2013 р., не відповідає дійсності.
Державний виконавець був у квартирі, при цьому як без запрошення понятих для проведення арешту (опису) майна, так і без попереднього погодження часу проведення таких виконавчих дій. Підтвердженням того, що державний виконавець був допущений до квартири служить і сам акт державного виконавця. Разом з тим, вказаний акт складено з порушенням норм чинного законодавства, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги та дійшов формального висновку про те, що останній підтверджує відмову мешканців допустити виконавця до приміщення.
В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Вислухавши пояснення представника боржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Питання про примусове проникнення до житла боржника при виконанні судових рішень вирішуються, відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України, судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2010 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-1952, виданим 07.12.2010 р. Солом'янським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми боргу в розмірі 172 278,30 грн.
Згідно відповіді Адресного бюро м. Києва, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Зі змісту постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2012 р. вбачається, що боржнику на праві спільної сумісної власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до відповіді Державної податкової служби №53475 від 13.07.2012 р. , фізичну особу-підприємця РНОКПП: НОМЕР_1 припинено (а.с.19)
Відповіді на запит старшого державного виконавця від 26.01.2011 р. №315/17 до БТІ у м.Києві та УДАІ м. Києва в матеріалах справи відсутні.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що з метою проведення опису належного боржнику ОСОБА_1 майна, державний виконавець здійснив вихід за місцем знаходження цього майна, однак провести опис майна виявилось неможливим через відмову мешканців допустити виконавця до приміщення, що підтверджується актом державного виконавця від 04.01.2013 р.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України вимога про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи може мати місце в тому випадку, коли боржник своїми діями перешкоджає або робить неможливим вільний доступ до нього державному виконавцю.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів чинення перешкод державному виконавцю у вільному доступі до житла боржника.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії можуть провадитися за присутності понятих. Присутність понятих обов'язкова під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; до житлових будинків і квартир для забезпечення примусового виселення з них та вселення в них; до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна.
Відповідно до п.1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. №512/5, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.1.5.2 вказаної Інструкції, акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події:
а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції;
в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються);
г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта;
ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Наявний в матеріалах справи акт від 04.01.2013 р., в якому відсутні реквізити виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій, не зазначені підстави для його складання, не перелічені особи, що були присутні під час його складання, та який складений за відсутності понятих, з зазначенням у констатуючій частині лише про те, що боржник одягнувся і попросив вийти з квартири, не є належним доказом на підтвердження обставин, що мають значення для вирішення даного питання.
Інших доказів державним виконавцем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги боржника є обґрунтованими.
Оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального закону, що призвели до постановлення незаконної ухвали, остання відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні вказаного подання.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 28 березня 2013 року скасувати.
В задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: