АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/7985/2013

Головуючий у першій інстанції: Лужецька О.Р.

Доповідач: Кирилюк Г.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Кирилюк Г.М.,

суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року,

встановила:

17.12.2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів.

Свої вимоги мотивувала тим, що 23 липня 2011 року вона придбала у відповідача ліжко «Техно 1.8», розміром 1800 х2000 мм, вартістю 13100 грн., яке було їй доставлене 25 серпня 2011 року. Факт сплати коштів підтверджується товарним чином №82 від 23 серпня 2011 року.

При експлуатації ліжка з 02 жовтня 2011 року по 08 жовтня 2011 року нею виявлені суттєві недоліки товару: модель каркасу не відповідає розмірам ліжка, нетривка; прогинається основа; кути ліжка западають, не лягають на основу ліжка; скрипить при сидінні.

08 жовтня 2011 року вона звернулась до відповідача з заявою, в якій просила забрати ліжко та повернути кошти у сумі 13100 грн.

19 жовтня 2011 року на прохання відповідача вказане ліжко було передано на гарантійне обслуговування виробнику - ПП меблева фабрика «Роміра», згідно акту-прийому-передачі, проте до цього часу відповідач кошти не повернув.

За таких підстав просила стягнути з відповідача сплачені за товар кошти в сумі 13100 грн. та відшкодувати витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 10 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зазначив, що доводи відповідача про відсутність недоліків товару спростовується тим, що останній прийняв ліжко на гарантійне обслуговування, що підтверджується актом прийому-передачі від 19.10.2011 року. Жодного акту огляду ліжка з висновком про відсутність або наявність істотних недоліків відповідач суду не надав. Протягом розумного строку з моменту прийняття ліжка на гарантійне обслуговування відповідач не звертався до позивача з повідомленням про усунення недоліків та пропозицією прийняти ліжко.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом гарантійного строку істотних недоліків, споживач має право пред'явити такі вимоги: а)розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; б) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Максимальний строк для задоволення зазначених вимог складає два місяці. У разі неможливості задоволення однієї з пред'явлених вимог споживача у цей строк, останній має право заявити іншу з перелічених. Відповідачем не було задоволено жодної з вищевказаних вимог. Наданий відповідачем лист від 14.10.2011 року складений до моменту прийняття ліжка на гарантійне обслуговування та його огляду спеціалістами, що здійснюють гарантійне обслуговування. Пропозиція відповідача забрати ліжко є неприйнятною, оскільки остання надійшла лише в судовому засіданні, через 1,5 роки після прийняття його на гарантійне обслуговування. За цей час позивачем придбано інше ліжко. Крім того, відповідачем не надано доказів, що вказаний товар є в наявності.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_5, що надійшло електронною поштою на адресу суду 03.07.2013 р., а також клопотання ОСОБА_3, висловлене в телеграмі, про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю їх явки до суду, колегія суддів відхиляє, оскільки поважність причин неявки не підтверджена відповідними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 липня 2011 року ОСОБА_2 придбала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ліжко «Техно 1.8» розміром 1,80 м х 2,00 м, вартістю 13100 грн., яке було доставлено позивачу 25 серпня 2011 року (а.с.4).

Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

08 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою, в якій повідомила, що при експлуатації ліжка з 02.10.2011 р. по 08.10.2011 р. нею виявлено суттєві недоліки товару: модель каркасу не відповідає розмірам ліжка, нетривка, прогинається основа, кути ліжка западають, не лягають на основу ліжка, скрипить при сіданні тощо. У відповідності до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» просила забрати вказаний товар та повернути сплачені за нього кошти (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт 12 статті 1).

Таким чином, право покупця відмовитися від товару та вимагати повернення сплачених за товар коштів виникає виключно при встановленні наявності істотних недоліків товару в розумінні наведених вище норм.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів істотних недоліків проданого товару.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першої цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача та задовольнити його вимоги.

Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю , виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюється за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті).

Відповідно до ч.6 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1,3,4, 5 частини першої цієї статті.

Відповідно до листа представника відповідача від 14.10.2011 р., відповідачка погодилась організувати проведення експертизи якості проданого товару (а.с. 48).

Згідно акту прийому-передачі від 19.10.2011 р. ліжко «Техно 1.8» прийнято на гарантійне обслуговування ПП Меблева фабрика «Роміра» (а.с.6).

Доказів того, що за наслідками гарантійного обслуговування продавцем (виробником) не було встановлено істотних недоліків проданого товару, або їх було усунуто протягом 14 днів, матеріали справи не містять.

Не надано суду також доказів того, що позивачу було запропоновано прийняти товар належної якості, проте остання необґрунтовано відмовилась від вказаної пропозиції.

В порушення ст.ст.212-214 ЦПК України суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині .

Враховуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право відмовитися від прийняття товару та вимагати повернення коштів.

Допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до помилкового вирішення справи, що у відповідності до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.

За правилами ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За таких підстав з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 329 грн. 30 коп. ( 214,60 грн. ( за подання позовної заяви) +114,70 грн. ( за подання апеляційної скарги)).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн., колегія суддів виходить з того, що згідно ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

З договору про надання юридичних послуг від 04 грудня 2012 р. вбачається, що він укладений з ФОП ОСОБА_6, який діє на підставі свідоцтва про реєстрацію та є платником єдиного податку. Проте свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю у справі відсутнє, як і відсутні докази на підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на правову допомогу.

За таких підстав вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 сплачені за товар кошти в сумі 13100 грн. (тринадцять тисяч сто гривень).

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 329 грн. 30 коп. (триста двадцять дев'ять гривень тридцять копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: