03 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.,

- Шебуєвої В.А.,

при секретарі - Товарницькій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні власністю та вселення

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні власністю та вселення.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона має у власності 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Починаючи з 2004 року відповідачі почали перешкоджати їй проживати у квартирі, наполягаючи на звільнення жилої площі, у зв'язку з чим вона була змушена переїхати за місцем проживання свого чоловіка. У 2007 році в квартирі були змінені замки і фактично вона не має ніякого доступу до житла.

Просила суд зобов'язати відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні власністю, а саме Ѕ часткою квартири АДРЕСА_1 та вселити її в квартиру.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні Ѕ частиною квартири АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справа № 2602/5227/12

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9048/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Українець Л.Д.

Зазначає, що позивач має ключі від спірної квартири та має вільний доступ до неї, проте з 2002 року вона не проживає в квартирі та не спілкується з нею та іншим відповідачем, комунальні платежі, які є обов'язковими платежами по утриманню житла не сплачувала.

Суд не взяв до уваги письмові пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтверджують ці обставини та не викликав їх в судове засідання для допиту в якості свідків.

Звертає увагу на те, що покази лише одного свідка ОСОБА_9 є недостатнім доказом для повно з'ясування обставин справи, що призвело до невідповідності висновків суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідачі чинять позивачу перешкоди в користуванні власністю, якою є Ѕ частина спірної квартири з огляду на таке.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у рівних долях, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15 червня 1996 року, виданим Відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації м. Києва (а.с. 4).

Згідно договору дарування частини квартири від 15.01.2007 року, зареєстрованого в БТІ 03 березня 2007 року за реєстровим № 6066, ОСОБА_10 передав в дар ОСОБА_3 ј частину квартири під АДРЕСА_1 (а.с. 6-7, 8).

З довідки Форми № 3 виданої Комунальним підприємством дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва № 1089 від 05.12.2012 року вбачається, що в спірній квартирі, яка складається з трьох кімнат та є приватизованою, зареєстровано п'ять чоловік: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с. 9).

Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12013110020004298 від 24.03.2013 року ОСОБА_3 за місцем реєстрації з вересня 2012 року по березень 2013 року встановлюють перешкоди у користуванні майном. В наданих інспектору Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві письмових поясненнях, ОСОБА_2 підтвердила, що на протязі тривалого часу виникають конфлікти з донькою ОСОБА_3 з приводу спірної квартири (а.с. 82-89).

Також судом було допитано в якості свідка ОСОБА_9, яка показала, що 03.12.2012 року вона разом з позивачем виїхали до спірної квартири, в яку не змогли попасти, оскільки двері ніхто не відчиняв, на домашній телефон ніхто не відповів.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З наведеного вбачається, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку і підставно дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі порушують житлові права позивача, яка є власником однієї другої частини спірної квартири.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий:

Судді: