Справа № 755/3036/13-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/9144/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Бартащук Л.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шебуєва В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Товарницькій А.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_4, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Київське шляхово-будівельне управління №27», про визнання права на житлове приміщення та зобов'язання видати ордер на житло,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Київське шляхово-будівельне управління №27» (далі - ВАТ «Київське шляхово-будівельне управління №27»), про визнання права на житлове приміщення та зобов'язання видати ордер на житло відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 вказане рішення суду просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_4 право на жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_1; зобов'язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію видати ОСОБА_4 ордер встановленого зразка на жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_1, включивши до ордеру її сина - ОСОБА_7, 1992 року народження. Посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація зобов'язана видати ОСОБА_4 ордер на жиле приміщення, включивши до ордеру її сина, керуючись саме рішенням спільного засідання адміністрації та ради профспілкового комітету ВАТ «Київське шляхово-будівельне управління № 27» оформленого Протоколом № 10 від 31 січня 2011 року. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 58, 129 ЖК Української РСР. Також посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності спору стосовно порушеного права позивача на житло, оскільки, відмовляючи позивачці у видачі ордеру на жиле приміщення, тим самим, фактично порушується її право на проживання в кімнаті АДРЕСА_1
В судове засідання ОСОБА_8 та її представник, представник ВАТ «Київське шляхово-будівельне управління № 27» не з'явилися, повідомлені належним чином про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Представник Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення представника Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_7 проживають в квартирі АДРЕСА_1 Дана квартира була надана позивачці в липні 2004 року балансоутримувачем будинку - ВАТ «Київське шляхово-будівельне управління №27».
У зв'язку з тим, що будинок АДРЕСА_1 відповідно до ч.2 ст. 127 ЖК України у встановленому порядку не зареєстрований як гуртожиток та з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитку розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25 травня 2005 року № 859 даний будинок визнаний жилим будинком із загальними квартирами, а також доручено Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації у встановленому порядку видати ордери на жилі приміщення мешканцям, які постійно проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку (а. с. 9).
Відповідно до Витягу з протоколу № 10 спільного засідання адміністрації та Ради Профспілкового комітету ВАТ «Київське шляхово-будівельне управління № 27» на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25 травня 2005 року № 859 було вирішено надати жилі приміщення з метою закріплення для постійного проживання у АДРЕСА_1 мешканцям: ОСОБА_4, на сім'ю із 2 осіб: вона, син - ОСОБА_7, 1992року народження, кімнату АДРЕСА_1 Згідно з попередньою нумерацією кімнат по будинку займає кімнату № 53. На квартирному обліку перебуває у Дніпровському районі з 2008 року, справа № 36460. З квартирного обліку не знімати (а. с. 12).
23 лютого 2011 року директором ВАТ «Київське шляхово-будівельне управління №27» на адресу Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації було направлено лист за №102 з проханням видати ордери на жилі приміщення мешканцям вказаного будинку, які постійно в ньому проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку, зокрема і ОСОБА_4 (а. с. 35).
ЛистомДніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 4-24-105/2 від 22 березня 2011 року за результатами розгляду спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ВАТ «Київське шляхово-будівельне управління № 27» та звернення щодо видачі ордерів мешканцям будинку АДРЕСА_1 в кількості 10 сімей відповідачем було повідомлено про відсутність правових підстав для видачі ордерів. Листом було повідомлено, що відповідно до поданих документів ОСОБА_4 отримала ордер підприємства після зміни статусу гуртожитку, що суперечить вимогам чинного законодавства (а. с. 32).
ОСОБА_4 порушила перед судом питання про визнання за нею права на жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_1 та зобов'язання Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації видати їй ордер встановленого зразка на зазначене жиле приміщення, включивши до ордеру її сина - ОСОБА_7, 1992 року народження. Обґрунтовує свої вимоги тим, що Дніпровською районною у м.Києві державною адміністрацією було безпідставно відмовлено у видачі їй ордеру на жилу площу - кімнату № 11 у квартирі АДРЕСА_1, та порушено її конституційне право на житло.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з положень ст. 52 ЖК Української РСР та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 52 ЖК Української РСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
Частиною 1 ст. 58 ЖК Української РСР визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 07 жовтня 2006 року була знята з реєстраційного обліку в м. Звенигородка Черкаської області у зв'язку з вибуттям на постійне місце проживання до м.Києва.
У квартирі № 10 (кім. 23) в будинку АДРЕСА_1 позивачка ОСОБА_4 та її син, ОСОБА_7, були зареєстровані з 15 листопада 2007 року та 13 листопада 2007 року на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 03 вересня 2007року (а.с.11,34).
Відповідно до довідки № 1179 від 12 травня 2008 року, виданої Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, ОСОБА_4 перебуває на квартирному обліку з 23 квітня 2008 року складом сім'ї з двох осіб: вона та син ОСОБА_7, справа квартобліку № 36460 (а. с. 13).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про зобов'язання Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації видати їй ордер на жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_1, включивши до ордеру її сина - ОСОБА_7, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25 травня 2005 року № 859. Позивачка не була зареєстрованою у вказаному будинку та не перебувала на квартирному обліку на час видання вказаного розпорядження.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація була зобов'язана видати ОСОБА_4 ордер на жиле приміщення, включивши до ордеру її сина, на підставі рішення спільного засідання адміністрації та ради профспілкового комітету ВАТ «Київське шляхово-будівельне управління № 27» оформленого Протоколом № 10 від 31 січня 2011 року, так як в матеріалах справи відсутні докази затвердження вказаного рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів відповідно до вимог ст. 52 ЖК Української РСР.
Крім того, як було встановлено, квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_4 ВАТ «Київське шляхово-будівельне управління № 27» ще у 2004 році, відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 03 вересня 2007 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Дніпровського РУГУМВС України в особі ВГІРФО Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, позивачку було зареєстровано у вказаному жилому приміщенні разом із сином.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за нею права на жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що місце проживання позивачки ОСОБА_4 та її сина було зареєстроване за вказаною адресою у встановленому законом порядку, право її на користування вказаним жилим приміщенням Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією не оспорюється.
Таким чином, посилання апелянта на неправильне застосування судом положень ст.ст. 58, 129 ЖК Української РСР є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_4, відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді