ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04.07.2013 Справа № 901/1966/13
за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»
до Комунального підприємства Кореізської селищної ради «Житлово - експлуатаційна організація "Кореїз"
про стягнення заборгованості 7517,92 грн.
Суддя Іллічов М.М.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача - Шакіна Г.О.., довіреність № 20-3/6378/23 від 27.12.2012, представник;
Від відповідача - Новосад О.С., довіреність № б/н від 29.04.2013, представник;
СУТЬ СПОРУ:
Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної житлово - експлуатаційної організації "Кореїз" про стягнення заборгованості за договором з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання №15 ПТ-2002 від 01.10.2002 суми основного боргу 7517,92 грн.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2013 року порушено провадження у справі.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 901, 903 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 01.10.2002 між позивачем та відповідачем був укладений Договір № ПТ-2002 з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання. Згідно з Договором, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язався проводити оплату за спожиту теплову енергію. Порушуючи умови Договору, відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, у зв'язку з чим, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 7517,92 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду підтвердження у справі, яке долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач засновує свої позовні вимоги на розрахунках, які не були надані відповідачу. Надав суду письмові заперечення по суті позовних вимог та копії документів, які долучені до матеріалів справи.
Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлення докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд
ВСТАНОВИВ:
01 жовтня 2002 року між Орендним підприємством «Ялтатеплокомуненерго» (правонаступником якого є позивач) (Теплопостачальна організація) та Державною житлово - експлуатаційною організацією «Кореїз» (Споживач) ( як встановлено судом, правонаступником якого є Комунальне підприємство Кореізської селищної ради «Житлово - експлуатаційна організація "Кореїз") був укладений договір з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання №15 ПТ-2002 ( аркуш справи 8-11).
01 жовтня 2007 року між сторонами підписано Додаткову угоду, відповідно до якої замінений пункт 4.2. вищевказаного договору, а саме: Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що за його умовами, Постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалювання і гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується повністю сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбаченими дійсним Договором.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, теплова енергія поставляється Споживачеві згідно об'ємам необхідним для опалювання і ГВС, визначених Додатком №1 в межах наявних паливно-енергетичних ресурсів, потужності теплових джерел, наявності лімітів на природний газ, а також фінансових можливостей Постачальника за відсутності передоплати.
Пунктом 3.2.1. Договору передбачено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах та в строки, що передбачені Договором.
Вартість послуг та порядок розрахунків передбачений у розділі VІ Договору.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. При зміні тарифу в розрахунковий період Споживач проводить оплату по новому тарифу з моменту введення (пункт 6.8. Договору).
Пунктом 6.9. передбачено, що Споживач протягом 10 днів з дня отримання платіжного документу.
Свої зобов'язання за Договором позивач виконував належним чином, однак відповідач не здійснював належним чином оплату за виставленими позивачем рахунками, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 Прикінцевих положень Закону України «Про житлово- комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частин четвертої, п'ятої, сьомої і восьмої статті 31 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2005 року. Договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.
Частинами 3 та 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Відповідно до частини 3 статті 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Суд дійшов висновку, що договір з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання №15 ПТ-2002 від 01.10.2002 на даний час є таким, що втратив чинність, оскільки він не був приведений у відповідність до вимог Закону України «Про житлово- комунальні послуги».
Підписання між сторонами Додаткової угоди від 01.10.2007 не виправляє недоліки змісту договору та немає наслідком надання йому чинності.
Згідно матеріалів справи, розрахунку позову, визначений борг утворився у зв'язку з отриманням теплової енергії відповідачем від позивача за період з грудня 2009 року по березень 2012 року. На цей час взаємовідносини між сторонами було врегульовано договором про надання послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню № 15/1 ПТ-2007, укладеного 01 червня 2007 року.
Відповідно пункту 4 вищевказаного договору - Виконавець (Комунальне підприємство Кореїзської селищної ради Житлово-експлуатаційна організація «Кореїз») доручає Виробнику (Ялтинська філія Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго») здійснення прямих розрахунків із Споживачами, організацію абонентської служби по роботі із Споживачами і ведення з ними розрахунків, висновок із Споживачами договорів, ведення необхідної документації.
Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за наявності будинкового приладу обліку центрального опалювання Споживач оплачує одержані послуги згідно показанням приладів.
Згідно п.4.2.4 договору, фактичне споживання теплової енергії по приладах обліку тепла і гарячої води підтверджується актом прийому-передачі встановленої форми, підписаної повноважним представником сторін і зданої виконавцем не пізніше за 25 число розрахункового поточного місяця.
Пункт 5.1. договору вказує, що Виконавець доручає Виробнику право ведення абонентського обліку споживачів і здійснення з ними розрахунків за одержані послуги. Обов'язки Виробника і Виконавця послуг вказані в розділі 6 Договору.
Згідно п.6.2. Виробник зобов'язаний здійснювати прямі розрахунки із Споживачами, організовувати абонентську службу по роботі із Споживачами і ведення з ними розрахунків, з висновком із Споживачами договорів, вести необхідну документацію.
Позивачем на час розгляду справи не надано суду доказів виконання умов договору про надання послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню № 15/1 ПТ-2007 від 01 червня 2007 року.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
У відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовій збір покладається на позивача.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 05 липня 2013 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити.
Суддя М.М. Іллічов