Справа № 22- 1281 - 2006 р. Головуючий у 1-й інст. - Шеремет A.M.
Доповідач - Оніпко О.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2006 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді - Малько О.С
Суддів - Оніпко О.В., Собіни І.М.
При секретарі - Томашевській І.М.
З участю представника - адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 20 липня 2006 р. в справі за позовом малого приватного підприємства фірми "Прип"ять " до ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів .-
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 20 липня 2006 р. частково задоволено позов МППФ "Прип"ять" : стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 894 грн. боргу за надані послуги та 1000 грн. за надання юридичної допомоги.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі представник відповідача вказує на його незаконність, оскільки позивачем не доведено позовні вимоги. Відповідачем не укладався договір з позивачем про надання таких послуг, будь-які зобов"язання у ОСОБА_2 перед ним відсутні. Надані позивачем квитанції прибуткових касових ордерів доказами цього не є. Також, позивачем взагалі не доведено понесення ним витрат, які він просить стягнути з відповідача. Останній особисто сплачує за користування електроенергією згідно лічильника, встановленого у його гаражі. Вимоги про оплату послуг, пред"явлені до відповідача, стосуються витрат, понесених на виплату заробітної плати працівникам фірми, освітлення території автостоянки, її водопостачання та каналізацію, тобто послугами, якими ні відповідач, ні решта власників гаражів, що знаходяться на території комплексу, не користуються. Будь-яких ремонтів території позивач не проводив. Відсутні докази і з приводу сплати та отримання адвокатом позивача 1000 грн. за надані послуги. Просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції -скасуванню, з ухваленням нового рішення в справі про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного. Згідно вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду 1-ї інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права.
В обгрунтування своїх позовних вимог МППФ "Прип"ять" посилається на умови договору ( а.с. 56), згідно яких ним відповідачу надаються послуги за роботу енергозбереження та водопостачання, каналізації, телефонізації, системи пожежегасіння, а відповідач зобов"язаний вчасно їх оплачувати.
Як вбачається з даного договору, датованого 4.10.2000 p., він підписаний лише директором МППФ "Прип"ять" Вавренюком М. Підпис відповідача на ньому відсутній.
Частково задовольняючи позовні вимоги МППФ "Прип"ять", суд 1-ї інстанції виходив з того, що відповідач двічі до 2002 р. та один раз у квітні 2005 р. сплатив позивачу кошти, що згідно вимог ч.2 ст. 218 ЦК України, свідчить про вчинення ним дії на виконання договору і тому такий договір може бути визнано дійсним.
З вказаним висновком суду 1-ї інстанції апеляційний суд не погоджується.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до суду з вимогами про визнання договору від 4.10.2000 р. дійсним, не звертався, його вимоги стосуються стягнення боргу за надані послуги. Позов датовано 12.11.2004 р. і правовідносини, на виникнення яких у 2000 р. між сторонами,досилається МППФ "Прип"ять", були порушені відповідачем у 2002 p., тобто, коли діяв ЦК України в редакції 1963 р. та до набрання чинності ЦК України з 1.01.2004 p., нормами якого, в порушення п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, при ухваленні рішення керувався суд.
Згідно вимог ст. 151 ЦК України ( в редакції 1963 р.), в силу зобов"язання одна особа ( боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи ( кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 цього Кодексу.
Відповідач не заперечував сплату ним коштів за користування фактично наданими послугами, зокрема, за користування електроенергією. Безпосередньо договір між ним та енергопостачальником не укладався, тому кошти ним сплачувалися на адресу позивача. Однак, вказана обставина не може бути підставою для визнання ОСОБА_2 факту надання йому у повному обсязі позивачем послуг, зазначених у калькуляції за 2005 рік або передбачених умовами договору, а також, підставою для встановлення факту вчинення ОСОБА_2 дій, що свідчать про наявність у нього перед МППФ "Прип"ять" зобов'язань за договором, який ним не укладався.
Що стосується поданої позивачем в подальшому 7.10.2005 р. заяви про збільшення позовних вимог ( а.с. 32), то вона є фактично заявленим новим позовом і повинна розглядатися за нормами ЦК України ( від 1.01.2004 p.), а подані, без передбачених законом повноважень ( угода від 20.10.2004 p., а.с.14,15) адвокатом ОСОБА_3 від імені позивача "уточнення позовних вимог" ( а.с. 128-129), ( що законом не передбачено), взагалі до розгляду не підлягали. Згідно калькуляції ( а.с. 69) місячної вартості відшкодувань витрат на утримання та охорону гаража в гаражному комплексі по АДРЕСА_1 на суму 36 грн.59 коп. за 2005 рік (за попередні роки калькуляції в матеріалах справи відсутні), у вказані витрати, окрім освітлення та опалення вахтерної, оплату телефону, а всього - на 4 грн. 27 коп., оплата води і каналізації - 0, 15 коп., утримання дворової території - 1 грн. 10 коп. та обслуговування систем водяного пожежегасіння - 0, 61 коп. ( п.п. 1, 2, 3 ) входять : витрати на заробітну плату ( без конкретного зазначення посад та посадових окладів) на суму 14 грн. 42 коп., з відрахуваннями на заробітну плату 38% на суму 5 грн. 48 коп., податок на землю -0,48 коп., накладні витрати та планові накопичення - 3 грн. 98 коп., ПДВ 20% - 6 грн. 10 коп., а всього - на 30 грн. 46 коп. Отже, виходячи з посилань позивача саме на умови договору щодо виду наданих відповідачу послуг, їх вартість повинна становити 6 грн. 13 коп.
Однак, докази, які б свідчили про понесення позивачем в період з 2000 р. по даний час витрати, пов"язані з обслуговуванням гаражного комплексу та обгрунтування їхньої вартості, в матеріалах справи відсутні.
Навпаки, з довідки Рівненської ОДШ від 26.12.2005 р. (а.с. 65-67) про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства МППФ "Прип"ять" за період з 1.01.2002 р. по 30.09.2005 р. вбачається, що у вказаний період позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, тобто, сплачував єдиний податок за ставкою 10% і був звільнений від сплати земельного податку. Згідно нотаріально посвідченого договору оренди, укладеного 15.11.2005 р. між Рівненською міською радою та МППФ "Прип"ять", останнє прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою м. Рівне, АДРЕСА_1, площею 2755 кв.м. та сплачує орендодавцю орендну плату за користування ділянкою.
У розділі правильності справляння прибуткового податку з громадян, податку з доходів фізичних осіб ( 3.3) зазначено, що документи, що свідчать про наявність працівників в МППФ "Прип"ять", про нарахування та виплату зарплати для перевірки не надавалися, прибутковий податок та податок з доходів фізичних осіб не нараховувався та не сплачувався.
Згідно розділу 3.5, 3.6 документи, що свідчать про ведення касових операцій та такі, що свідчать про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, для перевірки не надавалися.
Отже, з наведеного слідує, що вимоги позивача та приведені ним у калькуляції за 2005 р. розрахунки стосовно стягнення з відповідача, як власника гаража, розташованого на території комплексу, витрат, які він зобов"язаний сплачувати за умовами договору від 4.10.2000 р. за період з 2002 р. по 2005 р. (а.с. 69), є безпідставними і до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313,314, 316 ЦПК України, ст. 151 ЦК України (в редакції 1964 р.),колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника відповідача адвоката ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 20 липня 2006 р. - скасувати.
В позові малому приватному підприємству фірмі "Прип"ять" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги -відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Стягнути з МГШФ "Прип"ять" витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі ЗО грн. Реквізити для оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення : Отримувач - Апеляційний суд Рівненської області, ЗКПО 02893096, р/р - 37313005001930, Управління Державного казначейства Рівненської області МФО 833017.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.