КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа№ 910/6275/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: Грабовський О.О. - представник за довіреністю.

Від відповідача: Сорочан В.В. - представник за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2013 року

у справі №910/6275/13 (суддя Мудрий С.М.)

позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Провідна"

до Приватного акціонерного товариства "Українська

охоронно-страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6 474,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 6 474,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля "Хюндай", державний реєстраційний номер АІ 6274СЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля "Фольцваген" державний номер АА3556НМ, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/8776874), а тому обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2013 року у даній справі позов задоволено частково, а саме стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 5 964 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 72 коп. та судовий збір в розмірі 1 584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 98 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту, переданого в заставу № 06/0608560/1004/09 від 27.09.2009 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" та Дубицькою Ольгою Олександрівною, вигодонабувачем є Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк». Оскільки, в матеріалах справи не міститься письмових заяв про відмову Банку від права на отримання страхового відшкодування, апелянт вважає, що відсутній факт страхового відшкодування, а внаслідок чого відсутній перехід до позивача права вимоги до винної особи.

Крім того, апелянт стверджує про те, що оскільки ані позивач, ані водій, що спричинив ДТП, не повідомили Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" „Міська страхова компанія" про настання ДТП у строки, визначені у п.п.33.1.2. п.33.1. ст.33 Закону, то відповідно до приписів пп.38.1.1. п.38.1 ст.38 Закону позивач не набув право регресного позову саме до відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2009 року між Акціонерним товариством "Страховою компанією "Провідна" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна") та Дубицькою Ольгою Олександрівною (далі -Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0608560/1004/09 (Договір страхування), за яким було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Хюндай", державний реєстраційний номер АІ 6274СЕ (застрахований автомобіль).

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Встановлено, що 19.01.2010 р. в м. Києві по бул. Чоколівський, 19, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю "Фольцваген", державний номер АА3556НМ, під керуванням Дзюбко Михайла Володимировича та Застрахованого автомобіля під керуванням Дубицької Ольги Олександрівни. Наведене підтверджується довідкою ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду № 2297.

Відповідно до Постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 03.02.2010 року по справі № 3-877 2010 року, Дзюбко Михайла Володимировича було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

В силу ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Як свідчать матеріали справи, а саме звіт № 542 від 02.03.2010 року, вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику Застрахованого автомобіля, складає 13 036,71 грн.

Відповідно до страхового акту № 1001/06/16858/37082 від 02.04.2010 року розмір страхового відшкодування складає 6 474,72 грн.

На підставі заяви № 1001/06/16859 від 21.01.2010 року та Страхового акту № 1001/06/16858/37082 від 02.04.2010 року позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 6 474,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням №017102 (#21052855) від 09.04.2010 року та відомістю № ВПТ-000815 від 02.04.2010 року для виплат страхових відшкодувань отримувачам за період з 02.04.2010 року по 02.04.2010 року.

Матеріали справи свідчать про те, що цивільно-правова відповідальність цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Фольцваген" державний номер АА3556НМ, який є винним у ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" на підставі полюса № ВС/8776874, франшиза - 510грн.

Відповідно до п. 38.1.3. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Фольцваген" державний номер АА3556НМ, який є винним у ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія", позивач зазначає про те, що відповідальною особою перед Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" за відшкодування страхової виплати є Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія".

Матеріали справи свідчать про те, що 06.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку регресу № 178-ПР.

Проте, вказана вимога була залишена без відповіді та реагування.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту, переданого в заставу № 06/0608560/1004/09 від 27.09.2009 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" та Дубицькою Ольгою Олександрівною, вигодонабувачем є Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк». Оскільки, в матеріалах справи не міститься письмових заяв про відмову Банку від права на отримання страхового відшкодування, апелянт вважає, що відсутній факт страхового відшкодування, а внаслідок чого відсутній перехід до позивача права вимоги до винної особи, з наступних підстав.

Стаття 3 Закону України "Про страхування" розрізняє вигодонабувачів у договорах особистого страхування та майнового страхування. У відносинах особистого страхування вигодонабувачами є особи, призначені страхувальником за згодою застрахованої особи для отримання страхових виплат. У майновому страхуванні та страхуванні відповідальності вигодонабувачами визнаються особи, призначені страхувальником для отримання страхового відшкодування, які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку.

Страхувальники вправі здійснювати заміну вигодонабувачів за власною волею, але тільки до настання страхового випадку. Разом з тим, це правило є диспозитивним, оскільки інше дозволяється встановлювати договором страхування.

Для того, щоб вигодонабувач міг отримати захист свого права, що випливає із договору страхування, має бути його волевиявлення шляхом подання страховику відповідної заяви, надання повідомлення страхувальнику тощо. В противному випадку носієм відповідного права продовжує бути страхувальник.

Слід також зазначити, що на страхові відносини за участю вигодонабувача розповсюджуються положення ч. 3 ст. 636 ЦК, відповідно до якої з моменту вираження вигодонабувачем наміру скористатися своїм правом страховик та страхувальник не можуть розірвати або змінити договір без його згоди, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вигодонабувач - Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» не скористався своїм правом отримати захист свого права, що випливає із договору страхування, оскільки відповідних заяв в матеріалах справи не міститься.

Крім того, судова колегія відхиляє, як не обґрунтовані посилання апелянта на те, що оскільки, ані позивач, ані водій, що спричинив ДТП, не повідомили Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" „Міська страхова компанія" про настання ДТП у строки, визначені у пп.33.1.2. п.33.1. ст.33 Закону, то відповідно до приписів пп.38.1.1. п.38.1 ст.38 Закону позивач не набув право регресного позову саме до відповідача, з огляду на наступне.

Пунктом 37.4 ст.37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія".

Відповідно до пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП) учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання ДТП.

Вказана норма не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум коштів у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Підпунктом 38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Тобто зазначена стаття передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не відсутність цього права.

Водночас, згідно п.1.2 ст.1 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування".

Таким чином, норми ст.38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не поширюються на позивача, який не є страхувальником в розумінні цього Закону.

За приписами ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з відомостей з централізованої бази даних Моторного (транспортне) страхового бюро України, відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8776874 розмір франшизи складає 510,00 грн.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 6 474,72 грн. відшкодування шкоди в порядку регрессу підлягають задоволенню частково, а сааме у розмірі 5 964,72 грн. (6 474,72 грн. (загальний розмір страхового відшкодування виплаченого позивачем на користь страхувальника) - 510,00 грн. франшизи).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2013 року у справі № 910/6275/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/6275/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Пашкіна С.А.