Справа № 743/702/13-к провадження № 11-кп/795/137/2013 Категорія - ч. 2 ст. 309 КК України Головуючий у 1 інстанції Сташків В.Б. Доповідач Карнаух А. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2013 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді - Карнауха А.С.,

суддів -Антипець В.М., Заболотного В.М.

при секретарі - Олійник О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12013260220000125 від 28.03.2013 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2013 року,

про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Дернове, Тростянецького району, Сумської області, раніше судимого:

14.03.2012 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області за частиною 2 статті 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі статті 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки,

який проживає за адресою: АДРЕСА_1

зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК України,

з участю:

прокурора - Шимка Є.М.

В С Т А Н О В И В:

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій, не погодився з призначеним судом покаранням, внаслідок суворості та порушив питання про його пом'якшення із застосуванням статті 69 КК України.

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2013 року визнано винуватим:

ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць.

На підставі статті 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2012 року та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 293 гривні 40 копійок.

Запобіжні заходи до ОСОБА_1 не застосовувались.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що місцевий суд, постановляючи вирок, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та обставини, які пом'якшують покарання.

Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 у вересні 2012 року, знаходячись в лісосмузі, поблизу села Даничі Ріпкинського району Чернігівської області, повторно, знайшов та незаконно придбав, без мети збуту, рослини коноплі, які зберігаючи при собі незаконно, без мети збуту, перевіз на велосипеді до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_1 де незаконно, без мети збуту, виготовив (висушив та подрібнив) та незаконно, без мети збуту, зберігав вказані рослини коноплі, які згідно висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабісом, до 28 березня 2013 року, коли вони були виявлені і вилучені працівниками міліції, у присутності понятих.

Заслухавши доповідача, прокурора, котрий просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за встановлених під час судового розгляду фактичних обставин, підтверджений дослідженими у порядку, передбаченому статтею 349 КПК України доказами, котрим суд дав належну оцінку, є обґрунтованим, що в апеляційній скарзі не оспорюється.

За встановлених у кримінальному провадженні фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_1 за частиною 2 статті 309 КК України, як незаконне придбання, перевезення, виготовлення та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, вчинене повторно, кваліфіковано місцевим судом правильно, що також не оспорюється в апеляційній скарзі.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, його особу, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з ізоляцією останнього та поміщення його до кримінально - виконавчої установи закритого типу в межах санкції, яка визначена частиною статті за інкриміноване кримінальне правопорушення.

Остаточне покарання ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у відповідності до вимог статті 71 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин доводи обвинуваченого про суворість призначеного місцевим судом покарання є необґрунтованими. Підстав для застосування статті 69 КК України немає.

Порушень кримінального процесуального та кримінального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого, на кваліфікацію його дій та необґрунтованість призначеного покарання, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2013 року, залишити без задоволення.

Вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2013 року, щодо ОСОБА_1, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

СУДДІ:

А.С. Карнаух Антипець В.М. Заболотний В.М.