АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В. А.
при секретарі: Мілонас Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Суворівського РВ ОМУ УМВС України Одеської області про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселення, зобов'язання зняти з реєстраційного обліку та виселення, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поновлення строку позивної давності для звернення до суду з позовом, визнання заповіту, свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, частково недійсним і визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, з залученням третьої особи Четвертої Одеської державної нотаріальної контори, -
ВСТАНОВИЛА:
18.04.2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому в здійсненні права власності, відносно домоволодіння АДРЕСА_1, вселити його в це домоволодіння, а ОСОБА_2 виселити і зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою. При цьому він посилався на те, що спірне домоволодіння на праві власності належало його бабусі ОСОБА_4 яка помела 02 березня 2001 року. Ще при житті, бабуся повідомила своїм синам про те, що на випадок своєї смерті, вона заповідає все належне їй майно онуку, а саме йому, про що в нотаріальній конторі зробила заповіт. В будинку проживала бабуся, а також відповідач по справі, якій вів та веде паразитичний образ життя, періодично знаходиться в місцях позбавлення волі та зловживає спиртними напоями.
Коли бабуся помела, поховавши її, він 30 січня 2002 року прийняв спадщину, отримавши в нотаріальній конторі свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за заповітом. Про це знав і відповідач, який на той час проживав у будинку, перетворив його у притулок п'яниць. На неодноразові прохання та вимоги припинити вести такий образ життя і не перешкоджати позивачу в користуванні своєю власністю - спірним домоволодінням, відповідач не реагував, висловлюватися на його адресу
Справа №22-6017/06
Головуючий у першій інстанції Погрібний М.О. Категорія ЦП: 24
Доповідач Ступаков О. А.
нецензурними словами, заявляючи, що він одноособовий господар домоволодіння і нікого більше не визнає. У зв'язку з цим його приходилось неодноразово звертатись до дільничного інспектора міліції, ніяких позитивних результатів це не дало, а коли звернувся письмово до міліції, то йому порадили вирішити спір у судовому порядку.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і 18.05.2006 року подав зустрічний позов, в якому просив поновити строк позивної давності для звернення до суду позову, визнати частково недійсним заповіт його маті на користь племінника і свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3, від 30 січня 2002 року, визнати за тим право власності на 1\2 частину спірного житлового будинку з господарчими спорудами. При цьому він посилався на те, що проживає в домоволодіння АДРЕСА_1 з дня народження. Це домоволодіння на праві власності належало його матері ОСОБА_4 , з якою він проживав однією сім'єю. Останні роки, вони з матір проживали в житловому будинку, який на протязі багатьох років будувався самовільно. Оскілки старий будинок поступово приходив в негідність, після смерті матері, він залишився проживати в самовільно побудованому житловому будинку і ніколи не перешкоджав своєму племіннику в володінні та користуванні житловим будинком, що належав матері. Тим, більше, що при житті матері, у них була домовленість, що племінник ОСОБА_3 вступить в володіння та користування домоволодінням після його ОСОБА_2, смерті. Також після смерті матері, він передав племіннику всі документи на домоволодіння для того щоб останній оформив право власності на спадкове майно в рівних частинах на себе і на нього, але ОСОБА_3 вирішив його виселити і подав до суду позов.
Вважає, що позовні вимоги племінника - позивача по справі, не правомірні, оскільки він не знав про заповіт і про те, що племінник прийняв спадщину та став власником спірного домоволодіння.
Крім того, вважає, що так як він на день смерті матері, являвся інвалідом третьої групи, тому на підставі ст. 535 ЦПК України в редакції 1963 року, має право на обов'язкову долю в спадщині у розмірі не менше 2\3 частини, яка б належала кожному із спадкоємців по закону, незалежно від змісту заповіту. А також вважає, що оскільки він особисто здійснив ремонтні роботи та провів систему опалювання в самовільно побудованому будинку, та має право власності на частину домоволодіння, оскільки воно значно збільшилось у вартості, а всього вважає, що за ним повинно бути визнано право власності на 1\2 частину спадкового майна.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2006 року позов ОСОБА_3. - задоволений. В задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено с порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, сторони, що з'явились, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позов ОСОБА_3. і відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 посилався на те, що 02.03.2001 року померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина. Відповідно до заповіту від 27.06.1998 року ОСОБА_3 все своє майно заповідала онуку ОСОБА_3.
ОСОБА_3 30.01.2002 року прийняв спадщину яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, а саме житловий будинок, жилою площею 14,6 кв.м.; надвірних господарчих споруд, літньої кухні під літерою „Б"; льоху під літерою „Г"; 1-6 огорожі; 1-мостіння, 11 - цистерни.
ОСОБА_2 пропустив строк для звернення до суду оскільки йому було відомо про заповіт матері на користь племінника, та отримання останнім свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом. Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи.
Крім того при розгляді справи в апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 зазначив, що права його довірителя порушуються тільки в частині зняття з реєстрації за місцем проживання, оскільки ОСОБА_2 проживає в самовільно побудованому жилому домі, який не с предметом розгляду справи в частині позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні прав власності, виселення, зустрічному позову в частині визнання свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, частково недійсним і визнання права власності на І\2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, оскільки житловий будинок який прийняв у спадщину ОСОБА_3 не придатний для проживання. Позовних вимог про визнання права власності на самовільно побудований жилий дім ОСОБА_2 не заявлялося. Також не заявлялись позовні вимоги про виселення ОСОБА_2 з самовільно збудованого житлового будинку.
Також колегія приймає до уваги те, що ОСОБА_2 на день відкриття спадщини 02.03.2001 року, був інвалідом Ш групи. Ст. 535 ЦК України 1963 року зазначалось, що обов'язкову долю у спадщині мають непрацездатні діти. ГІ.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цім кодексом. Враховуючи те, що ОСОБА_3 прийняв спадщину 30.01.2002 року до спірних правовідносин розповсюджується дія ЦК України 1963 року.
ЦК України 1963 року було встановлено, що непрацездатними дітьми булим тільки інваліди першої та II групи, в зв'язку з чим ОСОБА_2 не має обов'язкову долю у спадщині яка відкрилася після смерті його матері.
На підставі наведеного доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не відповідають обставинам справи і спростовуються встановленими судом обставинами справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме не притягнення її до участі у справі оскільки вона проживає разом з ОСОБА_2 в на самовільно побудованому жилому дому який знаходиться по АДРЕСА_1, а також в зв'язку з обов'язковою долю у спадщині ОСОБА_2 не відповідають обставинам справи оскільки ОСОБА_3 будь яких вимог стосовно виселення, або інших порушень прав ОСОБА_1 відносно її проживання в самовільно побудованому жилому дому який знаходиться по АДРЕСА_1 не ставив, зазначені вимоги також не ставилися відносно ОСОБА_2
При розгляді справи в апеляційній інстанції ОСОБА_1 зазначила, що справа не зачапає її особисті інтереси, а зачапає інтереси ОСОБА_2 з яким вона проживає.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, Рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.