Справа № 2-1712/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 липня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої: судді Кононенко О.М.

при секретарі: Турбує вій А.О.

за участю позивача: ОСОБА_1.

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод від права на користування будинком шляхом вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи, такою що втратила право користування будинком, - .

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2009 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачки, де просив усунути перешкоди від права на користування будинком, що знаходиться за адресою: вул. Балакірєва, буд. № 9-а у м. Дніпропетровську, шляхом його вселення.

Позивач ОСОБА_4 в обґрунтування позову зазначив, що 28 липня 2003 року його батьки ОСОБА_1 та мати відповідачка придбали будинок №9-а по вул. Балакірєва у м. Дніпропетровську, куди він разом з батьками вселився і отримавши 12.11.2004 року паспорт був зареєстрований за вказаною адресою і проживав як член сім’ї. В січні 2007 року він почув розмову батьків, що вони збираються розлучитися, батько запропонував матері добровільно поділити спільне майно, але мати вдарила батька, він почав його захищати, після чого мати вигнала його і батька з дому на вулицю, поміняла замки і всіляко перешкоджає йому проживати за вищевказаною адресою. Іншого житла не має, змушений звернутися до суду.

03 квітня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними заявами до відповідачки, в яких просив усунути перешкоди від права на користування будинком, що знаходиться за адресою: вул. Балакірєва, буд. № 9-А у м. Дніпропетровську, шляхом його вселення.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначив, що з відповідачкою 29 березня 1985 року він уклав шлюб. За час шлюбу вони придбали будинок №9-а по вул. Балакірєва у м. Дніпропетровську, який зареєстрований на нього. У дане домоволодіння він з дружиною і дітьми вселився і до тепер там зареєстрований. У січні 2007 року він дізнався, що дружина йому зраджує, запропонував їй розлучитися та поділити майно, однак вона вигнала його з дому на вулицю, змінила замки в дверях і всіляко перешкоджає йому в проживанні в його будинку, у зв’язку з чим він змушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 31 березня 2010 року справа за даними позовами об’єднані в одне провадження.

04 березня 2010 року відповідачка ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про визнання особи, такою що втратила право користування будинком. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, що нею за сумісні кошти разом з ОСОБА_1 06 листопада 2002 року придбано житловий будинок по вул. Балакірєва, 9-а у м. Дніпропетровську. У даному будинку зареєстрований ОСОБА_4, але участі в утримані будинку, сплати комунальних послуг він ніколи не брав. Знайти співрозуміння щодо вирішення питання по утриманню будинку з відповідачем не вдалося. Відповідач ніколи не жив у будинку №9-а по вул. Балакірєва у м. Дніпропетровську, і на даний час також мешкає окремо, а саме за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Ізвиліста 14\6. Поважні причини з яких відповідач не мешкає за місцем реєстрації відсутні. А коли відповідач навідувався до будинку, то здійснював противоправні дії, які проявлялися у псуванні та руйнуванні житлового приміщення, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 02.11.2009 року. Оскільки на теперішній час відповідач проживає окремо, не несе ніяких витрат на утримання будинку, у добровільному порядку виписатися не бажає, а також псує житлове приміщення, то просить визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: вул. Балакірєва, 9-А у м.Дніпропетровську та зняти його з реєстрації за даною адресою.

За ухвалою суду від 31 березня 2010 року даний зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою суду від 01 липня 2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод права на користування будинком шляхом вселення залишено без розгляду.

          У судовому засіданні ОСОБА_1 доводи та вимоги викладені ним у позові підтримав, просив вселити його до будинку, який належить йому на праві власності, пояснив, що за час шлюбу з відповідачкою у 2002 році вони придбали будинок по вул. Балакірєва, 9 у м. Дніпропетровську. Вселилися туди разом з дітьми і зареєструвалися. Право власності на будинок зареєстрований за ним. У січні 2007 року він дізнався, що дружина йому постійно зраджує, запропонував їй розлучитися, добровільно поділити спільне майно, але вона ударила його табуреткою по голові, подряпала обличчя, била ногами, потім вигнала його на вулицю, поміняла замки на дверях і всіляко перешкоджає йому в проживанні в його будинку. З дружиною вони розірвали шлюб. Син став на його бік у сварці з відповідачкою, то вона і сина ОСОБА_4 вигнала із будинку. Позивач і його син особисто приймали участь у переобладнуванні будинку. Житла у позивача іншого не має, він змушений проживати у друзів, наймати житло, чим порушуються його права як власника будинку. Хоча у його будинку проживає без реєстрації чужа людина, новий чоловік колишньої дружини.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову ОСОБА_1 про вселення, пояснили, що відповідач відмовлявся у добровільному порядку розірвати шлюб. У червні 2007 році разом зі своїм товаришем здійснив бійку у родині, спричинив відповідачці та дочці ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження. З даного факту у порушенні кримінальної справи було відмовлено. 27 червня 2007 року шлюб між позивачем і відповідачем був розірваний, сумісне проживання в одному будинку стало неможливим, у зв’язку з чим відповідачка звернулася до суду про поділ майна, яка на даний час ще не розглянута. У їх будинку без реєстрації проживає її нинішній чоловік, з яким вона зареєструвала шлюб та троє їх с позивачем ОСОБА_1 доньок: ОСОБА_5, Катерина і Настя. За зустрічним позовом до ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_2 та її представник доводи викладені у зустрічній позовній заяві та вимоги підтримали, просили визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщення за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Балакірєва, будинок 9-А. та зняти його з реєстраційного обліку. Пояснили, що 06 листопада 2002 року позивачка разом з чоловіком ОСОБА_1 за сумісні кошти придбали будинок, де прописаний і її син відповідач ОСОБА_4, але участі в утриманні будинку, сплаті комунальних послуг він ніколи не брав. Відповідач ніколи не мешкав у будинку, мешкає окремо у 2007 році пішов з дому жив в цивільному шлюбі. У 2008 році повернувся забрав речі пішов до другої дівчини жити. Син не проживає у будинку з лютого 2009 року, у добровільному порядку знятися з реєстрації не бажає.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, про слухання справи належним чином повідомлений, причин неявки суду не надав. Раніше у судових засіданнях, вимоги за зустрічним позовом не визнавав, проти його задоволення заперечував, пояснював, що у спірному будинку постійно проживає з дитинства з моменту коли його батько ОСОБА_1М та мати, яка зараз має прізвище ОСОБА_2, купили цей будинок, де він є до цього часу зареєстрований. Влітку 2007 року батьки посварилися, мати батька вдарила табуреткою, він прийняв сторону батька ОСОБА_1 Мати вийшла заміж за іншого чоловіка, який став проживати разом з нею у будинку. З новим чоловіком ОСОБА_4 не знайшов порозуміння, змушений був піти з дому. Повернутися не зміг, так як мати ОСОБА_2 поміняла замки. Він не має іншого житла, не одружений, змушений ночувати у знайомих, у батька або наймати тимчасово житло.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що за рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 червня 2007 року розірваний шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, зареєстрований 29 березня 1985 року ( т. 1 а.с. 22).Відповідачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 20 березня 2009 року, у зв’язку з чим змінила прізвище на - ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про шлюб ОСОБА_7 1-КИ № 138808, виданого 20 березня 2009 та її паспортом ( т.2 а.с.18,19).

Позивач ОСОБА_1 у період шлюбу з відповідачкою за договором купівлі-продажу від 27.12.2002 року ( т.2 а.с.74) придбав будинок №9-а по вул. Балакірєва у м. Дніпропетровську, який згідно витягу про реєстрацію права власності нерухомого майна від 28.07.2003 року та технічного паспорту , зареєстрований за ним (т. 2 а.с. 37, 49) ). ОСОБА_1М, ОСОБА_4 зареєстровані у вказаному домоволодінні, що підтверджується довідкою про склад сім’ї та зареєстрованих у будинку ( т. 1 а.с. 7) та витягом із домової книги (т.2 а.с. 7-8) і також відповідною відміткою у їх паспортах ( т.2 а.с.5,71,18). ОСОБА_4 є сином відповідачки і позивача ОСОБА_1 та проживав з ними разом з іншими їх дітьми у вказаному домоволодінні як член сім’ї. Дані обставини сторонами визнаються і не спростовуються.

Відповідно до положень статті 60 Сімейного Кодексу України, майно надбане подружжям у період шлюбу належить чоловікові і дружині на праві загальної сумісної власності. Аналогічна норма закону містилась і в ч.1 ст.22 КоБС (1969р.), яка діяла на момент купівлі подружжям вказаного вище будинку.

Таким чином, вказаний вище будинок належить позивачеві ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_2 на праві загальної сумісної власності.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначав, що відповідачка ОСОБА_2 вигнала його з дому, однак він не має іншого житла, а відповідачка перешкоджає проживати йому у його будинку, змінила замки, погрожує, привела до будинку свого теперішнього чоловіка. Дані обставини підтверджуються поясненнями свідків. Так, свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні, пояснив, що він супроводжував позивача ОСОБА_1 у минулому році весною, коли він намагався потрапити до свого будинку, взяти свої речі, то у його присутності з боку відповідачки та її теперішнього чоловіка чинилися перепони, не пускали ОСОБА_1 на 2-й поверх будинку, говорили, що ти тут ніхто і сюди не зайдеш. Свідок ОСОБА_5 пояснила, що з 2002 року до 2007 року вони проживали усі разом родиною у будинку 9-а по вул. Балакірєва у м. Дніпропетровську, крім неї ще дві її сестри Катерина і ОСОБА_3 та брат ОСОБА_4 Батько з матір’ю посварились, потім між ними і батьком була бійка і з даних обставин батько пішов з дому. Брат ОСОБА_4, прийняв сторону батька, деякий час жив у своєї дівчини, повертався у 2009 році, потім знову пішов із-за сварки між ними.

ОСОБА_1 30.12.2009 року звертався до правоохоронних органів із заявою відносно ОСОБА_2, яка перешкоджає проживанню по місцю його мешкання, що підтверджується постановою ДІМ Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України від 08.01.2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи з причин наявності між подружжям цивільно-правових відносин із-за розподілу майна (т. 2 а.с.84).

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 іншого житла крім спірного будинку не мають, що підтверджується довідками КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради № 14\0489 та №14\0489 від 09.03.2011 року, де зазначено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на домоволодіння по вул. Балакірєва, 9а на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2002 року; за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно у м. Дніпропетровську не зареєстровано (т. 2 а.с. 135-136).

Раніше у судових засіданнях ОСОБА_4 пояснював, що після сварки і розлучення батьків, він змушений був не проживати у будинку, у зв’язку з тим, що прийняв сторону батька і мати ОСОБА_2 привела жити у їх будинок свого нового чоловіка з яким він не міг порозумітися і змиритися, тому щоб уникнути сварок він тимчасово пішов з дому, мати поміняла замки і не пускає його тепер до будинку. Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2, дані обставини у судовому засіданні, що син прийняв сторону батька і не знайшов порозуміння з її нинішнім чоловіком, не заперечувала. Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що брат ОСОБА_4 з 2002 року проживає у будинку №9а по вул. Балакірєва, у 2008 році тимчасово уходив жити до дівчини, у 2009 році повертався, із-за сварки пішов знову.

Згідно положень ч. 2, 3 ст. 64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, якщо особи, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї. За приписами ст.47 Конституції України, кожен має право на житло і ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності члена сім’ї наймача жиле приміщення зберігається за ним протягом шести місяців. Якщо члени сім’ї були відсутні з поважних причин понад цей строк він може бути продовженим.

Пленум Верховного Суду України у п. 1- постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України «від 12 квітня 1985 року №2 роз’яснив, що серед інших поважною причиною є відсутність відповідача понад встановлений строк внаслідок поведінки інших членів сім’ї.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1, даний будинок був постійним їх місцем проживанням, між усіма членами сім’ї був установлений певний порядок користування житлом. Із-за причин сварок між подружжям, їх розлученням та для уникнення бійок та сварок позивач ОСОБА_1 та його син ОСОБА_4 пішли тимчасово з будинку. Відповідачка ОСОБА_2 20 березня 2009 року зареєструвала другий шлюб з ОСОБА_7Л, який проживає з відповідачкою у будинку, змінили вхідні замки, що не спростовувалось відповідачкою за первісним позовом.

Отже, суд дійшов висновку, що відсутність позивача ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_4 по місцю їх постійного проживання зумовлена внаслідок сварок між колишнім подружжям позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 та внаслідок неправомірної поведінки членів сім’ї, а саме відповідачки ОСОБА_2

Тому посилання позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представника у судовому засіданні на акт від 11.03.2010 року про те, що ОСОБА_4 не проживає з квітня 2009 року у будинку, у зв’язку з чим втратив право на його користування, суд не бере до уваги, оскільки прийшов до висновку, що ОСОБА_4 відсутній по місцю своєї реєстрації і постійного мешкання з поважних причин. Крім того, доводи ОСОБА_2 та її представника про те, що ОСОБА_4 не бере участі у витратах на утримання будинку, не є підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, тому суд не бере їх до уваги.

Оцінюючи доводи відповідачки ОСОБА_2 за первісним позовом у судовому засіданні про те, що саме вона звернулася до суду про розірвання шлюбу, а не позивач ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення позову, У червні 2007 року він з’явився до будинку і здійснив з товаришем бійку, наніс їх дочці легкі тілесні ушкодження, у порушенні кримінальної справи відмовлено, що підтверджується і постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.07.2007 року (т.1 а.с.24), що на теперішній час порушено провадження по справі про поділ будинку по якій призначена експертиза, суд приходить до висновку, що вказані обставини не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки вони не спростовують доказів наведених позивачем щодо порушення його права проживання у будинку належного йому на праві власності, а розгляд справи про розподіл між ними даного будинку не є перешкодою для винесення рішення по даній справі.

З огляду на викладе, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 є обґрунтованими, законними, тому необхідно їх задовольнити і усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом його вселення у будинок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи, такою що втратила право користування будинком, необхідно відмовити. Крім того, доводи ОСОБА_2 про те, що її син ОСОБА_4 тривалий час не проживає у будинку без поважних причин, псує та руйнує будинок не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а доводи, що він не приймає участі в утриманні будинку, суд вважає не є підставою для визнання його особою яка втратила право користування будинком.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача ОСОБА_1 сплачені ним судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50коп., всього 16 грн. та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь держави судові витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у сумі 112 гривень 50 копійок.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 64, 71 ЖК України, ст. 60 СК України, ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод від права на користування будинком шляхом вселення –задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні житловим будинком, вселити ОСОБА_1 в будинок № 9-а по вул. Балакірєва у м. Дніпропетровську.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, судові витрати у сумі 16 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави судові витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у сумі 112 гривень 50 копійок.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи, такою що втратила право користування будинком - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Кононенко