Справа № 11 а-498 2006 р.                            Головуючий у 1 -й інстанції - Плевако О.ГЇ.

Категорія-ч.З ст. 185 КК України                                                   Доповідач - Міщенко О. А

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2006 року судова палата в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого - ОСОБА_5 Суддів - Іващука В.Я., Квятковського А.С. З участю прокурора - Шаповала С.О. Потерпілого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Здолбунівського районного суду від 5 квітня 2004 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, Здолбунівського району, Рівненської області, українець, громадянин України, раніше судимий: 7.07.1995 року Здолбунівським районним судом за ч.З ст.81, ч.2 ст.140, ч.І ст.229-6 КК України на два роки виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку; 10.10.1997 року Рівненським районним судом за ч.З ст.140 КК України на три роки позбавлення волі; 3.06.2003 року Здолбунівським районним судом за ч.І ст.309 КК України на два роки позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України - звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки;

- засуджений за ч.З ст.185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі; за ч.2 ст.186 КК України - на чотири роки позбавлення волі; за ч.І ст.263 КК України - на три роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання - чотири роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 з врахуванням частини невідбутого покарання за вироком Здолбунівського районного суду відЗ.06.2003 року призначено чотири роки три місяці позбавлення волі.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сто сімдесят дві гривні в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Судом вирішено питання щодо речових доказів.

ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 14 червня 2003 року близько 3 год. ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в смт.Квасилів Рівненського району, Рівненської області на сходинковому майданчику під'їзду АДРЕСА_1 таємно викрав у ОСОБА_3 речі на суму 850 грн.

13  вересня 2003  року близько  20-ї год.  проник через квартирку в квартиру АДРЕСА_2 та таємно викрав гроші в сумі 172 грн., належні ОСОБА_1.

13 грудня 2003 року біля 6-ї год. на привокзальній площі ст.Здоблунів біля магазину АДРЕСА_3 відкрито, із застосуванням насильства яке є небезпечне для життя та здоров'я потерпілого викрав у ОСОБА_4 гроші та майно, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 367 грн.

В березні 2003 року ОСОБА_2 в районі водойми в м.Здолбунів-2 знайшов 25 патронів, що за висновком балістичної експертизи є боєприпасами до автоматів АКМ-74, АКМ-74У, ручного кулемета РГЖ-74 придатні для стрільби, які незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігав у тайнику біля будинку за місцем свого проживання. 24 грудня 2003 року ОСОБА_2 під час перенесення патронів був затриманий працівниками міліції.

           В поданій на вирок суду апеляції : - засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи кваліфікації вчинених ним злочинів, просить врахувати, що він є інвалідом П групи, хворіє та пом'якшити призначене судом покарання. В доповненнях до апеляції просить звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.З ст.185, ч.2 ст.186 КК України, оскільки караність за ці діяння законом усунена.

Заслухавши доповідача ОСОБА_5, думку прокурора Шаповала С.О. про залишення вироку суду без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинах ґрунтується на сукупності зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказів.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ч.З ст.185, ч.2 ст.1.86, ч.І ст.263 КК України є вірною.

Доводи засудженого ОСОБА_2 стосовно того, що кримінальна справа щодо викрадення у ОСОБА_1 172 грн., а у ОСОБА_4 майна на суму 367 грн. підлягає закриттю в зв'язку з декриміналізацією, а він звільненню від кримінальної відповідальності не заслуговують на увагу.

При визначенні того, чи є те чи інше діяння караним у кримінальному порядку чи є адміністративним правопорушенням слід виходити із встановленого на рік неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Із матеріалів справи вбачається, що злочини вчинені ОСОБА_2 у 2003 році. Відповідно до Закону України від 22 травня 2003 року "Про податок з фізичних осіб" соціальна пільга на 2003 рік становила 51 грн. Вартість викраденого ОСОБА_2 становить 172 грн. та 367 грн., що значно перевищує встановлений на 2003 рік розмір викраденого з якого наступає кримінальна відповідальність.   

Що стосується призначення покарання засудженому, то суд в повній мірі врахував всі обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, його щире каяття  у  вчиненому, стан  його  здоров'я.  Разом  з  тим,  суд  врахував дані про особу ОСОБА_2, який за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий, злочини вчинив в період відбування покарання за попереднім вироком.

Зі справи видно, що суд в повній мірі виконав вимоги кримінального закону про призначення покарання при постановленні вироку, приєднавши за правилами ст.71 КК України до міри покарання визначеної ОСОБА_2 частину невідбутого ним покарання за попереднім вироком.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Здолбунівського районного суду від 5 квітня 2004 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.