21.06.2013
Справа № 127/2-5180/11
Провадження №2/127/1151/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2013 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Курбатової І.Л.,
при секретарі Бузак І.О., Басовській В.М.,
за участю представника позивача Мандера А.О.,
представника відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Вінницької регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство «Керамік» про звернення стягнення на предмет застави,-
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі Відділення «Вінницька регіональна дирекція ПАТ «Банк «Київська Русь» 2 листопада 2011 року звернулось до Ленінського районного суду м. Вінниці із позовом до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство «Керамік» про звернення стягнення на предмет застави. Згідно вимог позовної заяви позивач просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 56/2007-Ю від 11.12.2007 року у сумі 19558868,10 грн. шляхом звернення стягнення на корпоративні права громадянина ОСОБА_4. у Приватному підприємстві - компанія «Владімір», а саме частку у розмірі 6425000,0 грн., що становить 100 % від розміру статутного капіталу вказаного підприємства. В подальшому представником позивача 18 травня 2013 року подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Вінницької регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь» просить суд звернути стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав № 56/2007-Ю-З-1 від 29.12.2009 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк «Київська Русь», шляхом переведення на ПАТ «Банк «Київська Русь» корпоративних прав у вигляді частки в статутному фонді (капіталі) приватного підприємства - компанії «Владімір» в розмірі 6425000,00 грн., що складає 79,79 % статутного фонду (капіталу) та належить ОСОБА_4 в рахунок часткового, в розмірі вартості вказаної долі, погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Керамік» згідно кредитного договору № 56/2007-Ю від 11.12.2007 року перед ПАТ «Банк «Київська Русь». Позов мотивований тим, що 11 грудня 2007 р. між позивачем та ВАТ «Керамік» укладений кредитний договір №56/2007-Ю, за яким позичальник отримав відкличну кредитну лінію в сумі 14500000 гривень на викуп земельної ділянки та проведення статутної діяльності. В свою чергу боржник зобов'язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитною лінією, а у випадку порушення строків (термінів) сплати нарахованих відсотків сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Позичальник зобов'язаний сплачувати банку плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором, а за вимогою банку повністю повернути кредит та сплатити плату за надання кредиту незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема у разі виникнення у банка права звернення стягнення на предмет застави. (п. 4.2, 4.4 Кредитного договору). Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком як заставодержателем та ОСОБА_4 як заставодавевцем укладено договір застави корпоративних прав №56/2007-Ю-З-1 від 29 грудня 2009 року, за яким для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором заставодавець передав заставодержателю в заставу корпоративні права в приватному підприємстві - компанії «Владімір» (код за ЄДРПОУ 13335736), а саме частку у розмірі 6425000 гривень, що становить 100% від розміру статутного капіталу підприємства. Вартість предмету застави складає 8005338,26 гривень. Відповідно до договору застави (п. 1.5) заставодавець несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором виключно в межах вартості застави. У разі невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, заставодержатель письмово повідомляє про це заставодавця і має право звернути стягнення на предмет застави. В зв'язку з невиконанням позичальником свого зобов'язання за кредитним договором позивач (заставодержатель) направив заставодавцю повідомлення з вимогою про виконання порушеного зобов'язання, яке заставодавцем (відповідачем) проігнороване, вказане стало підставою для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави. Уточнення позовних вимог мотивоване тим, що позивачу на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.05.2013 року стало відомо, що статутний капітал Приватного підприємства - компанія «Владімір» складає 8052000,00 гривень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, згідно заяви про уточнення, підтримав, просив суд позов задоволити та звернути стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав № 56/2007-Ю-З-1 від 29.12.2009 року шляхом переведення на ПАТ «Банк «Київська Русь» корпоративних прав у вигляді частки в статутному фонді (капіталі) приватного підприємства - компанії «Владімір» в розмірі 6425000,00 грн., що складає 79,79 % статутного фонду (капіталу) та належить ОСОБА_4 в рахунок часткового, в розмірі вартості вказаної долі, погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Керамік» згідно кредитного договору № 56/2007-Ю від 11.12.2007 року перед ПАТ «Банк «Київська Русь».
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у позові. В наданому суду запереченні зазначив, що 02.04.2010 року господарським судом Вінницької області порушено справу про банкрутство ВАТ «Керамік», в якій позивач звернувся з заявою про визнання його кредитором на суму 18174890,69 грн., яка виходить із кредитного договору №56/2009-Ю від 11.12.2007 р., укладеного між АБ «Київська Русь» та ВАТ «Керамік» і складається із: заборгованості по кредиту - 18013105,24 грн., заборгованості по відсотках - 161697,22 грн., пені - 88,23 грн. Господарський суд Вінницької області затвердив реєстр вимог кредиторів ВАТ «Керамік», серед яких є і АБ «Київська Русь» (зараз - ПАТ) із сумою 18013105,24 грн. Незважаючи на вказане, позивач звернувся до суду з позовною заявою про задоволення його вимог до ВАТ «Керамік» за рахунок майнових прав відповідача. Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-ХІІ банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Тому дії позивача по включенню його в склад кредиторів по банкрутству свідчить про те, що ним обрано такий спосіб захисту прав, як задоволення вимог не інакше як через застосування ліквідаційної процедури ВАТ «Керамік». Позивач не вийшов і не виключений зі складу кредиторів ВАТ «Керамік» з підстав обрання іншого способу захисту - стягнення за рахунок майнових прав поручителя. Процедура банкрутства ВАТ «Керамік» триває - в даний час здійснюється розпорядження майном та задоволення вимог кредиторів, позивач включений в склад комітету кредиторів, бере участь в процедурі розпорядження майном ВАТ «Керамік». Тому задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на активи ВАТ «Керамік» в процедурі банкрутства з однієї сторони, і одночасно - задоволення вимог ще й за рахунок майна (майнових прав) поручителя, свідчать про наміри позивача двічі стягнути суму заборгованості ВАТ «Керамік», стягнути їх в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ «Керамік», тобто, в порушення ч.2 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», також ще і стягнути нараховані в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відсотки, що також є порушенням вказаного Закону. Порушенням Закону відповідач вважає також і наміри позивача стягнути суму боргу за рахунок майна (майнових прав) поручителя, адже згідно ст. 1 Закону №2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це також і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань боржника, чим і являється договір №56/2007-Ю-З-1 застави корпоративних прав, укладений між позивачем та відповідачем. Також відповідач зазначив, що строк виконання зобов'язання щодо сплати усієї суми кредиту за умовами кредитного договору №56/2009-Ю від 11.12.2007 р. між АБ «Київська Русь» та ВАТ «Керамік» встановлено 11 грудня 2012 р., відповідно, станом на дату подання позову строк повернення суми кредитних ресурсів не настав. Позивач від кредитного договору не відмовився, дія договору не припинена, в суд з цього факту не звертався. Тому і вимагати його дострокового виконання позивач, як позикодавець, не вправі. Зазначив, що зазначені обставини підтверджені господарським судом Вінницької області по справі №2/26/2011/5003, підтвердженням чого слугує наявні в матеріалах справи рішення господарського суду Вінницької області від 09 березня 2011 року, залишене в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 травня 2011 року, та постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2011 року. Крім того, представником позивача зазначено, що договір застави корпоративних прав є нікчемним, оскільки суперечить закону, оскільки згідно ч.1 ст. 100 ЦК України право на участь у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватись іншій особі, що підтверджено рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2012 від 13.03.2012 року. Згідно ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку ( дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також включають інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. З врахуванням вказаної норми закону, а також вимог ст. 190 ч. 1 ст. 546, ст. 572, ч. 1,2 ст. 576 ЦК України, ч.4, 5 ст. 4 Закону України «Про заставу» відповідач вважає, що належні відповідачу корпоративні права включають немайнові права та не можуть бути предметом застави, що свідчить про нікчемність укладеного між позивачем та відповідачем договору застави корпоративних прав.
Представник третьої особи Відкрите акціонерне товариство «Керамік» щодо вирішення позову поклався на розсуд суду та зазначив, що дійсно 02.04.2010 року господарським судом Вінницької області порушено справу про банкрутство ВАТ «Керамік», позивач увійшов до складу кредиторів, а 14.06.2012 року постановою господарського суду Вінницької області боржник Відкрите акціонерне товариство «Керамік» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Заслухавши пояснення сторін, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
11 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (до 12.05.2011 р. - Акціонерний банк "Київська Русь") та Відкритим акціонерним товариством «Керамік» (далі - «Позичальник/Боржник») був укладений Кредитний договір № 56/2007-Ю, за яким підприємство отримало відкличну кредитну лінію в сумі 14 500 000,00 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень, із відсотковою ставкою 15% річних, на викуп земельної ділянки та проведення статутної діяльності. 25 березня 2008 року Договором про внесення змін до Кредитного договору № 56/2007- Ю від 11 грудня 2007 року було збільшено відсоткову ставку до 16 % (шістнадцяти відсотків) річних починаючи з 01 квітня 2008 року. 13 травня 2008 р. Договором про внесення змін до Кредитного договору № 56/2007-Ю від 11 грудня 2007 року було збільшено відсоткову ставку до 17 % (сімнадцяти відсотків) річних, починаючи з 15 травня 2008 року. 01 вересня 2008 р. Договором про внесення змін до Кредитного договору № 56/2007-Ю від 11 грудня 2007 року було збільшено відсоткову ставку до 21 % (двадцяти одного відсотка) річних. 29 грудня 2009 р. Договором про внесення змін до Кредитного договору № 56/2007-Ю від 11 грудня 2007 року було збільшено ліміт кредитної лінії до 18 020 000 (вісімнадцяти мільйонів двадцяти тисяч) гривень 00 коп. та встановлено відсоткову ставку на рівні 13.5 % (тринадцяти цілих п'яти десятих відсотка річних), а з 01 липня 2010 року за згодою сторін, але не більше 21% (двадцяти одного) відсотка річних.
ВАТ «Керамік» зобов'язався в порядку, передбаченому Кредитним договором, повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитною лінією, а у випадку порушення строків (термінів) сплати нарахованих відсотків та користування кредитом позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 4.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором. Пунктом 4.4. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний за вимогою банку повністю повернути кредит та сплатити плату за надання кредиту незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема у разі виникнення у банка права звернення стягнення на предмет застави, що одночасно забезпечує виконання зобов'язань, як за цим кредитним договором, гак і будь-якими іншими кредитними договорами, укладеними з банком. Відповідно до п. 6.2. кредитного договору у разі настання строку виконання будь-якого зобов'язання Позичальника за цим договором та/або у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником зобов'язань за кредитним договором Банк має право на договірне списання суми боргу з рахунків Позичальника та/або звернути стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобов'язань Позичальника, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя (гаранта).
Згідно п.4.7 договору від 29.12.2009 про внесення змін № 5 до кредитного договору № 56/2007-Ю від 11.12.2007 року кредит, наданий банком, крім іншого забезпечується заставою корпоративних прав по ПП - компанія «Владімір», які належать ОСОБА_4
Для забезпечення виконання Позичальником зобов'язання за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_4, укладено Договір застави корпоративних прав №56/2007-Ю-З-1 від « 29» грудня 2009 року, за яким для забезпечення зобов'язань за Кредитним договором Заставодавець передав Заставодержателю в заставу - корпоративні права громадянина ОСОБА_4 в Приватному підприємстві компанії «Владімір» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13335736, місцезнаходження : м. Вінниця, вул. Пирогова, 3, Свідоцтво про державну реєстрацію №144704 від 17.07.2001 р.), а саме частку у розмірі 6 425 000,00 (Шість мільйонів чотириста двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок), що становить 100% від розміру статутного капіталу цього підприємства, яка сплачена повністю, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців №865625 Серія AI від 23.12.2009 р.
Згідно вказаного договору вартість предмету застави складає 8 005 338,26 (Вісім мільйонів п'ять тисяч триста тридцять вісім гривень 26 копійок), відповідно до Звіту про визначення вартості корпоративних прав фізичної особи ОСОБА_4 в Приватному підприємстві - Компанія «Владімір» від 01.11.2009 р., проведеного TOB «ТриАлекс».
Відповідно до п. 1.5. Договору застави корпоративних прав Заставодавець несе відповідальність перед Заставодержателем за невиконання Позичальником (ВАТ «Керамік») основного зобов'язання за Кредитним договором виключно в межах вартості Предмета застави.
Згідно п. 4.1.1. Договору застави корпоративних прав у разі порушення Позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, з метою уникнення звернення стягнення на Предмет застави, Заставодавець вправі впродовж тридцяти днів з моменту отримання повідомлення про порушення забезпечених заставою зобов'язань виконати зобов'язання Позичальника.
Пунктом 4.2.1. Договору застави корпоративних прав передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання Позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, Заставодержатель письмово повідомляє про це Заставодавця і має право звернути стягнення на предмет застави у порядку визначеному розділом 5 цього договору, письмово повідомивши про це Заставодавця.
Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. Договору застави корпоративних прав підставою звернення стягнення на предмет застави є порушення Позичальником зобов'язань забезпечених заставою, а також наявність обставин, визначених п. 4.2.5. цього договору, що надають Заставодержателю право достроково звернути стягнення на Предмет застави, звернення стягнення на предмет застави здійснюється у судовому порядку згідно чинного законодавства України.
Згідно умов Договору застави корпоративних прав Банком 28.10.2010 р. на адресу ОСОБА_4 направлено повідомлення за №11298 з вимогою про виконання порушеного зобов'язання та попередженням про звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання вимог Банку.
Зобов'язання по Кредитному договору №56/2007-Ю від 11 грудня 2007 р. Позичальником виконані частково, сума кредитної заборгованості станом на 18 листопада 2011 року становить : 19558868,10 (Дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 10 копійок) грн.
Ухвалою господарського суд Вінницької області від 02.04.2010 року у справі №10/47-10 порушено справу про банкрутство Божника (ВАТ «Керамік»).
Заявою №8044 від 28.07.2010 р. Позивач звернувся до господарського суду Вінницької області про визнання його кредитором по справі №10/47-10 про банкрутство ВАТ «Керамік» на суму 18174890,69 грн. З поданої заяви слідує, що сума боргу виходить із кредитного договору №56/2009-Ю від 11.12.2007 р., укладеного між АБ «Київська Русь» та ВАТ «Керамік» і складається із: заборгованості по кредиту - 18013105,24 грн., заборгованості по відсотках - 161697,22 грн., пені - 88,23 грн.
Ухвалою від 25.10.2010 р. господарський суд Вінницької області затвердив реєстр вимог кредиторів ВАТ «Керамік», серед яких є і АБ «Київська Русь» (зараз - ПАТ) із сумою 18013105,24 грн.
Постановою господарського суду Вінницької області від 14.06.2012 року визнано боржника - ВАТ «Керамік» банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру, ск5асувано заборону на відчуження всього нерухомого та рухомого майна підприємства банкрута.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-ХІІ банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Дії позивача по включенню його в склад кредиторів у справі про банкрутство свідчать про те, що ним обрано такий спосіб захисту прав, як задоволення вимог не інакше як через застосування ліквідаційної процедури боржника - ВАТ «Керамік». Станом на дату розгляду справи позивач не вийшов і не виключений зі складу кредиторів ВАТ «Керамік» з підстав обрання іншого способу захисту - такого, як здійснення стягнення за рахунок майнових прав поручителя.
Згідно ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про заставу" визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 576 ЦК України та ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави може бути: майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, та майнові права.
Предметом застави, згідно ч. 4 та 5 ст. 4 Закону України "Про заставу", не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.
Згідно ч. 1 ст. 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі, що підтверджено Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2012 від 13.03.2012 у справі № 1-14/2012 відповідно до п.4 якого, згідно з частиною першою статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до частини першої статті 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Згідно ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також включають інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Як встановлено ст. 147 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства; відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Із редакції ч. 2 названої статті Кодексу випливає, що відчуженням є продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки (її частині) у статутному капіталі, і при цьому інші учасники користуються переважним правом купівлі такої частки (її частини). Лише, якщо учасники товариства не скористалися своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства або домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Аналіз вказаних норм закону свідчить, що чинним законодавством не визначено поняття застави корпоративних прав.
Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 572 Цивільного кодексу України застава є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання і в силу застави (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Предметом застави, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 576 Цивільного кодексу України може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернуто стягнення, а також майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби, тощо).
Визначення майна містить ст. 190 Цивільного кодексу України. Майном, як особливим об'єктом вважається річ, сукупність речей, а також майнові права і обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Майно приватного підприємства не є майном його учасника (акціонерів, засновників). З огляду на зазначене, належні учасникам (акціонерам, засновникам) немайнові права, що входять до складу корпоративних прав, не можуть бути предметом застави.
Таким чином, учасник (акціонер, засновник) приватного підприємства чи господарського товариства як фізична особа має право передавати у заставу лише належне безпосередньо фізичній особі майно та майнові права, що можуть бути відчужені заставодавцем і на які може бути звернуте стягнення, але аж ніяк не особисті немайнові права, як, наприклад, право на участь цієї особи в управлінні підприємством.
Згідно з ч. 1 ст. 20, ст. 23 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави шляхом вимоги в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
Правом заставодержателя, згідно із ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, є право звернення стягнення на предмет застави, яке набувається у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Згідно з ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права, і заставодержатель набуває права вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
Корпоративні права не є вимогою, уступка якої провадиться заставодавцем заставодержателю.
Звернення ж стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства з обмеженою відповідальністю, як то встановлено ст. 149 Цивільного кодексу України, допускається за його особистими боргами, і звернення стягнення на всю частку учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), а ст. 4 Закону України «Про заставу» прямо передбачено, що вимоги, які мають особистий характер, не можуть бути предметом застави. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. А відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В силу ст. 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення, а якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що укладений сторонами договір застави корпоративних прав прямо суперечить зазначеним нормам чинного законодавства України, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209, 212- 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 23, 100,190, 203, 212-213, 215, 216, 546, 572, 576, 589 ЦК України, ст. 1,4,5, 20, 23 Закону України "Про заставу", Рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2012 від 13.03.2012 у справі № 1-14/2012 суд-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Вінницької регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство «Керамік» про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.
Судові витрати у справі залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: