Справа № 2-1628/11

Провадження № 2/261/255/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 27 червня 2013 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Владимирська І.М., при секретарі Шашковій Ю.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку заочного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання заповіту недійсним, позовні вимоги мотивовані тим, що позивач була зареєстрована і проживала з 1991 року за адресою: АДРЕСА_1. По сусідству з нею за адресою: АДРЕСА_4 проживала ОСОБА_4, догляд за якою стала здійснювати позивач. ОСОБА_4 на праві власності належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4, на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Агентством з приватизації ВО «Донецьквугілля» від 03.12.1993 року. 13.12.2000 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким належну їй на праві власності вищезазначену квартиру, заповіла позивачеві. Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 13.12.2000 року, реєстр № 1432. 30 січня 2001р. позивач зареєструвалась на постійне місце проживання в квартиру до ОСОБА_4 та продовжувала допомагати ОСОБА_4 у веденні домашнього господарства і здійснювала за нею догляд. У лютому 2004 року в квартирі у ОСОБА_4 з'явився ОСОБА_6, набагато молодший за віком від ОСОБА_4,який перестав пускати позивача в квартиру. У лютому 2011 року позивачу стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_4 в Петровском районі м. Донецька. В нотаріальній конторі позивачу стало відомо, що 19 січня 2011р. приватним нотаріусом ОСОБА_7, за реєстром № 39-41 посвідчено заповіт від імені ОСОБА_4, яким остання належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_4 заповіла ОСОБА_3 Заповіт від імені ОСОБА_4 було підписано ОСОБА_9 Даний заповіт позивач вважає недійсним, оскільки особисто ОСОБА_4 заповіт не підписувала. Заповіт було посвідчено нотаріусом за 2 дні до смерті, в період хвороби ОСОБА_4 З 19 січня 2010 ОСОБА_4 спостерігалася в поліклініці № 2 ЦМЛ № 14 Петровського району м. Донецька з приводу атеросклерозу Ш ст., хронічної судинної мозкової недостатності Ш ст. з артеріальною гіпертензією 1 ст., ІХС: атеросклеротичного кардіосклерозу, недостатності 2 ст., деформуючого остеоартрозу нижніх кінцівок. Останній місяць до смерті стан здоров'я ОСОБА_4 різко погіршився: вона не підіймалась з ліжка, не впізнавала оточуючих, сама себе не обслуговувала. Тому позивач вважає, що в силу свого хворобливого стану, в момент підписання та посвідчення заповіту ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій і не керувала своїми вчинками, тому її заповіт від 19 січня 2011р. слід визнати недійсним з підстав ст.ст. 225, 1257 ЦК України.

В судовому засіданні позивач та представник позивача надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просять суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 04.03.2012 року позов не визнала та пояснила, що її брат ОСОБА_6 познайомився з ОСОБА_4 в 1998 році. Вони стали жити разом. Зі слів ОСОБА_4 їй було відомо, що у останньої була розмова з ОСОБА_1, що якщо ОСОБА_4 перепише належну їй квартиру ОСОБА_1, то та буде робити їй уколи. Потім між ними почалися скандали за гроші. У 2004 році ОСОБА_4 виписала ОСОБА_1 з будинку через суд. ОСОБА_4 захворіла незадовго до своєї смерті, але пам'ять у неї була відмінна. Вони привезли до ОСОБА_4 нотаріуса, який з нею розмовляв і вона склала заповіт. У ОСОБА_4 тряслися руки, тому підписати сама заповіт вона не могла, однак вона була в своєму розумі. Нотаріус ставив їй питання, вона відповідала і сказала, що хай розпишуться інші в заповіті. Коли був нотаріус, у цей день приходив до ОСОБА_4 лікар. Вважає, що на час складання заповіту ОСОБА_4 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

В судове засідання 27 червня 2013 р. відповідач та її представник не з»явились, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Згідно ст.ст. 169, 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що з нею по сусідству проживала ОСОБА_4. За декілька днів до смерті ОСОБА_4 вона відвідувала останню, ОСОБА_4 повідомила її, що ОСОБА_3 за нею доглядає і що вона хоче переписати будинок на ОСОБА_3. Потім ОСОБА_4 казала їй, що був нотаріус і що вона зробила те, що хотіла. За життя ОСОБА_4 страждала остеохондрозом. Останнім часом ходила з паличкою. ОСОБА_4 сама за собою доглядала. Тільки останній тиждень до смерті злягла. 19 січня 2011 року вона спілкувалася з ОСОБА_4, та була цілком адекватна і сказала, що підписала заповіт. Дивацтв у поведінці ОСОБА_4 вона не помітила, нічого не може пояснити про загальмованість ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_3 - мати його дружини. ОСОБА_4 він знав приблизно 10-12 років, з того часу, як брат ОСОБА_3 став жити з нею. ОСОБА_13 (чоловік тещі) попросив його відвезти ОСОБА_4 до нотаріуса, так як у останній були хворі ноги, але потім вирішили привезти нотаріуса до дому. Він разом з ОСОБА_13 привезли нотаріуса. ОСОБА_4 була при розумі та пам'яті, в нормальному стані,тільки руки тремтіли. Нотаріус попросив підписати його документ. Він підписав як свідок. Нотаріус запитував у ОСОБА_4 чи розуміє вона, що відбувається, чи нормально себе почуває. Потім нотаріус прочитав складений документ. Він відвіз нотаріуса і більше не повертався.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що проживала по сусідству з ОСОБА_4, з останньою спілкувалася. ОСОБА_4 все робила сама. Після новорічних свят вона бачила ОСОБА_4, яка привітала її з Новим роком. ОСОБА_4 скаржилася на погане самопочуття, на болі в ногах і спині, казала, що хоче написати заповіт на співмешканця. Більше вона її не бачила. ОСОБА_4 була адекватною людиною. За тиждень до смерті ОСОБА_4 швидка допомога приїжджала щодня, робили уколи. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що він часто відвідував ОСОБА_4, яка хворіла. ОСОБА_4 відчувала, що не одужає і вирішила, що потрібно скласти заповіт, поки перебуває в нормальному стані. Він був присутній при складанні заповіту. Крім нього були ОСОБА_13, ОСОБА_4, нотаріус і ще одна людина, яка підписала заповіт. Нотаріус розмовляв особисто з ОСОБА_4, вона дала згоду на підпис заповіту іншою особою. Нотаріус прочитав складений заповіт. ОСОБА_4 не підіймалась, була в свідомості, все слухала, розмовляла.

Нотаріус ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він дійсно посвідчував заповіт ОСОБА_4 Шляхом бесіди з громадянкою, він з'ясував, що вона дуже хворіє, має похилий вік, іншого нотаріуса на цей час не знайшла, боїться, що не встигне висловити свою волю. Він виїжджав за адресою проживання ОСОБА_4. Шляхом бесіди з ОСОБА_4 він встановив її особу, дійсні наміри, що вона орієнтується, що її наміри не надумані, встановив особу, на яку бажає зробити заповіт. Враховуюче те, що ОСОБА_4 була дуже слабка та сама не змогла підписати заповіт, ним було запропоновано вибрати особу, яка підпише документ і викликати свідків.

Отримавши документи він повернувся до нотаріальної контори, щоб скласти заповіт. О 16 годині у нотаріальній конторі він взяв реєстр для реєстрації нотаріальних дій і повернувся до місця проживання ОСОБА_4. Коли він приїхав до ОСОБА_4, у неї вдома знаходились медичні робітники. Він зачекав 3-4 хвилини, потім вони пішли, а він розпочав процедуру: зачитав заповіт у присутності свідків, ще раз встановив, якій особі заповідає ОСОБА_4. Потім заповіт підписала особа та свідки. О 17.45 він повернувся до нотаріальної контори та зареєстрував заповіт.

Свідок ОСОБА_16.в судовому засіданні показала, що в січні 2011 року вона працювала дільничним терапевтом ЦМЛ №14 та 19.01.2011 року відвідувала за місцем проживання ОСОБА_4, нею були виконані записи в амбулаторній картці ОСОБА_4. ОСОБА_4 була важка, помираюча. У неї був церебральний атеросклероз, ішемічна хвороба серця, відзначалася деяка загальмованість, однак пацієнтка була доступна контакту, розмовляла з нею, скаржилась на головний біль, запаморочення,шум в голові.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що він як лікар відвідував за місцем мешкання ОСОБА_4, хвора була адекватна, в свідомості, контакту доступна.

Суд, проаналізувавши надані сторонами докази, дослідивши матеріали справи, вивчивши законодавство, що регулює спірні правовідносини, набуває висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4 (згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с.35).

У відповідності до заповіту, посвідченого 19 січня 2011р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстром № 39-41 (а.с.41) ОСОБА_4 заповіла все належне їй на праві власності майно ОСОБА_3

Відповідно до статей 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

В силу ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Системний аналіз норм ЦК свідчить, що відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст. 225, ст. 231 ЦК, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підстави припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд за клопотанням однієї із сторін призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (ст. 145 ЦПК).

Для визнання такого правочину недійсним предметом доказування є та обставина, що особа-заповідач у момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Згідно довідки про причину смерті №840 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, причина смерті: хронічна судинно-мозкова недостатність Ш ст.., церебральний атеросклероз з артеріальною гіпертензією(а.с.45).

Згідно амбулаторної картки ОСОБА_4 19.01.2011 року ОСОБА_4 останній раз була оглянута дільничним терапевтом, яким виконано запис: хвора не ходить через слабкість, загальмована, скарги на головний біль, запаморочення, шум у голові, набряки на ногах.

Згідно до акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 209а/338а від 07.05/18.06.2013 року ОСОБА_4 на час укладання заповіту 19 січня 2011 року виявляла розлад свідомості за типом оглушення внаслідок важкого соматичного стану, не могла розуміти своїх дій та керувати ними.

Висновки експертизи підтверджуються об»єктивними даними з наданих медичних документів, показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 та нотаріуса ОСОБА_7

Показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_14 суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються висновком посмертної судово-психіатричної експертизи та вищенаведеними доказами.

Відповідно до роз»яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 року №9, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобовязаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Позивач обґрунтовувала позов тим, що внаслідок незадовільного стану здоров»я у звязку з загальним захворюванням ОСОБА_4 на момент складання заповіту 19 січня 2011року не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позивач довела факт знаходження заповідача в момент складання заповіту 19 січня 2011року у такому психічному стані, який давав підставу припустити, що вона не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними,

що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5-8, 10-15, 107, 208-209, 169,224, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 225, 1257 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 року №9, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - задовольнити.

Визнати заповіт від 19 січня 2011 р., укладений від імені ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 39-41, згідно якого ОСОБА_4 все своє майно заповіла ОСОБА_3, недійсним.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М.Владимирська