АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/8042/13 Головуючий в 1 інстанції - Зотько Т.А.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Заришняк Г.М., Рубан С.М.

при секретарі Кацідим В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, витягу про реєстрацію права власності за відповідачем та поновлення у правах власника, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача та ПАТ «Енергобанк», перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-особи: ГУЮ у м. Києві, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3 про визнання до­говору дарування квартири АДРЕСА_1 недійсним, посилаючись на те, що договір дарування був укладений нею внаслідок помилки, вона вважала, що підписує договір довічного утримання, а тому такий договір є недійсним.

Посилалася на те, що відповідач є її рідним сином , мешкає разом з нею у квартирі АДРЕСА_1. У серпні 2005 року позивач прийняла рішення про укладення з відпо­відачем договору довічного утримання, згідно якого ОСОБА_2 зобов'язався допомагати ОСОБА_1, здійснювати за нею догляд, купувати ліки, одяг, оплачувати комунальні послуги, проте в листопаді 2011 року відповідач перестав здійснювати таку допомогу, поси­лаючись на те, що у нього немає на це коштів, і що він планує виїхати за кордон на заробіт­ки, а квартиру має намір продати, оскільки вона йому просто подарована відповідно до укла­деного договору. У зв'язку з цим ОСОБА_1 стало відомо, що нею фактично було укладено договір дарування квартири. Зазначала, що укладаючи договір дарування позивач помилилась щодо природи правочину та неправи­льно сприйняла умови угоди.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги визнав частково, пояс­нив суду, що дійсно він мав намір укласти договір довічного утримання, домовлявся про це зі своєю матір'ю ОСОБА_1, однак під час оформлення вказаного договору при­йшов до висновку, що укладення договору дарування буде більш зручнішим та доцільнішим для нього. Крім того, як зазначив відповідач, він мав намір здійснювати догляд за матір'ю, забезпечувати її ліками, продуктами харчування, надавати грошові кошти, оплачувати кому­нальні послуги, однак у зв'язку з економічною кризою, у нього виникли фінансові труднощі, тому він був позбавлений можливості продовжувати надавати таку допомогу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.10.2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, витягу про реєстрацію права власності за відповідачем та поновлення у правах власника - задоволено.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений 12.08.2005р. Приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 (№ в реєстрі 5088), згідно якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар зазначену квартиру.

Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та повернуто зазначену квартиру ОСОБА_1, поновлено її у правах власника.

Зобов'язано Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 Дублікат Довідки, виданої ЖБК «Хімік -2» №19 від 19.02.1993 р. (Дублікат вид. ЖБК «Хімік -2» 21.02.2005 р. за №10), зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації 07.06.2005 р. за реєстровим №761/31197 про право власності на ква­ртиру АДРЕСА_1

Не погодившись з таким рішенням, представник особи, яка не брала участі в розгляді справи та вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та обов'язки ПАТ «Енергобанк» подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.

В скарзі зазначав, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими є недоведеними.

Квартира, договір дарування якої визнаний недійсним, з 2008 року перебуває в них в іпотеці, і на неї звернуто стягнення, а тому апелянт вважає, що ухвалюючи таке рішення суд вирішив питання про їх права та обов`язки, не залучивши їх до розгляду справи, позбавивши можливості надавати свої заперечення .

В судовому засіданні апеляційного суду, представник банку доводи скарги підтримала.

Представник позивачки проти доводів скарги заперечував.

Сторони до апеляційного суду не з`явились, про день і час розгляду справи повідомлені.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.229 ЦПК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 6 листопада 2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:

12 серпня 2005 року ОСОБА_1 подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Київ­ського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Згідно довідки за формою №3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1.

Спірна квартира є єдиним та постійним місцем проживання ОСОБА_1, іншо­го житла вона не має.

Як вбачається з копії зобов'язання від 11 серпня 2005 року ОСОБА_2, у зв'язку з відчуженням ОСОБА_1 вказаної квартири на його користь, зобов'язався надавати їй щомісячно грошову допомогу, не лишати без притулку, купувати їй харчі, одяг, ліки, оплачувати комунальні послуги та здійснювати інший догляд.

Згідно довідки ЖБК «Хімік - 2», станом на 01.07.2011 року, заборгованість за житло­во-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 складає 12792 грн. 58 коп.

Допитані в судовому засідання в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, показали суду, що вони знають позивача по справі, тісно з нею спілкуються. ОСОБА_1 розповідала їм про те, що вона з сином уклала договір довічного утримання, відповідно до якого повинна була передати свою квартиру сину, а він натомість повинен був здійснювати за нею догляд та матеріально утримувати, купувати ліки, продукти харчування, ходити з нею на прогулянки, сплачувати за комунальні послуги.

Як вбачається з копії довідки № 266 від 26.06.2012 року Поліклініки № 3 Деснянсько­го району м. Києва, ОСОБА_1 має ряд захворювань, а саме ішемічна хвороба серця, кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба 12-персної кишки, цукровий діабет, остеохондроз суглобів, хронічна туговухість, катаракта обох очей з пониженням зору.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд встановив, що договір дарування з відповідачем позивачка уклала внаслідок помилки, а тому він є недійсним.

Проте, колегія з таким висновком суду не погоджується. Ті обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними.

Так, суд при ухваленні рішення не врахував, що квартира, договір дарування якої суд визнав недійсним перебуває в іпотеці в апелянта.

26 березня 2008 року між Акціонерним банком «Енергобанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (надалі -Скаржник/Кредитор/Банк) та ОСОБА_2 (надалі -Позичальник/Відповідач) було укладено Договір про іпотечний кредит № 8-Д (надалі -Кредитний договір).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Скаржником та Позичальником було укладено іпотечний договір від 26 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1114 (надалі - Договір іпотеки).

У зв'язку із невиконанням Позичальником договірних зобов'язань, а також у відповідності до п 4.2. Кредитного договору, п 2.1.5, 3.2, 4.2. Договору іпотеки, Банком було використане право на задоволення своїх законних вимог як кредитора, у зв'язку з чим, приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 був вчинений виконавчий напис від 29.02.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 440 про звернення стягнення на три­кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності Позичальникові на користь Банку.

На підставі виконавчого напису було відкрито виконавче провадження відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2011 року.

З позовом про визнання недійсним договору позивач звернулась в липні 2012 року.

Позивачка не заперечувала тієї обставини, що вона підписала договір дарування, а тому з 2005 року могла довідатись про порушення своїх прав.

Обставини вчинення помилки позивачка доводила, лише показами сторін, які є зацікавлені у вирішенні справи на користь позивача з метою уникнення реалізації предмету іпотеки, а також показами свідків. При цьому суд не врахував, що обставини про які повідомляли суду свідки, їм відомі лише зі слів тієї ж позивачки.

Посилання суду на те, що спірна квартира є єдиним місцем проживання позивача, а також довідка про наявність заборгованості по оплаті комунальних платежів, та довідки про стан здоров`я позивача, не свідчать про те, що в 2005 році в момент підписання договору позивачка помилялась, щодо змісту та природи правочину який вона укладала.

Будь-яких інших доказів на підтвердження недійсності договору дарування з підстав, передбачених ст.229 ЦК України позивачем не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи спірний договір дарування квартири було укладено і посвідчено ПН КМНО ОСОБА_3

З тексту спірного договору дарування вбачається, що сторони досягли всіх істотних умов договору, нотаріусом перевірено дієздатність сторін; сторонам роз'яснено зміст і правові наслідки правочину.

Тобто, посилання позивачки в позовній заяві про те, що вона укладала договір довічного утримання є надуманими і спростовуються спірним договором дарування квартири, зміст якого останній було роз'яснено нотаріусом, а також і самою позовної заявою, в якій позивачка зазначає, що вона підписала в нотаріуса текст спірного договору, який роз'яснив їй наслідки вчинюваної нотаріальної дії.

Вказані вимоги закону і обставини справи суд до уваги не прийняв, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, суд вирішив питання про права та обов`язки банку, який до розгляду справи залучений не був, ті обставини справи які суд вважав встановленим є недоведеними, а тому відповідно до ст. 309 ЦПК України, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, витягу про реєстрацію права власності за відповідачем та поновлення у правах власника - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: