Справа № 1013/9817/2012 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.

Провадження № 22-ц/780/3756/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О.В.

Категорія 46 03.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

01 липня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Коцюрби О.П., Голуб С.А.,

при секретарі: Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 22 серпня 1998 року сторони уклали шлюб з відповідачем, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружні відносини між сторонами припинені з жовтня 2012 року, основна причина розпаду сім'ї - це різниця характерів, відсутність між сторонами взаєморозуміння і довір'я, а також втрата почуттів одне до одного.

Позивач просила шлюб між нею та відповідачем розірвати.

В подальшому позивач збільшила свої позовні вимоги та просила також відновити її дошлюбне прізвища - ОСОБА_2 та залишити дитину ОСОБА_4 з нею на подальше проживання і виховання.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2013 року позов задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, залишено позивачці прізвище «ОСОБА_2». В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду в частині незадоволення позовних вимог про залишення дитини ОСОБА_4 на подальше проживання і виховання з нею, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд обґрунтовано виходив з того, що сторони не можуть жити однією сім'єю, а наданий судом строк для примирення не дав ніяких результатів, а тому шлюб підлягає розірванню.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з 22 серпня 1998 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від даного шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-6).

Сторони не підтримують шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, проти примирення сторони заперечують. За час, наданий сторонам для примирення відповідно до ухвали Ірпінського міського суду від 10 січня 2013 року, примирення між ними не відбулося.

Відповідно до ч.1 ст.110 та ч.2 ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред»явлений одним із подружжя. Суд задовольняє його і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З урахуванням наведеного, суд зробив правильний висновок про розірвання шлюбу, з таким висновком погоджується і судова колегія, оскільки сім'я сторін розпалась, шлюб носить формальний характер.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про залишення дитини проживати з позивачем, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами відсутній спір щодо місця проживання дитини, оскільки відповідач визнав повністю позов та не заперечував проти проживання його дитини з матір»ю ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, (частини перша та друга статті 3 ЦПК) , то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач підтримав позов повністю і не заперечував на проживання доньки з матір'ю - позивачем у справі (а.с.39).

Між сторонами не існує спору щодо місця проживання дитини, за згодою батьків, відповідно до вимог ч.1 ст. 60 СК України визначено місце проживання дитини з матір»ю, право позивача на визначення місця проживання її дитини відповідачем не порушується, не оспорюється та визнається, тому не потребує судового захисту.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про залишення дитини проживати з матір'ю.

Доводи апеляційної скарги, що суд розірвав шлюб між позивачем та ОСОБА_5, який не є чоловіком позивача, спросовуютьяс маетрілами справи, оскільки на а.с. 46 міститься ухвала Ірпніського міського суду Київської області від 18 травня 2013 року про виправленні в рішенні суду від 16 квітня 2013 року помилки та зазначено праивльно прізвище, ім"я та по- батькові відповідача - ОСОБА_3.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303,307-308, 313 - 316,319 ЦПК України , колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізовного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: