Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/781/615/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Паламарчук М С

Категорія - ст.118 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Петрової І.М.,

суддів: Поступайло Н.І., Яковлєвої С.В.,

прокурора: Агеєва В.М.,

потерпілого ОСОБА_2,

захисника - адвоката: ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку села Олександрівка Олександрійського району Кіровоградської області, українку, громадянку України, освіта професійно-технічна, яка не працює, неодружена, проживає у АДРЕСА_1, має малолітню дитину, раніше не судиму,

засуджено за ст.118 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 8 липня 2011 р. звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 112 гривень 68 копійок судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_4 визнана винною у тому, що 27 грудня 2010 року в період з 19 годин 30 хвилин до 20 годин 30 хвилин в будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_5, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, влаштував сварку з підсудною та її матір'ю - ОСОБА_6 з приводу того, що вони викликали працівників міліції, яким поскаржилися, що він чинить насилля в сім'ї. В ході сварки ОСОБА_5 висловлювався брутальною лайкою, намагався ударити підсудну табуретом, який у нього відібрала ОСОБА_6 Після цього він продовжив свої агресивні дії. Лаючись та ображаючи підсудну, яка в цей час різала хліб і тримала ніж в правій руці, він наблизився до неї з піднятими руками, як зрозуміла підсудна, для того щоб заподіяти їй тілесні ушкодження. З метою захисту, ОСОБА_4 умисно нанесла йому удар кухонним ножем в життєво важливу область, а саме в область грудної клітини зліва, спричинивши постраждалому проникаюче поранення грудної клітини зліва, заподіявши тілесні ушкодження у виді пошкодження хряща 6-го ребра зліва, пошкодження перикарду, множинні пошкодження серця в комплексі з внутрішньоперикардіальною кровотечею. Внаслідок чого від тампонади серця кров'ю, що витекла крізь пошкодження серцевих стінок, смерть ОСОБА_5 сталась на місці події. Про вчинене нею вона одразу повідомили родичів, щоб ті повідомили працівників міліції, намагалася викликати швидку медичну допомогу. Залишилася на місці вчинення злочину до прибуття працівників міліції.

В апеляції прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати постановити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.

Мотивує свої доводи тим, що з матеріалів кримінальної справи вбачається, що підсудну обвинувачено в тому, що 27.12.2010 року в період з 19:30 до 20:30 години ОСОБА_4, за місцем свого проживання у приміщенні житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, під час сварки зі своїм батьком - ОСОБА_5, на ґрунті особистих неприязних стосунків, діючи умисно, маючи намір на протизаконне позбавлення життя, кухонним ножем нанесла йому удар в життєво важливу область, а саме в область грудної клітини зліва, спричинивши постраждалому проникаюче поранення грудної клітини: пошкодження шкіри грудної стінки, пошкодження хряща 6-го ребра зліва, пошкодження перекарду, множинні пошкодження серця в комплексі з внутрішньоперікардіальною кровотечею, внаслідок чого, згідно висновку судово- медичної експертизи № 531 від 21.02.2011 року, від тампонади серця кров'ю, що витекла крізь пошкодження серцевих стінок смерть ОСОБА_5 сталася на місці (а.с.161).

В ході досудового слідства будучі допитаною в якості обвинуваченої ОСОБА_4 вказала на те, що: «коли батько кинувся до неї битися вона тримала ніж з дерев'яним руків'ям, вона його виставила перед собою, і в момент коли батько хилитнувся в її бік, вона відчула як ніж ткнувся останньому в груди, після чого вона відступила від нього назад, відсмикнула руку з ножем, який тут же відкинула на розташований поряд кухонний стіл» (а.с.45,163). Вказане свідчить про умисне спричинення підсудною ножового поранення батькові.

Крім того, незважаючи на те, що в судовому засіданні підсудна змінила свої показання та вказала на те, що «батько був п'яний та спіткнувся на ніж який вона тримала в руці коли різала хліб, побачивши поранення батька, вона, щоб заспокоїтися випила 50грамм горілки, коли повідомляла міліції та родичів батько вже був мертвий». Вказане свідчить, що своєю бездіяльністю та зволіканням (розпитям алкоголю) у наданні медичної допомоги пораненій людині підсудна прагнула довести свій намір до кінця та бажала смерті батькові.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка голова сільської ради - ОСОБА_7 підтвердила, що 27.12.2010 року підсудна в розмові з нею погрожувала вбити батька, якщо той не припинить сімейний дебош. Розуміючи, що наміри ОСОБА_4 не жарт вона викликала міліцію.

Судом однобічно та без належної критики взято за основу змінені у ході судового слідства покази підсудної: «що батько спіткнувся на ніж який вона тримала у руках, що удар ножем вона йому не завдавала», що він намагався її побити та ін. Тоді як допитані у судді свідки пояснили, що в будинку було прибрано будь яких, ознак конфлікту чи бійки не було, що фактично спростовує позицію підсудної що був конфлікт, загроза від батька та той міг спричинити їй тілесні ушкодження.

Також, судом не взято до уваги та не дано критичної оцінки показам свідка ОСОБА_6 та матеріалам проведеного з нею відтворення обстановки та обставин подій (т.1 а.с.51-53) в яких свідок стверджувала що у потерпілого був у руках саморобний стілець (табурет) яким потерпілий замахувався на доньку, і який та відібрали у нього. З показів самої підсудної та матеріалів проведеного з нею відтворення обстановки та обставин подій (т.1 а.с.37-39) вбачається що мати забрала табурет з рук потерпілого до поранення нею батька, і при подіях на які вказує підсудна «що батько підійшов до неї і вона інстинктивно виставила перед собою ніж» матері не було поруч і та не бачила як розгорталися події. Вказані покази є суперечливими, а тому їх можна визнати неправдивими.

Навіть з даних ними свідчень вбачаться що мати та дочка мали фізичну можливість протидіяти потерпілому та змусити його припинити свої дії, а отже можна зробити висновок що будь якої загрози для життя чи здоров'я підсудної не було. Додатковим підтвердженням цього також є те, що ОСОБА_6 коли відібрала у потерпілого стілець (як вона стверджує) залишила підсудні та потерпілого один-на-один, що свідчити про відсутність реальної загрози подальшого розгортання конфлікту та проявів насильства зі сторони потерпілого.

Також, судом в супереч тяжкості вчиненого підсудною злочину, санкції статті, відношення підсудної до скоєного злочину (повне не визнання вини - у нанесенні удару), не вжиттям підсудною своєчасних заходів по наданню пораненому медичної допомоги, виклику невідкладної швидкої допомоги, перекваліфіковано дії підсудної з ч.1 ст.115 КК України та ст.118 КК України з подальшим звільненням засудженої від відбуття покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію».

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, потерпілого ОСОБА_2, ОСОБА_4 та захисника - адвоката ОСОБА_3 в її інтересах, які заперечували проти апеляції та просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню а вирок суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, за таких підстав.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак вказані вимоги закону були грубо порушені при розгляді справи судом першої інстанції.

Так, відповідно до ст.ст.7, 9 ЗУ «Про судову експертизу» N 4038-XII від 25.02.1994 року, судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами, до яких належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи постановою Оленксандрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2012 року призначено додаткову амбулаторну судову психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Кіровоградської обласної психіатричної лікарні. Однак до комісії, яка проводила експертизу входив експерт-психолог ОСОБА_8 (т.4 а.с.56-58), який не являється атестованими судовим експертом включеним до державного Реєстру атестованих судових експертів.

За таких обставин висновки, додаткової амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи від 22.01.2013 р. про те, що ОСОБА_4 могла з урахуванням особливостей її психічного розвитку цілком усвідомлювати значення своїх дій і повною мірою могла керувати ними, находження підсудної в стані вагітності впливало на її загальний психологічний стан підвищеною емоційністю, роздратованістю, плаксивістю, ранимістю під час вчинення щодо неї та її матері встановлених у справі проявів насилля. Враховуючи перебіг подій, стан вагітності та загальний психологічний рівень розвитку в момент вчинення правопорушення вона могла усвідомлювати, правильно сприймати та давати оцінку діям інших осіб, під час вчинення правопорушення в стані фізіологічного афекту не знаходилась - є передчасними.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.367 КПК України підставою для скасування вироку є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Згідно ч.1 ст.370 КПК України, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Враховуючи, що у ході розгляду даної кримінальної справи та постановленні вироку судом істотно порушено кримінально-процесуальний закон, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно врахувати вищевикладене шляхом детального допиту та перевірки показань ОСОБА_4, потерпілого, свідків, призначення комісійної судово-психологичної експертизи, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і, в залежності від встановленого, дати правову оцінку діям ОСОБА_4 та постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 слід залишити підписку про невиїзд.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України в редакції 1960 року, п.15 «Перехідних положень» КПК України в редакції 2012 року, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 квітня 2013 року, стосовно ОСОБА_4 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.

Судді: підписи.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області І.М. Петрова