ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

УХВАЛА

"25" березня 2013 р.Справа № 5023/5622/12 вх. № 5622/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

розглянувши клопотання ліквідатора про накладання арешту

По справі за заявою ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до ФОП ОСОБА_1, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 12.12.2012 року по справі №5023/5622/12 фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бєляєву О.В.

До суду надійшло клопотання ліквідатор про про накладання арешту на майно банкрута, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Суд, розглянувши клопотання ліквідатора, відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, в тому числі передбачені ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 65 ГПК України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

У пункті 73 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009р. №15 зазначено, що господарський суд має право вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, у тому числі передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 ГПК України, повинна довести його необхідність та адекватність.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення вимог кредиторів. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення вимог кредиторів.

У вирішенні питання про забезпечення вимог кредиторів господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення вимог кредиторів; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірності утруднення задоволення вимог кредиторів в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Натомість, ліквідатором не наведено будь - яких обгрунтовань та підстав для накладання арешту на вказану квартиру.

Керуючись ст. ст. 12, 22-32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора про накладання арешту на майно банкрута, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалу направити ліквідатору.

Суддя Усатий В.О.