ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2013 р. Справа № 918/688/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод"

про застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Курись О.П., дов. від 15.01.2013 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод» (яке правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Любомирський вапнімо-силікатний завод») (далі - відповідач) про застосування наслідків недійсного правочину та повернення 10 100 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

19.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Любомирський вапняно-силікатний завод" (позичальник) укладено Кредитний договір № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії (надалі-кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язувався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надати кредит на наступних умовах: ліміт кредитування: еквівалент 2 000 000,00 доларів США, строк кредитної лінії з 19.10.2007 року по 18.10.2012 року, процентна ставка 18,5% річних у гривні, комісія за підготовку та оформлення Договору - 150,00 грн.

Згідно з меморіальним ордером № 85324 від 22.07.2007 року Запорізькою філією позивача перераховано на позичковий рахунок відповідача 10 100 000,00 грн.

25.10.2011 року рішення господарського суду Рівненської області у справі № 5019/837/11, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року, визнано недійсним Кредитний договір № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року.

Зважаючи на викладене, позивач просить застосувати наслідки недійсного правочину та зобов'язати відповідача повернути 10 100 000,00 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 16, 22, 216, 623 ЦК України, ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» тощо.

Ухвалою суду 15.05.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 23.05.2013 року.

Ухвалою суду 23.05.2013 року розгляд справи відкладено на 25.06.2013 року.

25.06.2013 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на таке. Зокрема, 25.10.2011 року рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 5019/837/11 за первісним позовом ТОВ «Укрпромбанк» до ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року та за зустрічним позовом ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» до ТОВ «Укрпромбанк» про визнання кредитного договору № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року недійсним, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року, припинено провадження в частині стягнення 12 130 744,05 грн. та відмовлено в решті позовних вимог за первісним позовом, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним кредитний договір № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року.

Разом з тим, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-175/11 від 15.03.2011 року за позовом ТОВ «Укрпромбанк» до Попова О.А., ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області у справі № 22-4096/11 від 10.08.2011 року, позов задоволено, стягнуто з Попова О.А. та ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» солідарно на користь ТОВ «Укпромбанк» 12 130 744,05 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2012 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10.08.2011 року у частині задоволення позовних вимог до відносно Попова О.А. скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрпромбанк» до Попова О.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Отже, як стверджує відповідач, існує рішення про стягнення з нього на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року, а тому підстави для застосування наслідків недійсності правочину відсутні. Крім того, відповідач не погоджується із сумою, яку повинен повернути позивачеві, оскільки ним на виконання кредитного договору було сплачено 2 509 364,67 грн.

У судовому засіданні 25.06.2013 року оголошено перерву до 02.07.2013 року.

02.07.2013 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: зобов'язати ПАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» повернути ТОВ «Укрпромбанк» 10 100 000,00 грн. та зобов'язати ТОВ «Укрпромбанк» повернути ПАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» 2 509 364,67 грн.

Суд, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 22, п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розцінює вказані уточнення як зміну предмету позовних вимог. Оскільки така зміна подана у порядку та в строки, визначені ч. 4 ст. 22 ГПК України, відтак приймається судом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Любомирський вапняно-силікатний завод" (позичальник) укладено Кредитний договір № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії (надалі-кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язувався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надати кредит на наступних умовах: ліміт кредитування: еквівалент 2 000 000,00 доларів США, строк кредитної лінії з 19.10.2007 року по 18.10.2012 року, процентна ставка 18,5% річних у гривні, комісія за підготовку та оформлення Договору - 150,00 грн.

26.12.2007 року між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, згідно з яким сторони дійшли згоди внести зміни до Кредитного договору № 63/КВ-07 та визначити розмір процентної ставки 13% у доларах США, 11,5% в Євро та 17% річних у гривні.

01.11.2008 року між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору, за умовами якого сторони встановили, що комісія за підготовку та оформлення договору -150 грн., в т.ч. ПДВ 25,00 грн., щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 4% річних від суми фактичної заборгованості в гривні, щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 2% річних від суми фактичної заборгованості в доларах США та щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 2,5% річних від суми фактичної заборгованості в євро. Сплата комісії проводиться у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати. Також, уклавши договір № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, сторони дійшли згоди викласти у новій редакції п.п. 4.2., 4.3., 4.4. Розділу 4 Умови повернення кредиту, сплати процентів та комісії.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору банк зобов'язався відкрити позичальнику позичковий рахунок № 2063101300808 в ТОВ "Укрпромбанк" (МФО 313935) та здійснювати видачу кредиту шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 2600001300808, відкритий в Банку або шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника.

25.10.2011 року рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 5019/837/11 за первісним позовом ТОВ «Укрпромбанк» до ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року та за зустрічним позовом ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» до ТОВ «Кредитпромбанк» про визнання кредитного договору № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року недійсним, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року, припинено провадження в частині стягнення 12 130 744,05 грн. та відмовлено в решті позовних вимог за первісним позовом, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним кредитний договір № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року.

29.05.2012 року ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року та рішення господарського суду Рівненської області від 25.10.2011 р. у справі № 5019/837/11 повернути скаржнику у зв'язку з пропуском встановлено законом процесуального строку на оскарження.

У силу вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України, п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

За ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з правовою позицією, викладеною у листі Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року, реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

За п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Враховуючи, що рішенням господарського суду справі № 5019/837/11 від 25.10.2011 року, яке набрало законної сили, кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем, визнано недійсним, відтак кожна сторона повинна повернути усе отримане за таким правочином.

Наслідки недійсності правочину залежать від того, які саме дії були здійснені сторонами на виконання такого правочину. Тому суд, приймаючи рішення про застосування наслідків недійсності правочину, повинен повно і всебічно з'ясувати обставини, що мають значення для застосування таких наслідків, та неухильно дотримуватись положень ст. 43 ГПК України щодо створення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення таких фактичних обставин справи на засадах змагальності сторін. Аналогічна правова позиція викладена в п. 17 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008 року № 01-8/211.

Судом встановлено, що на виконання кредитного договору згідно з меморіальним ордером № 85324 від 22.07.2007 року Запорізькою філією позивача перераховано на позичковий рахунок відповідача 10 100 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується поясненнями представників сторін та встановлено судами у справі № 5019/837/11, відповідачем на виконання кредитного договору повернуто позивачу 2 509 364,67 грн., що підтверджується банківськими виписками від 31.10.2007 року, 20.11.2007 року, 30.11.2007 року, 29.01.2008 року, 03.03.2008 року, 27.03.2008 року, 23.04.2007 року, 29.04.2008 року, 29.05.2008 року, 26.06.2008 року, 28.07.2008 року, 29.08.2008 року, 29.09.2008 року, 31.10.2008 року, 01.12.2008 року, 11.12.2008 року, 16.12.2008 року, 17.12.2008 року, 23.12.2008 року, 26.12.2008 року, 29.12.2008 року, 29.12.2008 року, 05.01.2009 року, 22.01.2009 року, 30.01.2009 року, 06.02.2009 року, 10.03.2009 року, 18.03.2009 року, 24.03.2009 року, 30.03.2009 року, 31.03.2009 року, 10.04.2009 року, 16.04.2009 року, 17.04.2009 року, 23.04.2009 року, 24.04.2009 року, 29.04.2009 року, 30.04.2009 року, 08.05.2009 року, 15.05.2009 року, 26.05.2009 року, 27.05.2009 року, 22.06.2009 року, 30.06.2009 року, 17.07.2009 року, 21.08.2009 року, 21.09.2009 року.

Зважаючи, що недійсний правочин не породжує жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю (у тому числі щодо нарахування процентів, комісій, штрафних санкцій тощо), відтак сплачена відповідачем сума в розмірі 2 509 364,67 грн. не може вважатися такою, що підлягає зарахування в якості часткового виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором.

Беручи до уваги зміст ст. 216 ЦК України, остання пов'язана із обов'язком кожної сторони повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину, тобто мова йде про двосторонню реституцію.

За таких обставин суд вважає, що існують усі правові підстави для задоволення вимог позивача про застосування наслідків недійсності правочину, а саме: зобов'язати ПАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» повернути ТОВ «Український промисловий банк» у натурі усе, що отримано під час виконання кредитного договору № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року, а саме: кошти у розмірі 10 100 000,00 грн.; зобов'язати ТОВ «Український промисловий банк» повернути ПАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» у натурі усе, що отримано під час виконання кредитного договору № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року, а саме: кошти у розмірі 2 509 364,67 грн.

Щодо заперечень відповідача стосовно існування рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-175/11 від 15.03.2011 року за позовом ТОВ «Укрпромбанк» до Попова О.А., ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод», яким стягнуто з ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» на користь ТОВ «Укрпромбанк» заборгованості за кредитним договором № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року, то останні судом до уваги не приймаються, оскільки як вбачається з ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 0814/11869/2012 від 04.12.2012 року виконавчий лист № 2-175/11 в частині стягнення з ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» на користь ТОВ «Укпромбанк» 12 130 744,05 грн. з підстав визнання недійсним кредитного договору № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року визнано таким, що не підлягає до виконанню.

Отже, відсутні буд-які судові рішення, пов'язані зі стягненням заборгованості за недійсним кредитним договором № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року, а тому позовні вимоги ТОВ «Укрпромбанк» підлягають до задоволення.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Застосувати наслідки недійсності Кредитного договору № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії віл 19.10.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Відкритим акціонерним товариством "Любомирський вапняно-силікатний завод", а саме: зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Любомирський вапняно-силікатний завод» (вул. Промислова,1, с. Нова Любомирка, Рівненський район, Рівненська область, 35321, код ЄДРПОУ 05467240) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (бул. Лесі Українки,26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 19357325) у натурі усе, що отримано під час виконання кредитного договору № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року, а саме: кошти у розмірі 10 100 000,00 грн.; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (бул. Лесі Українки,26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 19357325) повернути Публічному акціонерному товариству «Любомирський вапняно-силікатний завод» (вул. Промислова,1, с. Нова Любомирка, Рівненський район, Рівненська область, 35321, код ЄДРПОУ 05467240) у натурі усе, що отримано під час виконання кредитного договору № 63/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної лінії від 19.10.2007 року, а саме: кошти у розмірі 2 509 364,67 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод» (вул. Промислова,1, с. Нова Любомирка, Рівненський район, Рівненська область, 35321, код ЄДРПОУ 05467240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (бул. Лесі Українки,26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 19357325) 68 820,00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складене 02.07.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.