РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада місяця 14 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Новікова Р.В.,
суддів: Берещанської І.І., Сокола B.C.
при секретарі: Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору неукладеним і витребування необгрунтовано придбаного майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 липня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
11 квітня 2006 року ОСОБА_1. звернулась до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 березня 2001 року сторони уклали договір про спільну діяльність, за яким вона 20 жовтня 2001 року передала ОСОБА_2. 22140 грн. для облаштування та відкриття кафе-майданчика в Робочому куточку в м. Алушта з метою одержання прибутку, однак спільної діяльності ОСОБА_2 не здійснював, самостійно відкрив та експлуатував вказане кафе, одержував прибуток, в договорі про спільну діяльність не вказані конкретні предмет і господарська мета , надані нею грошові кошти знецінились і з урахуванням індексу інфляції просила стягнути з ОСОБА_2. 30907,44 грн.
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені, визнано договір про спільну діяльність між ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. від 01 березня 2001 р. неукладеним та стягнуто з ОСОБА_2. на користь позивачки необгрунтовано одержану грошову суму з урахуванням індексу інфляції в загальній сумі 30907,44 грн. та судові витрати 81 грн. і судовий збір на користь держави 266, 57 грн.
На вказане рішення суду ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення та неправильне застосування норм матеріального права.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2. ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги в її межах.
ОСОБА_1. просила відхилити апеляційну скаргу, даючи пояснення, аналогічні поясненням в суді першої інстанції.
Справа № 22-6818/2006 р. Головуючий суду першої інстанції
Тимошенко К.Г.
Доповідач Сокол B.C.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до необхідності апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. З ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних законом інтересів, які передбачені Законом України "Про судоустрій України". Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні даного спору суд не визначив правову природу спірних відносин і право, яке порушене. Заявлена позивачем вимога про визнання договору купівлі-продажу спірного об'єкта неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим статтею 16 ЦК та іншими законами України.
Суд першої інстанції даній обставині не дав належної юридичної оцінки при розгляді спору по суті. Судом не звернуто уваги на те, що вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав. Вона не може бути предметом спору самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим
іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Невиконання умов договору та критика укладеного договору, на що були посилання позивача та суду, не можуть бути підставою для визнання його неукладеним.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 липня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.