УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 101431/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ

03 лютого 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за липень-грудень 2010 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2011 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 03 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року відповідно до внесених змін до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 03 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року відповідно до внесених змін до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" із розрахунку встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з цією постановою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, , а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то відповідно нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, здійснювалось в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства. Апелянт також вказує, що судом першої інстанції не обґрунтовано застосовано до даних правовідносин положення ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки частина 3 статті 28 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений частиною першою даної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. За таких обставин, апелянт вважає, що положення ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"не можуть застосовуватися до правовідносин щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовних вимог без розгляду за період з 01 липня 2010 року по 02 серпня 2010 року.

Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет на 2010 рік Кабінету Міністрів України було надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розміри лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, нарахування та виплата 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 03 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, що має наслідком залишення постанови без змін.

Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 200, 205 ч. 1, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2011 року у справі № 2-а-176/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк