Справа № 2-а-406/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої:                                         судді Кононенко О.М.

при секретарі:                               Коваль Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову серії АЕ1 № 120801 від 07.12.2010 року по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що відносно нього було складено, ст. лейтенантом міліції ОСОБА_2 протокол серії АН1 №409139, де зазначено, що 07 грудня 2010 року позивач, керував автомобілем Тайота, державний номер НОМЕР_1 по пр. Правда у м.Дніпропетровську, здійснив зупинку на зупинці маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги 15.9е ПДР України. Відносно позивача винесено постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 300 грн. Позивач вважає, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що він здійснив вимушену зупинку, ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, та його пояснення інспектор ДАІ не взяв до уваги.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить справу розглядати за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, причину не явки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутністю суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу можу бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши матеріали справи, заяву позивача, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП – перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено у судовому засіданні, відносно позивача ст. лейтенантом міліції ОСОБА_2 складено протокол та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 120801, де зазначено, що 07 грудня 2010 року позивач, керував автомобілем Тайота, державний номер НОМЕР_1 по пр. Правда у м. Дніпропетровську, здійснив зупинку на зупинці маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги 15.9е ПДР України. На позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП накладено штраф в розмірі 300 грн..

Згідно п. 15.9 „е” Правил дорожнього руху України –зупинка забороняється: ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

За статтею 251 КпАП України - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у здійсненні ним зупинки на зупинці маршрутних транспортних засобів, тобто у порушенні ним п. 15.9е Правил дорожнього руху України, і правомірності накладення на нього штрафу на підставі ч.1 ст. 122 КУпАП.

Доводи позивача про те, що оскаржувана ним постанова винесена у порушення норми матеріального та процесуального права, а також про те, що він не вважає себе винним, оскільки він здійснив вимушену зупинку, суд не бере до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження у суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ч.2 ст. 122, 251 КпАП України, п. 15.9е Правил дорожнього руху, ст. ст. 128, 159-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                    О.М. Кононенко