Справа № 2-а-121/08

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 квітня  2008 року                                       Красилівський районний суд  Хмельницької області в складі: головуючого - судді Красняка В.І., суддів Святецького В.В. і Вознюка Р.В. , при секретарі Федченко Л.В., розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в місті Красилові  адміністративну справу за позовом   прокурора Теофіпольського району в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України,   управління праці та соціального захисту населення Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,

в с т а н о в и в:

прокурор Теофіпольського району Хмельницької області звернувся до відповідачів з позовом в інтересахОСОБА_1. про зобов'язання виплатити суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2005 - 2007 роки.

В обґрунтування позовних вимоги прокурор вказує на те, щоОСОБА_1.  відповідно до посвідчення серії АБ № 136894, виданого 25.05.1998 року  Теофіпольським  райвійськоматом Хмельницької області, є учасником бойових дій.  Відповідно до вимог ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року вона має право на щорічну разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яка повинна виплачуватись до 5 травня.  Проте, всупереч вимогам вказаного Закону, разова грошова допомога за 2005-2007 роки їй була призначена і виплачена не в повному обсязі, а саме: в 2005-2006  роках  в розмірі по 250 гривень, в 2007 році-280 гривень.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник управління праці та соціального захисту населення Теофіпольської районної державної адміністрації  в судовому засіданні  позов не визнав. В  запереченні зазначив, що позов не визнає з тих підстав, що разова грошова допомога позивачу  за 2005-2007 роки  була призначена і виплачена  відповідно до Законів України „Про Державний бюджет України” на 2005 -2007 роки. Крім того,  зазначив, що позивач пропустив річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом  своїх прав, просять з цих підстав відмовити йому в позові.

Представники Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та Міністерства праці та соціальної політики України  в суд не з'явилися, про день та час слухання справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає  частковому  задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, про порушення своїх прав на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач мав би дізнатися при отриманні зазначеної допомоги до 5 травня відповідного року та звернутися до суду на протязі року -  до 5 травня наступного року. В 2005-2006 роках позивачка при отриманні зазначеної допомоги до 5 травня відповідного року  дізналася, що її їй виплатили з порушеннями вимог Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,  проте в суд не зверталася.  В зв'язку з вищевикладеними обставинами у позові в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги  за  2005 - 2006 роки слід відмовити.

            Згідно посвідчення, що надане позивачкою, вона є учасником бойових дій, на якого розповсюджується дія ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка гарантує їй право на щорічну разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яка повинна виплачуватись до 5 травня.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою, визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Статті 21 та 22 Конституції України закріпили, що права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках передбачених Основним Законом України. Зокрема ст.64 визначено вичерпний перелік випадків щодо обмеження встановлених прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, а саме: в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому, відповідно до ч.6 ст.6. ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України, вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.

Натомість, відповідно до ст.95 Конституції України від 28.06.1996 року виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

            В силу викладеного, позивачці у 2007 році були виплачені кошти щорічної разової грошової допомоги в обсягах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а саме в розмірі 280 гривень, що підтверджується  довідкою управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації.

Статтею 17 ч.1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних із введенням в дію цього закону здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-29/2007 від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є  неконституційними),  положення  ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 року,  за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до  Закону  України  "Про  статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту"  повинна  здійснюватись у таких розмірах:  учасникам  бойових дій - 280 гривень.

За таких обставин, а також враховуючи положення до ч.2 ст.152 Конституції України від 28.06.1996 року, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, при обрахуванні розміру та встановленні порядку відшкодування щорічної разової грошової допомоги, що підлягає виплаті до 5 травня 2007 року слід керуватися нормами Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

З врахуванням отриманої позивачкою разової  грошової допомоги за 2007 рік , суд вважає необхідним стягнути на її користь недоплачену разову грошову допомогу за вказаний період в розмірі 1770 гривень  (410,06х5-280).

            Керуючись ст.95 Конституції України від 28.06.1996 року, Рішення Конституційного суду України у справі №1-29/2007 від 09.07.2007 року, ч.5 ст.51, ст.23 Бюджетного кодексу України,  ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 року,  ст.ст.7, 71, 86,100, ч.3 ст.122, 158-163 КАС України, суд, - 

постановив:

Позовні вимоги  прокурора Теофіпольського району в інтересах ОСОБА_1  задовольнити  частково.

            Стягнути з Державного Бюджету України в особі Державного Казначейства України на користь  ОСОБА_1 1770 (одну тисячу сімсот сімдесят) гривень 30 копійок  недоплаченої  одноразової грошової допомоги за 2007 рік .

            В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративно апеляційного суду через Красилівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження і після цього протягом 20 днів шляхом подання  апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений  22  квітня 2008 року.

Головуючий

Судді