№ 2-а-41/08

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14  березня  2008 року                                       Красилівський районний суд  Хмельницької області в складі: головуючого - судді Красняка В.І., суддів  Чорної Л.М. І Вознюка Р.В., при секретарі Нахильчук С.Ф., розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в місті Красилові  адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації про стягнення суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1. звернувся до відповідачів з позовом про зобов'язання виплатити суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2005 - 2007 роки.

В обґрунтування позовних вимоги позивач вказує на те, що він  відповідно до посвідчення серії Б №083173, виданого 31.08.1998 року , є ветераном війни-інвалідом  війни 2 групи.  Відповідно до вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року він має право на щорічну разову грошову допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка повинна виплачуватись до 5 травня.  Проте, всупереч вимогам вказаного Закону, разова грошова допомога за 2005-2007 роки йому була призначена і виплачена не в повному обсязі, а саме: в 2005 році  в розмірі 330 гривень, в 2006 році - 330 гривень, в 2007 році-360 гривень.

            Позивач  в судовому засіданні  підтримав позовні вимоги.

Представники Міністерства фінансів України та управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності , позов не визнали. В  письмовому запереченні зазначили, що позов не визнають з тих підстав, що разова грошова допомога позивачеві  за 2005-2007 роки  була призначена і виплачена  відповідно до Законів України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, „Про Державний бюджет України на 2006 рік” і  „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.  Крім того, вони зазначають, що позивач пропустив річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом  своїх прав, просять з цих підстав відмовити йому в позові.

Представники Державного казначейства України та  Міністерства праці та соціальної політики України  в суд не з'явилися, про день та час слухання справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає  частковому  задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, про порушення своїх прав на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач мав би дізнатися при отриманні зазначеної допомоги до 5 травня відповідного року та звернутися до суду на протязі року -  до 5 травня наступного року. В 2005-2006 роках позивач при отриманні зазначеної допомоги до 5 травня відповідного року  дізнався, що її йому виплатили з порушеннями вимог Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,  проте в суд не звертався.  В зв'язку з вищевикладеними обставинами у позові в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги  за 2005, 2006 роки слід відмовити.

Згідно посвідчення серії Б №083173, виданого 31.08.1998 року , позивач є ветераном війни-інвалідом  війни 2 групи, на якого розповсюджується дія норм Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року.

Відповідно до  ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року він має право на щорічну разову грошову допомогу у розмірі  восьми  мінімальних пенсій за віком, яка повинна виплачуватись до 5 травня.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою, визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Статті 21 та 22 Конституції України закріпили, що права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках передбачених Основним Законом України. Зокрема ст.64 визначено вичерпний перелік випадків щодо обмеження встановлених прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, а саме: в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому, відповідно до ч.6 ст.6. ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України, вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.

Натомість, відповідно до ст.95 Конституції України від 28.06.1996 року виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

В силу викладеного, позивачу у 2007 році були виплачені кошти щорічної разової грошової допомоги в обсягах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

 Отримання позивачем щорічної разової допомоги у розмірі встановленому Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, підтверджується  довідкою управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації, з якою згідні відповідачі.

Статтею 17 ч.1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних із введенням в дію цього закону здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-29/2007 від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є  неконституційними),  положення  ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 року,  за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до  Закону  України  "Про  статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту"  повинна  здійснюватись у таких розмірах:  інвалідам війни  - 360 гривень.

За таких обставин, а також враховуючи положення до ч.2 ст.152 Конституції України від 28.06.1996 року, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, при обрахуванні розміру та встановленні порядку відшкодування щорічної разової грошової допомоги, що підлягає виплаті до 5 травня 2007 року слід керуватися нормами Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" позивачу були частково виплачені кошти щорічної разової грошової допомоги у обсягах, визначених ст.29 цього Закону, а саме в сумі 360 гривень. З врахуванням отриманої позивачем разової  грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 360 гривень, суд вважає необхідним стягнути на його користь недоплачену разову грошову допомогу за вказаний період в розмірі 2920,48 гривень  (410,06х8-360).

З урахуванням наведеного, керуючись ст.95 Конституції України від 28.06.1996 року, Рішення Конституційного суду України у справі №1-29/2007 від 09.07.2007 року, ч.5 ст.51, ст.23 Бюджетного кодексу України,  ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 року, ч.ч. 3, 4 ст.111, ч.3 ст.122, ст.ст. 7, 71, 86, 99, 100, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, - 

постановив:

Позов  ОСОБА_1задовольнити частково.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1заборгованість по виплаті одноразової грошової допомоги за 2007 рік  в розмірі 2920 (дві тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 48 копійок.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративно апеляційного суду через Красилівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження і після цього протягом 20 днів шляхом подання  апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Головуючий

Судді