Справа № 2-396/2010 Головуючий у І інстанції Яковенко О.М.

Провадження № 22-ц/780/2998/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.

Категорія 26 03.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

27 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 1 грудня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2010 року ТОВ «Український промисловий банк» звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. У позові було зазначено трьох відповідачів. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 16.11.2007 року між ним та відповідачем у справі ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1971/ФКВ-07. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 надано кредит у сумі 150 000 дол. США з кінцевим терміном погашення 09.11.2032 року включно, процентна ставка за користування кредитом 12,60% річних, комісія за управління кредитом 0,15 % від суми кредиту, щомісячно протягом 120 місяців користування.

Позивач також вказував, що 16.11.2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1972/1/ZФПОР-07, відповідно до умов якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Також позивач зазначав, що 16.11.2007 року позивач та ОСОБА_4 уклали договір поруки № 1972/1/ZФПОР-07, відповідно до умов якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Зважаючи на викладене, в зв'язку з тим, що кредитор припинив повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1971/ФКВ-07 від 16.11.2007 року у розмірі 1 326 120 (один мільйон триста двадцять шість тисяч сто двадцять) гривень 90 копійок, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

16 листопада 2010 року судом за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про залучення до участі у справі правонаступника у зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні ухвалою Володарського районного суду Київської області залучено до участі у справі правонаступника ТОВ "Український промисловий банк" - АТ "Дельта Банк" в якості позивача.

Заочним рішенням від 1 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сухумі Республіки Грузія, жителя АДРЕСА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Сухумі Республіки Грузія, жителя АДРЕСА_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Сухумі Республіка Грузія, жителя АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», вул. Щорса, 36-Б, м. Київ К/р 32002140001 в Головному управління НБУ у м. Києві та Київській області, МФО 321024 заборгованість у розмірі 1 326 120 (один мільйон триста двадцять шість тисяч сто двадцять) гривень 90 копійок.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сухумі Республіки Грузія, жителя АДРЕСА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Сухумі Республіки Грузія, жителя АДРЕСА_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Сухумі Республіка Грузія, жителя АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», вул. Щорса, 36-Б, м. Київ К/р 32002140001 в Головному управління НБУ у м. Києві та Київській області, МФО 321024, судові витрати, а саме: держане мито в сумі 1 700 грн. та витрати за інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120 грн.

Дізнавшись лютому 2013 року про ухвалення зазначеного вище судового рішення, ОСОБА_2 подав заяву про поновлення строку на перегляд заочного рішення суду. Ухвалою місцевого суду від 03.04.2013 року заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

Ухвалюючи вказане заочне судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вказаних позовних вимог, проте колегія суддів не погоджується з таким твердженням зважаючи на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.11.2007 року ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №1971/ФКВ-07. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 надано кредит у сумі 150 000 дол. США з кінцевим терміном погашення 09.11.2032 року включно, процентна ставка за користування кредитом 12,60% річних, комісія за управління кредитом 0,15 % від суми кредиту, щомісячно протягом 120 місяців користування.

Відповідно до пункту 3.1 цього ж кредитного договору виконання позичальником зобов"язань за цим договором забезпечується іпотекою чотирьохкімнатної квартирни, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, порукою фізичною особи ОСОБА_4, порукою фізичної особи ОСОБА_3 (а.с.2-5).

Із доданої позивачем до позовної заяви копії договору поруки № 1972/1/ZФПОР-07 від 16 листопада 2007 року вбачається, що ТОВ «Український промисловий банк» (Кредитор), з однієї сторони, ОСОБА_3 (Поручитель), з другої сторони, та ОСОБА_2 (Боржник), з третьої сторони уклали цей договор і відповідно до пункту 1 якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором №1972/ФК-07 від 16 листопада 2007 року, за яким останній зобов"язується повернути кредит у розмірі 2 863,35 грн.35 коп, сплатити проценти та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором (а.с.7)

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поруки №1972/ZФПОР-07 від 16.11.2007 року, ТОВ «Український промисловий банк» (Кредитор), з однієї сторони, ОСОБА_4 (Поручитель), з другої сторони, та ОСОБА_2 (Боржник), з третьої сторони уклали цей договор і відповідно до пункту 1 якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором №1972/ФК-07 від 16 листопада 2007 року, за яким останній зобов"язується повернути кредит у розмірі 2 863,35 грн.35 коп, сплатити проценти та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором (а.с.8).

Відповідно до копії заяви на видачу готівки №0001/58 від 16.11.2007 року ОСОБА_2 отримав виплату кредиту згідно кредитного договору №1971/ФКВ-07 від 16.11.2007 (особовий рахунок 2550587000366001) в сумі 757500,00 грн. (а.с.9).

До позовної заяви позивачем також було додано Вимогу ТОВ «Український промисловий банк» про дострокове повне виконання зобов'язань за №3817 від 28.01.2009 року, направлену на ім'я ОСОБА_2 та підписану заступником начальника департаменту роздрібного бізнесу Кисіль Р.В. Відповідно до вимоги станом на 27 січня 2009 року загальна сума заборгованості становила 4 408,45 доларів США та 4545,50 гривень.

Також до позовної заяви було додано позивачем довідку заборгованості (а.с.11), яка не відповідає жодним вимогам ДСТУ 4163-2003 щодо складання організаційно-розпорядчої документації, оскільки не містить ні дати, ні вихідного номера та не підписана уповноваженою особою ТОВ «Український промисловий банк».

Відповідно до витягу з додатку №2 до договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2010 року кредитний договір №1971/ФКВ-07 від 16.11.2007 забезпечено іпотекою та простою гарантією (а.с.42).

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не надав суду належних, допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Крім того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином не біло досліджено надані позивачем докази, не перевірено наявність, розмір та складові заборгованості за кредитним договором на час розгляду справи, не враховано також відсутність правових підстав та доказів щодо солідарної відповідальності поручителів у розмірі на повну суму заборгованості при наявності зобов'язання поручителів виключно у розмірі та у випадках, передбачених договорами поруки, які були надані позивачем тощо.

Відповідно до статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

З огляду на те, що ухвалюючи рішення, суд порушив норми матеріального та процесуального права, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, судове рішення не може бути залишене без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 1 грудня 2010 року скасувати скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: