8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2013 року Справа № 812/3914/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Яковлева Д.О.,

при секретарі: Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - Студеннікова С.В.;

від відповідача - Шуст Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий центр підготовки та підприємництва робітничих кадрів «Ноулідж» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 20.11.2012 №0065021610 та податкової вимоги від 08.01.2013 №24/282/19,-

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий центр підготовки та підприємництва робітничих кадрів «Ноулідж» (далі - ТОВ «НЦППРК «Ноулідж», позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовтневому р-ні, відповідач) про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 20.11.2012 №0065021610 та податкової вимоги від 08.01.2013 №24/282/19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в лютому 2013 року ТОВ «НКЦППРК «Ноулідж» отримано акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 02.11.2012 №1817/153. Крім того отримані податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20 листопада 2012 року №0065021610 про збільшення суми грошового зобов'язання на 7738,5 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1934,63 грн., а всього на загальну суму 9673,16 грн., а також податкову вимогу від 08 січня 2013 року №24/282/19 на суму 10170,99 грн. Підставою для нарахування грошового зобов'язання стало анулювання 20.01.2011 свідоцтва платника ПДВ ТОВ «НЦППРК «Ноулідж». На думку відповідача платником податку не нараховане умовний продаж та не збільшено суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду - січень 2011 року протягом якого відбулося таке анулювання у розмірі 7738,53 грн.

Позивач вважає дії ДПІ у Жовтневому районі неправомірними, а винесене податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

У зв'язку з чим позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби щодо нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.11.2012 №0065021610 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби;

- скасувати податкову вимогу від 08.01.2013 №24/282/19.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науковий центр підготовки та підприємництва робітничих кадрів «Ноулідж» зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.07.2003 (а.с.73-74,96), перебуває на податковому обліку у позивача як платник податків з 31.07.2003 за №07481 що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 13.01.2011 №4266 (а.с.51) та відповідно до свідоцтва №100287264 з 19.11.2003 було зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.52).

Згідно рішення ДПІ у Жовтневому районі від 12.05.2011 №84 у зв'язку з закінченням строку дії свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «НЦППРК «Ноулідж» та відповідно до абз.«з» ст.184 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ реєстрацію платника податків на додану вартість анульовано, датою анулювання реєстрації є 20 січня 2011 року (а.с.50).

Як встановлено судом під час судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, 02.11.2012 державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська на підставі п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку ст.76 розділу ІІ Податкового кодексу України була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2011 року ТОВ «НЦППРК «Ноулідж», за результатами якої було складено акт №1817/153 (а.с.45), який був отриманий уповноваженою особою позивача 15.11.2012, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.46).

Згідно висновків акту, дані камеральної перевірки свідчать:

- про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість. Відповідальність платника передбачена п.120.1 ст.120 розділу ІІ Податкового кодексу України;

- про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, та відповідальність платника передбачена п.123.1 ст.123 розділу ІІ Податкового кодексу України.

20 листопада 2012 року, на підставі акту камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0065021610, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 9673,16 грн., а саме: за основним платежем - 7738,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1934,63 грн. (а.с.47).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням, яке повернулось на адресу відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.48,49).

08 січня 2013 року відповідачем винесена податкова вимога №24/282/19, відповідно до якої станом на 08.01.2013 сума податкового боргу ТОВ «НЦППРК «Ноулідж» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 10170,99 грн. (а.с.6), яка була отримана позивачем 21.01.2013, що підтверджується підписом директора товариства на корінці податкової вимоги (а.с.101).

Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Вирішуючи питання щодо, правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 20.11.2012 №0065021610, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 9673,16 грн., суд виходить з наступного.

Підставою для нарахування грошового зобов'язання стало рішення ДПІ у Жовтневому районі від 12.05.2011 №84, згідно якого датою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «НЦППРК «Ноулідж» є 20 січня 2011 року (а.с.50).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100287264 ТОВ «НЦППРК «Ноулідж», воно є дійсним до 20.01.2011 (а.с.52).

Згідно з п. 184.7 ст.184 Податкового Кодексу України (в редакції, яка діяла до 06 серпня 2011 року та на момент винесення рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ), яка визначає процедуру анулювання реєстрації платника податку, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Як встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось представником відповідача ТОВ «НЦППРК «Ноулідж» заяву про анулювання його реєстрації як платника ПДВ до ДПІ у Жовтневому районі не подавав.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року №3609-VІ який набрав чинності 06 серпня 2011 року, у п.184.7 ст.184 словосполучення «подання заяви» виключено.

Таким чином, лише з 06 серпня 2011 року Податковим кодексом України передбачено обов'язок здійснення умовного продажу товарів та необоротних активів у випадку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість незалежно від того, ким було ініційовано таке анулювання.

Отже, при анулюванні реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу у січні 2011 року норми Податкового кодексу Країни не передбачали обов'язку такого платника податку визнати умовне постачання товарів, необоротних активів та відобразити нараховані податкові зобов'язання за такою операцією в податковій декларації з ПДВ за наслідками останнього звітного періоду, який починається з першого дня такого останнього звітного періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

Оскільки ТОВ «НЦППРК «Ноулідж» з заявою про анулювання його реєстрації як платника ПДВ до відповідача не звертався, то на нього не розповсюджувалася дія п.184.6 ст.184 ПК України і у нього не виникли обов'язки визнати умовне постачання залишків товарів та необоротних активів.

Відповідно приписам п.14.1.191 ґ) ст.14 Податкового кодексу України постачанням товарів також вважається умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника ПДВ або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом. Таким чином, об'єктом умовного постачання є товари та необоротні активи лише того платника податків, який самостійно подав заяву про анулювання його реєстрації у якості платника ПДВ або про перехід на іншу систему оподаткування. А відтак наведена норма Податкового кодексу України не встановлює обов'язку здійснення умовного постачання товарів та нарахування ПДВ тим платником податків, реєстрацію якого у якості платника ПДВ скасовано за рішенням податкового органу.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року форми «Р» №0065021610, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 9673,16 грн., а саме: за основним платежем - 7738,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1934,63 грн.

Що стосується позовної вимоги про скасування податкової вимоги від 08.01.2013 №24/282/19 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що зазначена позовна вимога є похідною, оскільки оскаржувана податкова вимога була винесена у зв'язку з несплатою суми грошового зобов'язання визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року форми «Р» №0065021610, щодо якого судом зроблено висновок про його скасування.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкова вимога від 08.01.2013 №24/282/19 підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про визнання неправомірними дії ДПІ щодо нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.11.2012 №0065021610 та податкова вимога від 08.01.2013 №24/282/19. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 25 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 червня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий центр підготовки та підприємництва робітничих кадрів «Ноулідж» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 20.11.2012 №0065021610 та податкової вимоги від 08.01.2013 №24/282/19 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.11.2012 №0065021610 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби та податкову вимогу від 08.01.2013 №24/282/19.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий центр підготовки та підприємництва робітничих кадрів «Ноулідж» судовий збір у розмірі 80,30 грн. (вісімдесят гривень 30 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 27 червня 2013 року.

Суддя Д.О. Яковлев