АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 539/261/13
Номер провадження 22-ц/786/2148/2013
Головуючий у 1-й інстанції Матвієнко В.М.
Доповідач Гальонкін С. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Гальонкіна С.А.
суддів: Лобова О.А., Акопян В.І.
при секретарі: Гнатюк О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
З рішенням непогодилась позивач та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, в зв'язку з чим ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.11.2012 року на пленарному засіданні 35 сеії 6 скликання Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, депутатом сільської ради ОСОБА_2, зачитано протокол сходки мешканців с. Засулля та с. Солонці від 01.11.2012 року, в якому зазначені виступи: ОСОБА_3 який говорив, що Засульська сільська рада не спроможна нормально працювати, оформляти нормативні акти, обслуговувати громадян, ОСОБА_4 - назвав депутатів «негідниками», ОСОБА_5- заявила, що батько позивачки постійно погрожує їй та сусідам, що їм тут не жити, позбавить їх водопостачання, що депутати «підкупились за гроші», ОСОБА_6 назвала депутатів «оборотнями», 32 та 33 сесії Засульської сільської ради незаконними.
Позивачка вважала, що розповсюджені на сесії ОСОБА_2 відомості, зачіпають її честь та гідність, як депутата сільської ради, члена фракції «Єдність», виконуючого повноваження голови сільської ради, голови виконкому, як дочки батька якого ганьблять неправдивими відомостями. Проголошена інформація, не відповідає дійсності та включає в себе образливо - брутальні слова. Тому просила задовольнити її позовні вимоги.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Згідно зі ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Частиною 2 ст. 47-1 закону передбачено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Окрім того, оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені у засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України «Про пресу») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка, як депутат Засульської сільської радии є публічною особою, що тягне за собою ширші межі допустимої інформації порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003. Крім того, у ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету міністрів Ради Європи, зазначено що політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконують або виконували свої функції.
Крім того, районним судом вірно встановлено, що метою оголошення протоколу сходки виборців, стало доведення до депутатів громадської думки мешканців села, їх критики з приводу роботу депутатів Засульської сільської ради від різних партій, їх пропозиції щодо проведення повторних виборів у сільській раді. Також зі змісту вказаного протоколу вбачається, що відповідачі фактично виражали оцінюючі судження щодо того, як виконують свої функціональні обов'язки депутати сільської ради, та ніяк не стосуються особисто позивачки.
Доводи апеляційної скарги не містять у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для зміни чи скасування рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя: Гальонкін С.А.
Судді: Лобов О.А.
Акопян В.І.