АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/2811/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2444/2013

Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М.

Доповідач Чічіль В. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Антонова В.М., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2013 року про відмову у забезпеченні позову

у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк" про відшкодування вартості безпідставно набутого майна,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позов, у якому просив стягнути з ПАТ "Полтава-Банк" вартість безпідставно набутого майна у розмірі 18 185 800,00 грн.

Під час розгляду справи у суді в якості забезпечення позову, ОСОБА_1 в інтересах позивача просив суд накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на кореспондентському рахунку №32008100800 ПАТ «Полтава-Банк» в Полтавському обласному управлінні Національного банку України в межах суми позову - 18 185 800,00 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з даною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3, в апеляційній скарзі просить ухвалу місцевого суду скасувати як таку, що постановлена судом з порушенням норм процесуального права та ухвалити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

Перевіривши матеріали позовної заяви, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що заява не містить у собі доказів на підтвердження фактів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За змістом ч. 1 ст. 151, ст. 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені ч. 1 ст. 152 ЦПК України, при цьому, у разі необхідності, судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Як роз'яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Полтава Банк» про відшкодування вартості безпідставно набутого майна у сумі 18 185 800,00 грн.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовував лише великим розміром суми позову, не вказавши конкретних обставин, які б давали підстави зробити висновок, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У свою чергу, накладення арешту на грошові кошти на кореспондентському рахунку банку, що міститься у кредитному договорі №2681 від 9 лютого 2007 року, не є належним підтвердженням використання відповідачем даного рахунку для взаємних розрахунків між банком та клієнтами.

Характерно, що заявлена сума позову не пов'язана з розміщенням цих коштів у формі банківського депозиту, предмет спору стосується відшкодування вартості безпідставного майна фактично у формі упущеної вигоди.

Ураховуючи дані обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову.

За таких обставин, ухвала місцевого суду постановлена у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не дають підстав для її скасування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 312 п. 1, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий у справі: Чічіль В.А.

Судді: Антонов В.М.

Хіль Л.М.

З оригіналом згідно:

суддя Чічіль В.А.