Справа №343/15/13-ц

Провадження №22-ц/779/1160/2013

Категорія 52

Головуючий у І інстанції Пулик В.В.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.,

суддів Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації про поновлення на роботі за апеляційними скаргами Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації на рішення Долинського районного суду від 25 березня 2013 року та додаткове рішення Долинського районного суду від 29 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

В січні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом, уточнивши його в подальшому, до Управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації про поновлення на роботі.

Рішенням Долинського районного суду від 25 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу з призначення соціальних виплат і допомог Управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації та поновлено ОСОБА_2 на цій посаді. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Долинського районного суду від 29 березня 2013 року рішення суду в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.

На дані рішення Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації подало апеляційні скарги, в яких посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що реорганізації управління не відбулось, оскільки кількість штатних одиниць не змінилась. При цьому судом не взято до уваги, що мали місце зміни у складі за посадами та скорочення кількості державних службовців.

Помилковим є також і висновок суду щодо невжиття управлінням заходів по переведенню ОСОБА_2 на іншу посаду. Згідно наказу від 11.01.2012 року позивач була повідомлена про можливість наступного звільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності. Станом на цей період запропонувати їй іншу посаду не було можливості, оскільки новий штатний розпис погоджений тільки в липні 2012 року. Відповідно відсутня була така можливість і за два місяці до введення в дію нового штатного розпису, оскільки ОСОБА_2 знаходилась на лікарняному з 06.08. по 03.12.2012 року. Також не було вільної вакансії, яку можна було запропонувати позивачу, і після виходу її з лікарняного.

Поза увагою суду залишена і та обставина, що позивач мала нижчу кваліфікацію, ніж ОСОБА_3, яка була переведена на посаду завідувача сектора, а отже не мала переважного права на залишення на роботі відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України.

Крім того, ОСОБА_2 поновлено на посаду, яку було скорочено, а відділу після реорганізації немає.

Постановляючи додаткове рішення суд всупереч ст. 11 ЦПК України задовольнив позовну вимогу, яку ОСОБА_2 не заявляла.

З цих підстав апелянт просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта доводи апеляційних скарг підтримали з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_2 та її представник доводів скарг не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи проведено з порушенням вимог закону, а тому остання підлягає поновленню на посаді заступника начальника відділу з призначення соціальних виплат і допомог Управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом ст. 49? КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В судовому засіданні з'ясовано, що з 25.05.1995 року по 04.12.2012 року ОСОБА_2 перебувала у трудових стосунках з відповідачем, де з 17.02.2005 року працювала на посаді заступника начальника відділу соціальних виплат і допомог управління праці та соціального захисту населення Долинської РДА.

Наказом № 61 від 04.12.2012 року її звільнено з роботи з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку з реорганізацією управління) (а.с. 4, 63-66).

Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в п. 19 постанови № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» при вирішенні справ, пов'язаних із звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, і які саме, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулює вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 02 від 11.01.2012 р. управління праці та соціального захисту населення Долинської РДА, прийнятого на виконання розпорядження обласної державної адміністрації від 28.12.2011 року «Про попередження працівників» та розпорядження районної державної адміністрації № 1-к від 03.01 2012 року Про попередження працівників» працівників управління, в т. ч. і ОСОБА_2 було персонально попереджено про можливе наступне звільнення через два місяці із займаних посад згідно п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності.

Встановлено, що з метою упорядкування структури управління та приведення у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» та наказу Міністерства соціальної політики від 23.03.2012 року №158 «Про затвердження стандартів надання послуг соціальної підтримки населенню за принципом «єдиного вікна» в липні 2012 року в управлінні розроблено новий штатний розпис, який погоджено у встановленому порядку начальником головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА.

Відповідно до наказу Управління праці та соціального захисту населення Долинської РДА від 31.07.2012 року цей штатний розпис введено в дію з 01.11.2012 рок, в зв'язку із чим вирішено ознайомити працівників до 31.08.2012 року про зміну назв посад та зміну істотних умов праці. З даним наказом ОСОБА_2 була ознайомлена 03.08.2012 року (а.с.7-8).

Встановлено, що у зв'язку з введенням нового штатного розпису відбулося перейменування посад, реорганізація окремих відділів, разом з тим загальна кількість штатних працівників не змінилась і становить 52 штатні посади (а.с. 10-11, 24-25).

В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів та необґрунтовано необхідність звільнення позивача за умов незмінності їх чисельності після реорганізації управління, а отже не обґрунтовані підстави застосування п.1 ст. 40 КЗпП.

За таких обставин місцевий суд прийшов до правильного висновку, що в управлінні праці та соціального захисту населення Долинської РДА скорочення чисельності або штату працівників не відбулося, отже відсутні мотиви для припинення трудового договору з позивачем з цих підстав.

Правильним є також і висновок суду про те, що відповідачем не було вжито заходів щодо переведення позивача на іншу посаду, при наявності таких посад та відповідного бажання ОСОБА_2 Той факт, що позивачу не було запропоновано жодної посади представник відповідача в суді першої інстанції не заперечувала.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 була звільнена з роботи з порушенням вимог трудового законодавства, а тому обґрунтовано задовольнив її позов про поновлення на роботі.

Посилання апелянта щодо відсутності переважного права на залишення ОСОБА_2 на роботі не заслуговує на увагу.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 має високу кваліфікацію та продуктивність праці, у даній установі працює з тривалим безперервним стажем роботи, є інвалідом ІІ групи.

Також суд обґрунтовано ухвалив додаткове рішення.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд допускає до негайного виконання рішення у справах про поновлення на роботі незаконного або переведеного на іншу роботу працівника.

Твердження апелянта про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, поновивши ОСОБА_2 на посаді, про яку позивач не заявляла, є надуманим і не заслуговує на увагу.

Відповідно до положень трудового законодавства у випадку незаконного звільнення працівник підлягає поновленню на тій же роботі (посаді), з якої був звільнений.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційні скарги не містять посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Тому підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації відхилити, а рішення Долинського районного суду від 25 березня 2013 року та додаткове рішення Долинського районного суду від 29 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко