10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2013 року Справа № 812/4292/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Чуванову А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до приватного підприємства «Луганська бісквітна фабрика» про стягнення заборгованості у сумі 112091,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2013 року виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства «Луганська бісквітна фабрика» про стягнення заборгованості у сумі 112091,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватне підприємство «Луганська бісквітна фабрика» є юридичною особою, зареєстровано платником збору на обов'язкове державне соціальне страхування, що має найману робочу силу, в Ленінській районній виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за № 440110000707.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 27 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" роботодавець як страхувальник зобов'язаний нараховувати та сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

Розмір страхових внесків та порядок їх обчислення і сплата роботодавцями та застрахованими особами було визначено Законом України від 11 січня 2001 року № 2213-ІІІ "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року № 16, зокрема, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, що має найману робочу силу, повинен нараховувати 1,4 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та 0,5 % - 1,0 % від суми оплати праці найманих працівників.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню, що встановлено частиною 1 статті 30 Закону України № 2240.

Згідно звіту ф4 ФСС з ТВП станом на 01.04.2013 за страхувальником рахується заборгованість у сумі 112091,35 грн.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з приватного підприємства «Луганська бісквітна фабрика» заборгованість у сумі 112091,35 грн. на користь виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, був повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі. Заяви про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Оскільки відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі повторного неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, тому справу розглянуто та вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Судом було вирішено питання про можливість проведення судового засідання без участі представника відповідача.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Законом України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) роботодавець є страхувальником для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, а це особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб.

Згідно із частиною 3 статті 10 Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням.

Статтею 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Страхувальники - юридичні та фізичні особи набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11.01.2001 № 2213 "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та підпунктів 3.1.1. та 3.1.2 пункту 3.1. розділу 3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду від 26.06.2001 затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16 розмір страхових внесків у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності складає:

- для роботодавців - 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- 0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

- 1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період (стаття 23 Закону).

Згідно з пунктом другим частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) строк давності щодо стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, не застосовується.

Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватне підприємство «Луганська бісквітна фабрика» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради, дата проведення державної реєстрації 23.10.1991, номер запису про заміну свідоцтва 1 382 105 0001 006446, про що свідчить свідоцтво Серії А00 № 713588 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 13) та взято на облік в Ленінській міжрайонній виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за № 440110000707 у якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

17.04.2013 відповідачем було подано звіт по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за І квартал 2013 року форми Ф4-ФСС з ТВП, відповідно до якого відповідачем самостійно визначено в рядку «23» зобов'язання страхувальника на кінець звітного періоду суму заборгованості у розмірі 112091,35 грн. (а.с.10).

Згідно довідки Ленінської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності головним спеціалістом відділу соціальних виплат і перевірок страхувальників Ленінської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Шелест Н.Г. проводилась планова перевірка повноти нарахування, утримання, своєчасності перерахування страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ПП «Луганська бісквітна фабрика». За результатами планової перевірки встановлено наступне: на підставі п. 8.7 Інструкції від 26.06.2001 № 16 кошти використані в порушення законодавства у сумі 67382,83 грн. не прийняті до заліку, складено припис № 99 на підставі Постанови КМУ від 21.05.2009 № 502 для усунення протягом 30 діб виявлених порушень. Акт перевірки від 06.12.2010 страхувальником підписано із запереченням. Виконавчою дирекцією ЛОВ ФСС з ТВП страхувальнику направлене рішення № 07-10-4551 від 24.12.2010 про відхилення заперечення, тим самим залишаючи акт, складений під час перевірки без змін. Рішення про повернення ВД ФСС з ТВП від 12.01.2011 № 15 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності /неправомірно витрачені страхові кошти у сумі 67382,83 грн., штрафні санкції 33691,42 грн., враховуючи невиконання припису від 06.12.2010 № 99/, загальною сумою 101074,25 грн. страхувальником ПП «Луганська бісквітна фабрика» не виконано, страхові кошти та штрафні санкції до бюджету Фонду не перераховані. Зазначене рішення відповідачем було оскаржено у суді. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року позовні вимоги приватного підприємства «Луганська бісквітна фабрика» до виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування припису від 06.12.2010 № 99 та рішення від 12.01.2011 № 15 задоволені.

Згідно постановою Вищого адміністративного суду від 17 січня 2013 року касаційну скаргу виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року про скасування припису від 06.12.2010 № 99 і рішення від 12.01.2011 № 15 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року - скасовано.

На підставі довідки від 04.03.2013 Ленінською міжрайонною виконавчою дирекцією Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було прийнято рішення № 1/431/02-42 від 06.03.2013 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Згідно якого до ПП «Луганська бісквітна фабрика» застосовані фінансові санкції: 10107,43 грн. - 10% належної до сплати суми страхових коштів та 909,67 грн. - пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків (а.с.7-10). Рішення отримано уповноваженою особою відповідача 11.03.2013, про що підтверджується підписом на повідомленні (а.с.8).

На час розгляду справи доказів оскарження відповідачем зазначеного рішення суду не надано, як і доказів погашення відповідачем заборгованості в сумі 112091,35 грн.

01.01.2011 набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до приватного підприємства «Луганська бісквітна фабрика» про стягнення заборгованості у сумі 112091,35 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Луганська бісквітна фабрика» (ідентифікаційний код 13383764) на користь виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість у сумі 112091,35 грн. (сто дванадцять тисяч дев'яносто одна гривня 35 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 10 червня 2013 року.

Суддя К.В. Агевич