Суддя 1-ї інстанції Качуріна л.С. справа № 22-а - 743/08
Суддя - доповідач Геращенко І.В.
У К Р А Ї Н А
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 жовтня 2008 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі Літвіновій Л.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління МВС України в Луганській області «про стягнення грошової компенсації за предмети форменого обмундирування», -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2008 року у задоволені зазначеного позову було відмовлено за ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст. 100 КАС України.
Не погодившись з судовим рішенням, представникОСОБА_2 ОСОБА_3звернувся з апеляційною скаргою в якій зазначив, що висновки суду щодо строку звернення з позовом - помилкові, оскільки фактично строк, передбачений ст. 99 КАС України, позивачем не був пропущений. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.01.2005 року позивач був звільнений зі служби в УМВС України в Луганській області за власним бажанням. У період проходження служби формене обмундирування позивачеві не видавалось, в зв'язку з чим, відповідач повинен був виплатити грошову компенсацію замість належних предметів форменого обмундирування у сумі 2926 грн. 37 коп., яку нарахував, але фактично не сплатив.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Позивач проходив службу у відповідача. Наказом № 27о/с від 28.01.2005 року звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням, за п. «ж» ст. 64 Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з посади старшого слідчого в особливо важливих справах організаційно-аналітичного відділення відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами слідчого Управління УМВС України в Луганській області, спеціальне звання - підполковник міліції. При звільненні відповідач не нарахував грошову компенсацію за формене обмундирування, видавши 23.02.2005 року позивачу довідку про заборгованість № 28 «Про виплату грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування» на суму до виплати - 2926 грн. 37 коп.
12.03.2005 року позивач звернувся до вищестоящого органу відносно зазначеної виплати з листом, на якому є резолюція щодо включення до графіку розрахунків від 31.03.2005 року.
Між сторонами відсутні розбіжності щодо встановлених обставин.
Позивач вважає, що вказаними діями відповідач визнав суму заборгованості, взявши на себе обов'язок по сплаті суми, проти чого заперечує відповідач, посилаючись на те, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги відносно того, що мають місце правовідносини з триваючим характером, а тому строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав та інтересів позивача, який встановлений ст. 99 КАС України, останнім порушений не був.
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо
не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Дійсно, на час звільнення позивача з публічної служби, коли виникли спірні правовідносини в частині виплати компенсації за предмети форменого обмундирування, діяв пункт 4.6 Положення про забезпечення речовим майном в системі МВС України (надалі Положення), затвердженого Наказом МВС України № 1489 від 05.12.2003 року, який передбачав, що звільненим в запас, видається належне на день звільнення обмундирування, чи виплачується грошова компенсація за нього, зазначеним особам, які звільняються без права носіння форми одягу, виплачується тільки грошова компенсація.
Наказом МВС України № 1265 від 30.12.2005 року приписи, які викладені в п. 4.6. Положення змінені в частині виплати компенсації, тому, порушення права позивача мало місце з 31.12.2005 року, аОСОБА_2. звернувся до суду з зазначеним позовом 26.10.2007 року, тобто за межами передбаченими ст. 99 КАС України.
Колегія суддів не може погодитися з ствердженням апелянта щодо визнання відповідачем боргу по компенсації за предмети форменого обмундирування, оскільки це не цивільні правовідносини і визнання боргу і зобов'язанням сплатити, не можуть бути предметом цього спору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо порушення позивачем строку на звернення до адміністративного суду, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, оскільки на цьому наполягає відповідач.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 2, 11, 21, 160, 184, 195, 196, пунктом 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління МВС України в Луганській області «про стягнення грошової компенсації за предмети форменого обмундирування» - залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: