ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2008 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: судді Сіроша М.В.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Фадєєвої Н.М.
при секретарі: Капустинському М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2006 року у справі №2-а-1201/06 за позовом ОСОБА_1 до Управляння праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, Центру з нарахування та виплати пенсій і допомог Житомирської обласної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, комунального підприємства «Овруцька районна друкарня» про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, Центру з нарахування та виплати пенсій і допомог Житомирської обласної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, комунального підприємства «Овруцька районна друкарня» про стягнення заборгованості по виплатах, передбачених ст.ст. 37, 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 жовтня 2002 року по 30 вересня 2005 року, в розмірі 23336 грн. 91 коп. В обґрунтування позову зазначила, що проживає в м. Овручі, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та є потерпілою від аварії на ЧАЕС 3- ої категорії. Всупереч вимогам Закону, який пов'язує розмір цих виплат з мінімальною заробітною платою, соціальні виплати у вказаний період вона отримувала в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року, з чим не згодна.
Постановою Овруцького районного суду від 10 квітня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача з Обласного центру з нарахування і виплати пенсій і допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації компенсацію у зв'язку з обмеженням вживання продуктів харчування місцевого виробництва, за період з 1 січня 2004 року по ЗО вересня 2005 року в розмірі 2034 грн. 30 коп.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі на користь ОСОБА_1додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як потерпілій від аварії на ЧАЕС 3-ої категорії.
Зобов'язано Комунальне підприємство "Овруцька районна друкарня" Овруцької районної ради донарахувати ОСОБА_1 недовиплачені кошти, передбачені ст.ст. 37, 39 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4159 грн. 30 коп. за період з 1 жовтня 2002 року по 30 вересня 2005 року як щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням вживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства та допомогу за працю на території радіоактивного забруднення за період з 1 жовтня 2002 року по 30 вересня 2005 року в розмірі 15484 грн. 00 коп.
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 11жовтня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
В запереченнях на касаційну скаргу УПФУ в Овруцькому районі просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Житомирської області без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 16.01.1996 р. та перебуває на обліку по місцю роботи та має право на виплату коштів, передбачених ст.ст. 37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак виплата яких відповідачами у справі забезпечується в твердих сумах передбачених Постановою КМ України № 836 від 26.07.1996 року а не в кратних розмірах мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом.
Так компенсацію за проживання на території радіоактивного забруднення, передбачену ст.37 Закону за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р. КП "Овруцька районна друкарня" їй та на одну дитину було виплачено не в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати як передбачено Законом, а по 2,10 грн. визначених постановою, тому розмір невиплачених коштів складає 4815,30 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені саме такі розміри виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які і були виплачені позивачці.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзацом 3 частини 1 статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення провадиться доплата в розмірах двох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 51 Закону особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статей 37, 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлений постановою КМУ № 836 у 1996 році розмір щорічної допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства та допомога громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті 37, 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996р. № 836.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню вищевказані статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд апеляційної інстанції помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції, невірно застосувавши норми матеріального права, що призвело до ухвалення ним незаконного судового рішення. Зазначена обставина відповідно до ч.1 ст.226 КАС України є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2006 року скасувати.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 10 квітня 2006 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: