ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2008 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:
Сіроша М.В., Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Стройстиль» на постанову господарського суду Харківської області від 18 липня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2006 року у справі №38/179-06 за позовом ТОВ «Стройстиль» до виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2006 року ТОВ «Стройстиль» звернулось до суду з позовом до виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення від 27.03.2006р. «Про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФССзТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Постановою господарського суду Харківської області від 18 липня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ «Стройстиль» просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу виконавча дирекція Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.03.2006р. Харківською районною виконавчою дирекцією Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено перевірку повноти нарахування, своєчасного і повного перерахування страхових внесків та використання коштів Фонду на виплату встановлених видів допомог по соціальному страхуванню, путівок і дотримання діючих положень щодо оздоровлення та позашкільного обслуговування дітей ТОВ "Стройстиль".
За результатами вказаної перевірки складено акт від 10.03.2006р. №206, в якому зазначено про встановлення факту безпідставної виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 в сумі 4937,00 грн., в тому числі одноразова - 3384,00 грн., щомісячних 4 виплати - 1553,00 грн.
Рішенням від 27.03.06р № 252. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем визначено суму платежу та вирішено зарахувати до бюджету Фонду у вигляді не прийнятих до зарахування витрат та штрафу ТОВ "Стройстиль" платежі та фінансові санкції в розмірі 7405,50 грн., з них 4947,00 грн. не прийнятих до заліку витрат в рахунок страхових внесків, 2468,50 грн. штрафу за порушення порядку витрачання страхових коштів.
Відповідно до п. 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" застрахованою особою вважається найманий працівник, на користь якого здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'Язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Відповідно до п. 8 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" страховий випадок - це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Для ОСОБА_1 такою подією, яка відбулася 09.07.05р., є народження дитини.
Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'Язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" вказує, що право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Ця стаття регулює питання з виникнення права громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а тому посилання позивача на статтю 35 цього Закону , як на підставу доводів, що народження дитини не є страховим випадком безпідставні.
Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що право на допомогу при народженні дитини має застрахована особа (один з батьків дитини). Тобто право на допомогу при народженні дитини має один з батьків дитини, а саме, той з них, хто є застрахованою особою.
Пунктом 1 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою КМУ від 21.04.2005р. № 315, також визначено, що допомога при народженні дитини надається особі, застрахованій у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У період з 01.08.1993 р. по 25.11.2004 р. ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України; у період з 26.12.2004 р. по 22.03.2005 р. перебував на обліку та отримував допомогу по безробіттю в Чернівецькому міському центрі зайнятості. До ТОВ "Стройстиль" ОСОБА_1 було прийнято на роботу 04.10.2005 р.
Як вбачається із свідоцтва про народження, дитина ОСОБА_1 народиласяІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2
Зазначене свідчить про те, що на момент народження дитини ОСОБА_1 ніде не працював, тобто не був найманим працівником і страхові внески на його користь не сплачувались. А тому, він не мав статусу застрахованої особи і у нього не виникло право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" ні за попереднім містом роботи в ТОВ "Нова", ні за місцем роботи на підприємстві позивача.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стройстиль» відхилити, а постанову господарського суду Харківської області від 18 липня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: