Справа № 569/5547/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Тимощука О.Я.

при секретарі Грібінчак К.П.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Варваровської Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Рівненської міської медико-соціальної експертної комісії Рівненського обласного центру медико - соціальної експертизи про зобов»язання виконати не вчинену дію,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Рівненської міської медико-соціальної експертної комісії про зобов»язання виконати не вчинену дію, а саме - внести доповнення до індивідуальної програми реабілітації інваліда у відповідності до ст. 37 Закону України "Об основах соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме, - зазначити види необхідної матеріальної допомоги з метою покриття витрат пов'язаних з інвалідністю (одноразова, цільова, адресна) та зобов'язати Рівненську міську медико-соціальну експертну комісію неухильно дотримуватися норм Законів України відповідно до ст. 68 Конституції України.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до акту огляду Рівненською міською медико-соціальною експертною комісією серія РВН № 0185272 від 14 січня 2011 року їй встановлена І "Б" група інвалідності з 05 січня 2011 року. 14 січня 2011 року Рівненською міською МСЕК заповнена для ОСОБА_3 індивідуальна програма реабілітації інваліда № 14/11. Відповідач відмовився зазначити в її індивідуальній програмі реабілітації інваліда види необхідної матеріальної допомоги інваліда, посилаючись на інструкції профільного міністерства. Так лікар реабілітолог Рівненської міської МСЕК зазначив що законів не знає, а керуюється в своїх діях інструкцією профільного міністерства щодо заповнення індивідуальної програми реабілітації інваліда, а інструкція не зазначає обов'язок відмічати необхідність надання матеріальної допомоги інвалідам, в той же час погодився що інструкція не забороняє, відмічати види необхідної матеріальної допомоги інвалідам у відповідності до вимог ст. 37 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Таким чином Відповідачем порушено субординацію нормативно - правових актів по відношенню один до одного, а саме, - інструкція профільного міністерства поставлена над законом. Таким чином закон як основне джерело права, як нормативно-правововий акт, що має вищу юридичну силу,- Відповідачем зневільовано. Свою правову позицію Відповідач підтвердив письмово (лист/повідомлення Рівненської міської МСЕК від 26 травня 2011 року, копія додається), зазначивши це у листі від 26 травня 2011 року, - «Стосовно матеріальної допомоги, то МСЕК не займається визначенням матеріальної допомоги, а також в індивідуальній програмі реабілітації інваліда такий пункт не зазначений». Таким чином посилаючись на пусту формальність що «в індивідуальній програмі реабілітації інваліда такий пункт не зазначений», Відповідач відмовляється виконати вимогу ст.37 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", крім того посилається на те що «МСЕК не займається визначенням матеріальної допомоги» що є абсурдним, оскільки ст.37 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не забов'язує МСЕК визначати та призначати матеріальну допомогу оскільки як визначено у законі «допомога подається за рахунок коштів фонду соціального захисту інвалідів», а МСЕК забов'язаний зазначити лише види необхідної матеріальної допомоги з метою покриття витрат пов'язаних з інвалідністю, а саме, - одноразова, цільова, адресна та інше.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. В позовній заяві вказала, що в разі її неприбуття в судове засідання - розглянути справу за її відсутності, позов підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві просить суд позов задовольнити в повному обсязі. Ухвалою Рівненського міського суду від 13 травня 2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Рівненський обласний центр медико - соціальної експертизи, як юридичну особу, куди Рівненська міська медико - соціальна експертиза входить, як структурний підрозділ.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечила, позовні вимоги по зазначеному позову вважає безпідставними, а тому такими, що задоволенню не підлягають. Крім того відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в якому зазначено, що 14 січня 2011 року Рівненською міською МСЕК була заповнена індивідуальна програма реабілітації інваліда №14/11 Позивачу. Індивідуальна програма реабілітації має для інваліда рекомендаційний характер, тобто інвалід має право відмовитись від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених його індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Інвалід бере участь у виборі конкретних технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, реабілітаційних послуг і санаторно-курортного лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. При заповненні індивідуальної програми реабілітації інваліда 14.01.2011р. була проведена співбесіда з ОСОБА_3, з даними визначеннями була ознайомлена, згідна, про що свідчить підпис Позивача у графі 20. Індивідуальної програми реабілітації інваліда.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.

Свій висновок суд мотивує тим, що: ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Рівненської міської медико-соціальної експертної комісії про зобов»язання виконати не вчинену дію, а саме - внести доповнення до індивідуальної програми реабілітації інваліда у відповідності до ст. 37 Закону України "Об основах соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме, - зазначити види необхідної матеріальної допомоги з метою покриття витрат пов'язаних з інвалідністю (одноразова, цільова, адресна) та зобов'язати Рівненську міську медико-соціальну експертну комісію неухильно дотримуватися норм Законів України відповідно до ст. 68 Конституції України.

У своїй позовній заяві Позивач стверджує, що міська МСЕК зобов'язана зазначати певні види необхідної матеріальної допомоги з метою покриття витрат пов'язаних з інвалідністю в індивідуальній програмі реабілітації інваліда. Згідно ст.16 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (далі Закону) державна типова програма реабілітації інвалідів встановлює гарантований державою перелік послуг з медичної, психолого-педадогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації, технічних та інших засобів реалізації, виробів медичного призначення, які надаються інваліду, дитині-інваліду з урахуванням фактичних потреб залежно від віку, статі, виду захворювання безоплатно або на пільгових умовах. Згідно ст.23 Закону Індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів для повнолітніх інвалідів - медико-соціальною експертною комісією. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо інваліда, дитини-інваліда, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії, місцева державна адміністрація, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів. Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації інвалідів. Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів» - індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з призначенням порядку з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію зрушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання : видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначає перелік реабілітаційних заходів на які має право інвалід. Так, згідно ст. 24 Закону відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів можуть здійснюватися такі види реабілітаційних заходів: медичні, фізичні, психологічні, професійні, трудові, соціальні, психолого-педадогічні та фізкультурно-спортивні. Даний перелік є вичерпний, та включає в себе всі види конкретних заходів для реабілітації інваліда. Перелік будь-якої матеріальної (грошової) допомоги не є складовою індивідуальної програми реабілітації інваліда, та не може бути внесене.

Відповідно до ст.27 Закону, грошові компенсації інвалідам при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів виплачуються у випадках, коли передбачений індивідуальною програмою реабілітації інваліда і Державною типовою програмою реабілітації інвалідів засіб або послуга реабілітації, які повинні бути надані інваліду, дитині - інваліду безоплатно, не можуть бути надані чи якщо інвалід придбав відповідний засіб чи оплатив послугу за власний рахунок, оскільки даний факт відсутній, - інших законних підстав для виплати матеріальної допомоги Позивачу є не можливим, а дана позовна вимога є безпідставною.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 11, 60-61, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Рівненської міської медико-соціальної експертної комісії Рівненського обласного центру медико - соціальної експертизи про зобов»язання виконати не вчинену дію - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.Я. Тимощук