Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-866 2007 р. Головуючий у 1 інстанції - Беркута Л.Г.
Категорія: ст. 115 ч.1 КК України Доповідач - Слєпуха О.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року жовтня місяця 31 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого-судді - Слєпухи О.Є.,
суддів - Кожевнікова О.В., Орлової Н.Ф.,
з участю прокурора - Кашициної О.Є.,
засудженого - ОСОБА_1,
потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника потерпілої ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1 на вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2006 року. Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с.Паськівки Решетилівського району Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1, інвалід 2 групи, не судимий на підставі ст.89 КК України, -
засуджений за ч.1 ст.119 КК України до 4 років позбавлення волі.
За вироком суду він визнаний винним в тому, що 25 липня 2006 року приблизно о 22 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку свого двоюрідного брата ОСОБА_2, розташованого в с.Миколаївка Решетилівського району Полтавської області, в ході сварки з братом і на його удар по ньому, відповів поштовхом рукою в область грудей. Внаслідок чого ОСОБА_2, який був в тяжкій ступені алкогольного сп'яніння, не втримався на ногах, упав на спину і головою вдарився об
2
виступ порогу вхідних дверей в кухню з прихожої кімнати будинку і одержав смертельну травму.
На цей вирок подали апеляції потерпіла ОСОБА_3 і засуджений, в яких просять його скасувати.
Потерпіла просить обрати ОСОБА_1 більш суворе покарання ніж те, яке призначив місцевий суд і посилається на те, що він навмисно убив її брата в сварці, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, а також на те, що він є судимий.
Вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи цю справу порушив вимоги КПК України - таємницю нарадчої кімнати.
В додатковій апеляції ця потерпіла просить скасувати вирок і справу направити на новий судовий розгляд, так як місцевий суд неправильно кваліфікував дії засудженого за ст.119 КК України. На її думку, його дії слід було кваліфікувати за ст.115 КК України.
Засуджений ОСОБА_1 також посилається на те, що місцевий суд порушив вимоги КПК, не вручивши йому обвинувальний висновок і засудив його за злочин, який він не вчиняв. Справа була сфабрикована працівниками міліції, які застосовували до нього незаконні методи.
Колегія суддів, провівши часткове судове слідство, заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про залишення апеляцій без задоволення, пояснення потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 та представника останньої - адвоката ОСОБА_5, що просили задовольнити апеляцію ОСОБА_3 з внесеними нею доповненнями, пояснення засудженого, просившого задовольнити його апеляцію, допитавши судово-медичного експерта, перевіривши матеріали справи і мотиви апеляцій, приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Винність засудженого у скоєнні злочину при обставинах, викладених у вироку доведена показаннями самого ОСОБА_1 на досудовому слідстві, які він давав під час допитів його в якості підозрюваного і обвинуваченого, визнаючи те, що під час сварки з ОСОБА_2 штовхнув його в груди рукою і той впав на спину та вдарився головою об поріг (а.с.168-170, 218-219), а також в ході відтворення обстановки і обставин події (а.с.59-65) він давав аналогічні показання.
Під час проведення психолого-психіатричної експертизи (а.с.79-84) ОСОБА_1 повідомив експертам те, що в стані алкогольного сп'яніння штовхнув потерпілого і той упав, ударився головою об поріг та помер.
В судовому засіданні засуджений також повністю визнав себе винним в скоєнні злочину, за який був засуджений.
Свідок ОСОБА_6 підтвердив те, що ОСОБА_1 26 липня 2006 року відмовився відчиняти двері в будинку, де мешкав разом з ОСОБА_2, а коли через розбиту шибку йому вдалося відкрити двері і зайти в житло, то там на підлозі він побачив труп ОСОБА_2, голова якого була в крові. Цей факт підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, ОСОБА_9, потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_10, протоколом огляду місця події (а.с.25).
3
Як видно з протоколу огляду палиці та одягу ОСОБА_1 на них виявлені плями бурого коліру (а.с.36).
Згідно висновків цитологічних експертиз ці плями являються кров'ю, яка могла походити від потерпілого (а.с.97-101, 107-110, 116-119, 124-127, 132-136,141-143).
З висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 (а.с.73-75) видно, що причиною смерті ОСОБА_2 є закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки головного мозку і утворилася від одноразової дії твердого тупого предмету, який має обмежену контактуючу поверхність з неярко вираженим ребром, можливо при падінні на нерівну площину.
Згідно з цією експертизою показання ОСОБА_1, які він давав під час відтворення обстановки і обставин події в загальному не суперечать даним судово-медичної експертизи в частині механізму, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.
В забитій рані трупа потерпілого виявлена металізація сполуки заліза. В засіданні суду апеляційної інстанції судово-медичний експерт Погребняк Л.І. підтвердив обгрунтованість висновків експертизи, яку він проводив і показав те, що черепно-мозкова травма у ОСОБА_2 могла утворитись при падінні на металеве відро, що було виявлено на місці події, на якому була кров та виключив можливість заподіяння такої травми ударом руки чи ноги. Легкі тілесні ушкодження на тулубі та колінному суглобі, на думку експерта, також спричинені потерпілому при його падінні, а не внаслідок нанесення йому ударів ногами чи руками. Виявлені на обличчі трупа ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження утворились за дві доби до настання смерті. Тому є необгрунтовані твердження потерпілої ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 безліч тілесних ушкоджень і скоїв умисне вбивство свого двоюрідного брата.
Засуджений категорично заперечує це і в ході слідства та судового розгляду справи стабільно визнав те, що штовхнув тільки один раз потерпілого і той впав на поріг, вдарившись головою. Ці його показання об'єктивно узгоджуються з протоколом огляду місці події та судово-медичними даними, які підтверджують те, що черепно-мозкова травма у потерпілого утворилась при падінні.
Суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 вчинив вбивство ОСОБА_2 через необережність і тому правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.119 КК, а не за ст.115 ч.1 КК України.
Безпідставні доводи засудженого в апеляції про те, що він не вчиняв злочину, за який був засуджений і визнавав себе винним внаслідок застосування до нього незаконних методів працівниками міліції, так як вони спростовуються сукупністю зазначених доказів і матеріалами прокурорської перевірки, по результатах якої прокурор Решетилівського району виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно
4
працівників Решетилівського РВ УМВС України в Полтавській області за відсутністю в їх діях складу злочину.
Необгрунтовані посилання в апеляції ОСОБА_1 і про те, що йому не був вручений обвинувальний висновок, так як на а.с.253 є його розписка про отримання ним цього процесуального документа. Це він стверджував і в засіданні суду першої інстанції (а.с. 280) та під час апеляційного розгляду визнав факт того, що йому згідно його розписки був вручений обвинувальний висновок.
Покарання засудженому місцевий суд призначив з врахуванням ступені тяжкості скоєного ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, (цю обставину суд правомірно визнав такою, що обтяжує покарання), взявши до уваги те, що він визнав себе винним і розкаюється, що вчинив злочин, а також дані його особи, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і має погашену судимість.
Обране йому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.
Як видно з протоколу судового засідання, зауваження, на який ніхто не приніс, відсутні дані, які б підтверджували те, що суд першої інстанції порушив таємницю наради суду. Не було встановлено таких порушень з боку головуючого по цій справі і в ході службової перевірки.
При таких обставинах апеляції не підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 визнаний винним в скоєнні злочину по необережності, санкція якого передбачає покарання на строк від 3 до 5 років у вигляді обмеження волі і на такий же термін позбавлення волі, є інвалідом другої групи і згідний з застосуванням до нього амністії (це він зазначив в письмовій заяві), колегія суддів на підставі п."е" ст.1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року в ревізійному порядку звільняє його від покарання, призначеного судом першої інстанції, застосувавши до нього цей акт про амністію.
На підставі викладеного і, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
апеляції засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2006 року - без змін.
В ревізійному порядку, на підставі п."е" ст.1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом першої інстанції покарання. Скасувати засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід і звільнити його з-під варти із залу суду.