Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-1071 2007 р.           Головуючий у 1 інстанції - Андрущенко С.А.

Категорія: ст. 122 КК України       Доповідач                          - Слєпуха О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року жовтня місяця 31 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді - Кожевнікова О.В.,

суддів - Орлової Н.Ф., Слєпухи О.Є.,

з участю прокурора - Рибачук Г.А.,

засудженого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому зсіданні в м.Полтаві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м.Полтави від 23 лютого 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, мешканець АДРЕСА_1, працює електрогазозварювальником ПП „Зимин", не судимий, -

засуджений за ч.1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ст.76 КК України його зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 29 грудня 2005 року на території середньої школи 22, розташованої по вул.Низова,8 м.Полтави, де відбувалася дискотека, на грунті неприязнених відносин наніс удар кулаком в щелепу ОСОБА_2 і спричинив йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_2 в поданій апеляції просить скасувати вирок місцевого суду, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі, стягнути з засудженого на його користь моральну шкоду в сумі 100000 грн. та витрати, понесені за надання юридичної допомоги в сумі 2000 грн. і посилається на те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, фактично свою вину не визнав і не розкаявся, що вчинив злочин, не відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду, не допомогав ліками і грошима, в той час коли потерпілий перебував тривалий час на лікуванні та не допомагає зараз, коли також почуває недобре і потребує медичного обстеження.

На думку апелянта суд першої інстанції безпідставно залишив цивільний позов без розгляду та не стягнув витрати, понесені за надання юридичної допомоги.

2

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про залишення вироку без змін, пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи і мотиви апеляції та приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винність засудженого у скоєнні злочину при обставинах, викладених у вироку доведена: показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтвердили факт того, що засуджений наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_2, протоколами відтворення обстановки і обставин події з участю потерпілого та свідків (а.с. 58, 61, 65), висновком судово-медичної експертизи (а.с.40), згідно якої потерпілому були спричинені тілесні ушкодження в строк та за обставин, на які посилався підекспертний та іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Тому суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про винність ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України і правильно кваліфікував його дії за цим законом.

Місцевий суд призначив покарання засудженому з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даних його особи, взявши до уваги те, що ОСОБА_1 раніше не притягався до кримінальної відповідальності і позитивно характеризується.

Обране покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

Не є підставою для скасування вироку те, що суд першої інстанції не задовольнив цивільний позов потерпілого і не стягнув з засудженого на користь ОСОБА_2 витрати, понесені ним на надання правової допомоги.

Місцевий суд не відмовив потерпілому в задоволенні цих вимог, а тільки залишив їх без розгляду, роз'яснивши ОСОБА_2 його право звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.

Витрати, понесені потерпілим на надання йому юридичної допомоги, місцевий суд може стягнути і на стадії виконання вироку в порядку, передбаченому ст.ст.409, 411 КПК України.

На підставі викладеного і, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м.Полтави щодо ОСОБА_1 - без змін.