ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
21.11.2006 року Справа № 5/279ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Баннової Т.М.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Сідорової О.А.,
та за участю
представників сторін:
від позивача - Федоренко О.А., дов. від 20.09.2006
№ 03-01/4447
від відповідача - Хомяков Ю.Б., дов. від 15.02.2006 № 34
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит»
на постанову
господарського суду Луганської області
від 19.08.2006
по справі № 5/279ад (суддя Закропивний О.В.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до відповідача Державного підприємства «Антрацит»в
особі відокремленого підрозділу “Шахта
„Комсомольська”
про стягнення 1010740 грн. 74 коп.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Фонд) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з державного підприємства «Антрацит»в особі відокремленого підрозділу “Шахта „Комсомольська” 1010740 грн. 74 коп. штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік.
Постановою місцевого господарського суду від 19.08.2006 позов задоволено повністю. Мотивована дана постанова обґрунтованістю позовних вимог, тим, що відповідачем не належним чином виконані обов’язки відповідно до чинного законодавства щодо виконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про це відповідні державні органи.
Обґрунтовані висновки суду першої інстанції вимогами ст.ст. 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі –Закон № 875), п. п. 2.1, 5, 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення № 314), п. 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", затвердженої наказом Державного комітету статистики України 06.07.1998 N 244.
Державне підприємство «Антрацит»не погодилося з постановою місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування постанови та прийняття нового судового рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, положення ст. ст. 18 Закону № 875, п. п. 3, 4 Положення № 314, п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, ст. 5 Закону України „Про охорону праці”, ст. 24 Кодексу законів про працю України.
Скаржник вважає, що лише у випадку відмови підприємства від працевлаштування інваліда воно повинно сплатити штрафну санкцію, та стверджує, що висновки суду щодо не направлення органами, відповідальними за працевлаштування інвалідів, на підприємство відповідача з причини не інформування про створення робочих місць не відповідають діючому законодавству та обставинам справи.
Позивач доводи заявника скарги оспорює, просять залишити оскаржувану постанову місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для скасування або зміни постанови, виходячи з наступного.
Статтею 19 Закону № 875 для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
З урахуванням вказаних вимог цього закону та середньооблікової чисельності штатних працівників відповідач повинен був працевлаштувати у 2005 році 88 інвалідів.
Згідно звіту Фонду за 2005 рік за формою № 10-ПІ стосовно чисельності інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-відсоткового нормативу, фактично у спірному періоді на підприємстві відповідача працювало 26 інвалідів.
Чинним законодавством встановлені певні вимоги до створення робочих місць для інвалідів, порядку їх працевлаштування, визначена відповідальність підприємств за недотримання цих вимог.
Положенням № 314 визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні) в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3).
У відповідності з п. 5 Положення № 314 підприємство повинно здійснювати заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі –органи працевлаштування).
За правилами п. 14 вказаного Положення робочі місця для працевлаштування інвалідів підприємства створюють за власні кошти та щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Законодавством України (ч. 1 ст. 18 Закону № 875 і п. 10 Положення №314) обов’язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об’єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Згідно листів Антрацитівського міського районного центру зайнятості від 07.04.2006 №3/03-836 та від 24.10.2006 №3/03-2128, Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області від 07.04.2006 № 1-599 та довідки Фонду від 01.06.2006 № 03-01/2142 державне підприємство «Антрацит»в особі відокремленого підрозділу “Шахта „Комсомольська” органи працевлаштування не інформувало про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У зв’язку з відсутністю в органах працевлаштування інформації щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у вказаних органів не було підстав для направлення інвалідів на підприємство відповідача. Тому посилання скаржника на ці обставини в обґрунтування доводів апеляційної скарги не може бути прийнято до уваги.
Відповідно до ст. 20 Закону № 875 підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій відповідає нормам ст. 20 Закону № 875.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 ( далі –Порядок №1767), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11 Порядку №1767).
Зазначені штрафні санкції відповідачем не сплачені, будь –які докази їх сплати у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана постанова місцевого господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права та відповідає обставинам справи.
Підстав для скасування або зміни постанови не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 104, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Антрацит»на постанову господарського суду Луганської області від 19.08.2006 по справі № 5/279ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 19.08.2006 по справі № 5/279ад залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
У судовому засіданні 21.11.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Суддя-доповідач Т.М.Баннова
Судді Т.Ф.Парамонова
І.В.Семендяєва