21.06.2013

Справа № 469/416/13-к

1-кп/469/36/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року Березанський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді- ОСОБА_1

при секретарі:- ОСОБА_2

за участю:

прокурора- ОСОБА_3

потерпілого- ОСОБА_4

обвинуваченого- ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013160150000189 від 02.04.2013р. за обвинуваченням           

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працездатного, непрацюючого, не одруженого, судимого 22.12.2011 р. Березанським районним судом Миколаївської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, звільненого на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4., с. Вікторівка, вул. Молодіжна № 30.

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, –

в с т а н о в и в :

          В середині березня 2013 року, точної дати досудовим розслідуванням та судом не встановлено, близько 19:00 год. ОСОБА_5 знаходячись у стані алкогольного сп’яніння та перебуваючи біля місцевого цвинтаря, за адресою: с. Вікторівка, Березанського району Миколаївської області, повторно, таємно, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, здійснив крадіжку 17 метрів сітки «Рябиця», загальна вартість якої відповідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області №35 від 08.04.2013 р. становить 8,75 грн. за 1 м кв. на загальну суму 223,12 грн.

          З місця вчинення злочину ОСОБА_5 зник, розпорядившись викраденим майном, як своєю власністю, чим спричинив матеріальний збиток на суму 223,12 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєному визнав повністю, підтвердив вчинення ним злочину при викладених вище обставинах, та пояснив суду, що приблизно в середині березня 2013 року, точної дати він не пам’ятає, близько 19:00 год. він перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вчинив крадіжку фрагменту сітки рябиці, довжиною близько 13 метрів, що знаходилася на території місцевого кладовища, і яка, як потім виявилося, належала потерпілому ОСОБА_4 Крадіжку сітки він вчинив за допомогою взятих з собою кусачок, якими відокремлював фрагменти сітки. Викраденим він розпорядився на власний розсуд, передавши її своєму знайомому ОСОБА_6 Фактичний розмір викраденого майна, встановлений органом досудового розслідування, і зазначений в обвинувальному акті, обвинувачений не оспорює. Повідомив суду, що добровільно зізнався органу досудового розслідування у вчиненні інкримінованого йому злочину. Будь-якого тиску чи примусу на нього ніхто не чинив. У скоєному щиро розкаюється.

Оскільки обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, а також всі фактичні обставини вчинення злочину, за згоди всіх учасників судового провадження з запропонованим судом обсягом дослідження доказів, суд, з’ясувавши правильність розуміння всіма учасниками судового провадження обставин які ніким не оспорюються та переконавшись у добровільності їх позиції, роз’яснивши процесуальні наслідки такого порядку дослідження доказів, встановлені ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

В зв’язку з цим, у відповідності з положеннями ч.3 ст.349 КПК України суд ухвалив, обсяг доказів, що підлягають дослідженню в судовому засіданні, обмежити допитом потерпілого та свідка, а також дослідженням письмових доказів, підтверджуючих кількість і вартість викраденого майна, і характеризуючих даних про особу обвинуваченого.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що сітку, яка є об’єктом крадіжки він придбав за власні кошти, і встановив її біля місцевого кладовища, щоб відгородити його від людських городів. Приблизно 23-24 березня 2013 року вранці, він виявив пропажу частини зазначеної сітки, коли їхав на роботу, про що повідомив правоохоронні органи. Згодом, приблизно через тиждень, від місцевого дільничного інспектора він дізнався, що сітку викрав ОСОБА_5 Повідомив суду, що обвинуваченого він добре знає, і охарактеризував його як особу, яка, на його думку, хоча й не є суспільно небезпечною, але часто не думає, що робить. Претензій до обвинуваченого не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав суду, що в березні 2013 року, точної дати він не пам’ятає, до нього прийшов обвинувачений з якимись «залізяками», і попросив «похмелитися». ОСОБА_6 їх у обвинуваченого не взяв, так як вони йому були не потрібні, але поцікавився у ОСОБА_5 чи не має у нього металевої сітки, яка йому була необхідна для того, щоб зробити огорожу для кролів.

Через деякий час до нього знову прийшов ОСОБА_5 і приніс йому рулон металевої сітки довжиною близько 10-ти метрів, за що ОСОБА_6 заплатив йому 200 грн. На другий день ОСОБА_5 знов прийшов до нього, і приніс йому ще один рулон металевої сітки, але вже менший, довжиною приблизно 5-6 метрів. За вказаний рулон сітки ОСОБА_6 налив обвинуваченому 250 мл. горілки. Через деякий час до нього приїхали працівники міліції і склали протокол огляду сітки.

Крім показань потерпілого, свідків, вина ОСОБА_5 у інкримінованому йому злочині підтверджується також наявними в матеріалах кримінального провадження письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду предмета від 02.04.2013 р. з фототаблицею (а.с.32-33), зі змісту якого вбачається, що 02.04.2013 року в ході розгляду матеріалів кримінального провадження №12013160150000189 від 02.04.2013р. було здійснено огляд фрагменту сітки «Рябиця» висотою 1,5 м, довжиною 10 м та фрагменту сітки «Рябиця» висотою 1,5 м, довжиною 7 м;

- висновком товарознавчої експертизи №35 від 08.04.2013 р. (а.с.35-40) про вартість викраденого обвинуваченим майна, згідно даних якого середня ринкова вартість 1 м кв. наданого на експертизу фрагменту сітки «рабіца» сталевої в рулоні, оцинкованої, станом на квітень місяць 2013 року, складає 8,75 грн. (а.с.40).

          Оцінюючи показання потерпілого та свідка, а також дослідженні судом письмові докази, суд вважає, що дані докази узгоджуються між собою та об’єктивно співпадають, а тому визнає їх достовірними, належними і допустимими, та такими, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

На підставі викладеного, враховуючи також, що показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Злочин є закінченим, вчиненим з прямим умислом і корисливим мотивом.

Призначаючи обвинуваченому покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів, суд у відповідності з положеннями ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та особу обвинуваченого, а саме, що по місцю проживання обвинувачений ОСОБА_5 характеризується негативно (а.с.46), раніше судимий (а.с.42-43, 44-45, 49), на обліку у лікарів невропатолога, нарколога, психіатра обвинувачений не перебуває (а.с.53, 59, 61),

Обставинами, які пом’якшують покарання, є щире каяття обвинуваченого та активне сприяння ним розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, та рецидив злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує, що 22.12.2011 р. Березанським районним судом Миколаївської області його було засуджено за ч.3 ст.185 КК України до п’яти років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на три роки та що ним в період відбуття іспитового строку було вчинено новий злочин.

Таким чином, відповідно до викладеного, керуючись вимогами ст. 71 КК України та роз’ясненнями викладеними в пунктах 25-26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р.№ 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 р.№ 18, від 12.06.2009 р. № 81 та від 06.11.2009 р.№ 11, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначати покарання відповідно до положень ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного судом за новим вироком за ч.2 ст.185 КК України, невідбутої частини покарання за попереднім вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 22.12.2011 року, у виді п’яти років позбавлення волі, частково у розмірі чотирьох років позбавлення волі.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-371, 373-374, 376, КПК України, суд, –

з а с у д и в :

ОСОБА_5 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік, один місяць.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного засудженому покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного йому за вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 22.12.2011 року, а саме, частину покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, і призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на п’ять років, один місяць.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Миколаївської області через Березанський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя