ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"21" листопада 2006 р. | Справа № 12/415-06-9548А |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Жекова В.І.,
суддів Картере В.І., Пироговського В.Т. ,
секретар судового засідання Буравльова О.М.
За участю представників сторін
від позивача – Тернова Т.В.
від відповідача –не з’явився
від прокуратури Кілійського району Одеської області –Рожкова Ю.О.
розглянувши апеляційну скаргу
Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Одеської області
від 10.10.2006 р.
у справі № 12/415-06-9548А
за позовом прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунайський Агро”
про стягнення 6002,38 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 198,08 грн. пені.
Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.4 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2006р., яка надіслана учасникам процесу 10.11.2006р., розгляд апеляційної скарги призначено на 21.11.2006р. Тобто, сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 21 лютого 2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
18.09.2006 р. прокурор Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Одеської області із адміністративним позовом про стягнення з ТОВ „Дунайський Агро” 6002,38 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 р. та 198,08 грн. пені.
Постановою господарського суду Одеської області від 10.10.2006р. (суддя Юдова В.З.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Так, скаржник зазначає, що згідно з положеннями Закону України від 21.03.1991 р. №875-ХІІ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Середньооблікова чисельність працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців (п. 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95 р. №171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.08.95 р. за №287/823). Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу.
Чисельність штатних працівників ТОВ „Дунайський Агро” за 2005 р. склала 84 особи. У відповідності з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен створити 3 місця, а фактично створив лише 1 робоче місце.
Відповідно до п.1 ст.20 Закону України ”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до розрахунку суми відрахувань, що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову чисельність штатних працівників, та помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 2 нестворені робочих місця становить 6002,38 грн.(252100:84=3001,19х2=6002,38 грн.).
Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, та проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню виходячи із наступного.
Стаття 19 Закону України від 21.03.1991р. № 875-XII „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов’язує підприємства всіх форм власності створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, якщо працює від 8 до 15 чоловік –у кількості 1 робочого місця.
Частиною 1 статті 20 вказаного Закону України передбачено, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно із приписами п.3 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 (із змінами), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Пунктом 5 зазначеного Положення встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до вимог п.10 вказаного Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно із приписами п.14 названого Положення підприємства (об’єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Дунайський Агро” надано до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт по формі № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. Даним звітом повідомлено позивача, що на підприємстві середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 84 осіб (рядок звіту 01) з них інвалідів –4 осіб (рядок звіту 02); кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні” дорівнює 3 особам (рядок звіту 03); фонд оплати праці штатних працівників –252,1 тис. грн. (рядок звіту 04); середньорічна заробітна плата штатного працівника –3001,29 грн. (рядок звіту 05).
Господарським судом Одеської області визнано, що відповідачем у 2005 році працевлаштовано 4 інваліда, але при цьому ним не досліджувалося питання щодо фактичної тривалості праці інвалідів протягом року.
Між тим наказом Державного комітету статистики України від 10.01.2002 № 49 затверджено форму державної статистичної звітності № 10-ПІ “Звіт про зайнятість інвалідів”, відповідно до якої до уваги береться середньооблікова чисельність штатних працівників та інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність), яка визначається відповідно до підпунктів 3.3.1 –3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823.
Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що для визначення чисельності працівників підприємства за будь-який період (місяць, квартал, з початку року, рік) недостатньо мати чисельність працівників на дату, наприклад, тільки на початок або кінець звітного періоду, тому що в цих показниках не враховуються зміни, що відбулися протягом розглянутого періоду.
Згідно з підпунктом 3.3.3 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
З огляду на наведене фактична тривалість роботи кожного інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді.
Тобто, відповідно до наданого звіту, з урахуванням розрахунку середньооблікова чисельність інвалідів працюючих на підприємстві за рік складає 2 особи, що на 1 особу менше ніж передбачено законодавством і тому колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в частині нарахування штрафних санкцій за не створення 2 робочих місць, так як наявні в справі матеріали спростовують даний висновок.
Тому, враховуючи вищевикладене до ТОВ „Дунайський Агро” правомірним є застосування штрафних санкцій у розмірі однієї середньої заробітної плати штатного працівника у сумі 3001,19 грн. і відповідно пені у сумі 99,04 грн.
Також, нормативно-правовими актами з питань соціального захисту інвалідів на підприємства покладено обов’язки зі створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах доведеного нормативу та інформування про таке створення органів, уповноважених направляти інвалідів для працевлаштування.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Дунайський Агро” на протязі 2005 р. не надавало до Управління праці та соціального захисту населення Кілійської районної адміністрації квартальні звіти з відомостями про кількість місць на підприємстві та кількість робочих місць, що заброньовані для інвалідів, кількість працюючих інвалідів на підприємстві та вільних робочих посад, та щомісячно не надавало до Кілійського районного центру зайнятості статистичну звітність про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках за формою 3-ПН, в тому числі вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями.
Враховуючи наведене, за наявності доводів стосовно не виконання обов’язків покладених на ТОВ „Дунайський Агро” Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Положення про робоче місце інваліда”, господарський суд апеляційної інстанції вважає правомірним застосування Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафних санкцій, а постанову господарського суду Одеської області винесеної з порушенням норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 160, 162, 198, 202, 205, 207 КАС України,
колегія суддів
Постановила:
Постанову господарського суду Одеської області від 10.10.2006 р. зі справи № 12/415-06-9548 скасувати.
Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково стягнення з ТОВ „Дунайський Агро” на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафних санкцій у сумі 3001,19 грн. та 99,04 грн. пені .
Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач | В.І. Жеков |
Судді | В.І. Картере |
В.Т. Пироговський |