СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06 грудня 2006 року | Справа № 20-2/317 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Заплави Л.М.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "Ера" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 16.11.2006 у справі № 20-2/317
за позовом закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (наб. Перемоги, 50,Дніпропетровськ,49000)
в особі Севастопольської філії закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (пр. Ген. Острякова, 15,Севастополь,99029)
до Державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" (вул. Вакуленчука, 29,Севастополь,99053)
відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "Ера" (пр. Нахімова, 15,Севастополь,99011)
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 16.11.2006 року у справі № 20-2/317 господарський суд м. Севастополя, у порядку статті 66 Господарського процесуального кодексу України, застосував заходи забезпечення позову - наклав арешт на об`єкт нерухомості –корпус № 34Б, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, який належить відкритому акціонерному товариству „Севастопольське підприємство „Ера”, а також заборонив посадовим особам відкритого акціонерного товариства „Севастопольському підприємству” „Ера” здійснювати дії, які пов`язані з відчуженням вказаного нерухомого майна, надання його в оренду, заставу, укладення відносно до цього майна яких-небудь цивільно-правових договорів.
Не погодившись з цим судовим актом, відкрите акціонерне товариство „Севастопольське підприємство „Ера” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що підстави для застосування заходів забезпечення позову відсутні, оскільки відсутні підстави вважати, що їх незастосування призведе до неможливості або ускладнення подальшого виконання судового рішення.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
До початку розгляду справи від відповідача до суду надійшов лист з повідомленням про неможливість забезпечити явку свого уповноваженого представника та клопотанням про розгляд справи у його відсутність.
06 грудня 2006 року також від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з тим, що його представник на даний час знаходиться у відрядженні. При цьому, закрите акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" в якості доказу такого відрядження додає Розпорядження "про відрядження" від 30.11.2006.
Оцінивши цій доказ, судова колегія вважає, що належним доказом відрядження є посвідчення про відрядження. Крім того, як вбачається з цього Розпорядження, представник позивача мав бути відряджений ще 03.12.2006. Оскільки чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді господарської справи, судова колегія вважає, що це посилання позивача є неспроможним та не є обґрунтованою підставою для відкладення слухання справи.
Додатково, позивач зазначив, що він не отримував копію апеляційної скарги по даній справі. Але, це посилання позивача, колегією суддів не може бути прийнято до уваги, тому що у матеріалах справи є доказ відправки копії апеляційної скарги закритому акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" (фіскальний чек а.с. 32), який був доданий до апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія вважає можливим розглянути справу без участі сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального Кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства „Севастопольське підприємство „Ера” підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Докази надаються представниками сторін та іншими учасниками господарського процесу.
Таким чином, необхідною умовою застосування заходів забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що спірне майно на момент винесення рішення у даній справі може зникнути, зменшити за кількість або погіршитись.
Проаналізувавши зміст заяви закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі Севастопольської філії від 15.11.2006 року (а.с. 21) судова колегія вбачає лише посилання на можливість застосування заходів забезпечення позову. При цьому, конкретні посилання на необхідність застосування таких заходів взагалі відсутні.
Доводи позивача про те, що підставою застосування заходів забезпечення позову є порушення вимог чинного законодавства при укладенні договору купівлі-продажу спірного об`єкту від 11.07.2006 року не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки такі доводи є предметом самої позовної заяви.
Згідно з пунктом 3 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
На підставі викладеного, судова колегія не може визнати заявлене позивачем клопотання достатньо обґрунтованим.
Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Таким чином, за відсутності обґрунтованих даних про неможливість або утруднення подальшого виконання рішення суду, застосування заходів забезпечення позову є порушенням права власності особи на належне їй майно.
Тому, оскаржувана ухвала господарського суду м. Севастополя є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягаю скасуванню.
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Севастопольське підприємство „Ера” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду м. Севастополя від 16 листопада 2006 року у справі № 20-2/317 скасувати.
3. У задоволенні клопотання закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі Севастопольської філії про застосування заходів забезпечення позову відмовити.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Л.М. Заплава
В.І. Гонтар