СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
4 грудня 2006 року |
Справа № 20-5/239 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Гонтаря В.І.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: Пухальського Олександра Семеновича, довіреність №196 від 24.10.2006, закладу "Кримська помологічна станція Інституту садівництва" Української академії аграрних наук;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу закладу "Кримська помологічна станція Інституту садівництва" Української академії аграрних наук на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 25 вересня 2006 року у справі № 20-5/239,
за позовом закладу "Кримська помологічна станція Інституту садівництва" Української академії аграрних наук (с. Вавилове, буд 1, Севастополь, 99049)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
про виселення із нежитлового приміщення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2006 року у справі №20-5/239 (суддя Євдокімов І.В.) відмовлено у задоволенні позову закладу "Кримська помологічна станція Інституту садівництва" Української академії аграрних наук до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про виселення із нежитлового приміщення.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на відсутність поштових повідомлень про отримання відповідачем таких листів від Кримської помологічної станції та наявність квитанції про оплату за оренду, які свідчили, на думку суду першої інстанції, про те, що відповідач, таким чином, продовжував орендувати дане приміщення.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Прокопанич Г.К.
В судовому засіданні з 30.10.2006 року по 27.11.2006 року було оголошено перерву.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Борисорвої Ю.В., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Гонтаря В.І.
В судовому засіданні з 27.11.2006 року по 04.12.2006 року було оголошено перерву.
За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Позивач, Кримська помологічна станція Інституту Садівництва Української академії аграрних наук, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про виселення із нежитлового приміщення загальною площею 132,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.2-3).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії договору припинений 01.08.2006, проте відповідач не повернув орендоване приміщення.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Рішення суду першої інстанції було мотивовано тим, що фактично договір №НОМЕР_2 оренди нежилого приміщення загальною площею 132,0 кв. м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який було укладено між Кримською помологічною станцією Інституту Садівництва Української академії аграрних наук та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, продовжений на той самий строк та на тих самих умовах, тобто, до 01 вересня 2009 року. (3 роки та 1 місяць).
Після закінчення строку дії договору оренди, відповідач фактично продовжує користуватись орендованим майном та сплачувати орендну плату за нього, яку отримує позивач.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.07.2003 між Кримською помологічною станцією Інституту Садівництва Української академії аграрних наук (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди державного нерухомого майна НОМЕР_2(а. с. 7-10).
Згідно з пунктом 1.1 договору, з метою підвищення ефективності використання державного майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення (магазин) площею 132,0 кв.м у цокольному поверсі 3-х поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Кримської помологічної станції Інституту Садівництва Української академії аграрних наук.
В пункті 8.1 договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання та до 01.08.2006.
Відповідно до пункту 8.3 договору, зміна або розірвання договору може мати місце за згодою сторін. Зміни та доповнення що вносяться, розглядаються сторонами у місячний термін. Одностороння відмові від виконання договору або внесення в нього змін не дозволяється. Листами від 31.07.2006 та 01.09.2006 №НОМЕР_3 суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1повідомив Кримську помологічну станцію Інституту Садівництва Української академії аграрних наук про бажання продовжити строк договору оренди на той самий строк та на тих же умовах, яки були передбачені договором.
Як зазначено в пункті 8.2 договору, у разі відсутності заяви жодної сторони про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий строк та на тих же умовах, яки були передбачені договором.
Відповідач вважає договір оренди №НОМЕР_2 продовженим на той же строк і на тих умовах в зв'язку з тим, що відповідно до пункту 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" він як орендар має переважне право на укладення договору оренди на займане ним приміщення, а також з тих підстав, що протягом місяця після закінчення договору він не отримав від позивача листа з пропозицією про припиненні договору.
Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1до наступного часу належним чином сплачує орендну плату у встановленому розмірі, яку отримує відповідач.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки позивач не сповістив відповідача про відсутність бажання укладати з ним договір оренди на новий строк, то в силу статті 764 Цивільного кодексу України, договір оренди слід вважати укладеним на новий строк на тих самих умовах.
Даний висновок було зроблено з підстав відсутності повідомлень про вручення відповідачем листів позивача з відмовою про пролонгацію договору на новий строк, а також про наявність квитанцій стосовно оплати за оренду приміщення, які свідчили про пролонгацію договору.
Судова колегія вважає даний висновок суду першої інстанції хибним, з наступних підстав.
Оскільки об'єктом оренди є державна власність, спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі -Закон).
До договорів суборенди застосовуються вимоги, що встановлені чинним законодавством стосовно договорів оренди.
Істотними для договору оренди є умови, визначені частиною 1 статті 10 Закону.
Термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.
Згідно частини 1 статті 17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, строк дії договору суборенди №НОМЕР_1
Вимогами частини 2 статті 17 Закону передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Першу пропозицію про припинення спірного договору оренди та необхідність звільнення орендованого приміщення до 15.08.2006 орендодавець направив орендарю 09.08.2006 листом за вих. №НОМЕР_3 (а. с. 11-12). Повторна пропозиція щодо звільнення спірного об'єкта була направлена відповідачу листом №НОМЕР_4 від 29.08.2006.
Відповідно до відмітки поштового відділення, відповідач відмовився від отримання зазначених листів.
Таким чином, судова колегія вважає, що зі сторони позивача-Кримської помологічної станції Інституту Садівництва Української академії аграрних наук було дотримано всіх вимог чинного законодавства в частині письмового повідомлення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про відмову продовжувати термін дії договору НОМЕР_1 або його переукладення в майбутньому, а висновок суду першої інстанції про відсутність поштових повідомлень - необґрунтованим.
Відповідно до пункту 2 статті 26 договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна визначений у статті 27 Закону, відповідно до якої, у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Умовою застосування статті 764 Цивільного кодексу України є відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору найму заперечень наймодавця проти поновлення договору оренди на новий строк.
Аналогічна норма міститься і в статті 17 Закону.
Таким чином, посилання заявника апеляційної скарги на статтю 764 Цивільного кодексу України є помилковим, тому що орендар продовжував користуватися майном після закінчення терміна дії спірного договору при наявності заперечень орендодавця на його продовження.
Виставлення орендодавцем рахунків на оплату об'єкта оренди не може розглядатися як погодження продовження дії спірного договору оренди , так як відповідач зобов'язаний вносити плату за фактичне користування приміщеннями.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 3, пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу закладу "Кримська помологічна станція Інституту садівництва" Української академії аграрних наук задовольнити.
2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2006 року у справі № 20-5/239 скасувати.
3.Прийняти нове рішення.
4.Позов закладу "Кримська помологічна станція Інституту садівництва" Української академії аграрних наук до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про виселення із нежитлового приміщення задовольнити.
5.Виселити суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1з займаного ним нежитлового приміщення загальною площею 132,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1
6.Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь закладу "Кримська помологічна станція Інституту садівництва" Української академії аграрних наук (Вавилово, 1, Севастополь, 99049, ідентифікаційний номер 00494522) 85,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7.Доручити господарському суду міста Севастополя видачу наказу.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.І. Гонтар
Г.К. Прокопанич