ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "16" листопада 2006 р.                                                           Справа № 3/140

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Шкляр Л.Т.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Пасічник С.С.

 

при секретарі                                                            Павловській Л.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Мельничука І.В. - керівника,

Шпарук Н.П. - представника за довіреністю від 28.02.2006р.,

від відповідача: не з'явився,

 

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1

ОСОБА_1, м. Нетішин

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "15" лютого 2006 р. у справі № 3/140 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Житлово-комунального об'єднання, м. Нетішин 

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин

про стягнення 4877,56 грн. боргу, розірвання договорів оренди №№НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 та

зобов"язання повернути приміщення,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.02.2006 р.у справі №3/140 розірвано укладені 01.06.2002 р. між сторонами договори оренди нежитлових приміщень №№НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 виселено відповідача із переданих в оренду нежитлових приміщень; стягнуто :

- з відповідача на користь позивача 4877,56 грн. заборгованості,                     187,00 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу;

- з позивача в доход державного бюджету 83 грн. державного мита.

Видано накази.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати з підстав, у ній зазначених, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 4877,56 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено  норму процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду.

 

Позивач у письмовому відзиві за №01-09/1373 від 16.11.2006р. на скаргу, а також його керівник й представник у засіданні суду проти доводів і вимог апеляційної скарги відповідача заперечили, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідач у засідання суду не з'явився, свого представника не направив; у листі б/н від 11.11.06р. (що надійшов до апеляційного господарського суду 14.11.06р.) заявив клопотання про відкладення розгляду скарги у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні з поважних причин (перебування на лікарняному), проте відповідних доказів не подав.

Судова колегія наголошує, що відповідач не вперше просив відкласти розгляд скарги. Його клопотання від 04.09.2006 р. було задоволено, ухвалою апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р. розгляд скарги було відкладено, хоч відповідач не подав докази, що могли б підтвердити ті обставини, на які він посилався, обґрунтовуючи своє клопотання від 04.09.2006 р.

Враховуючи викладене, судова колегія відхилила вищезгадане клопотання відповідача (скаржника) від 11.11.06 р. за безпідставністю і розглянула скаргу по суті без його участі.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення керівника й представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що 01.06.2002р. між житлово-комунальним об'єднанням як балансоутримувачем майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади, та підприємцем ОСОБА_1укладено договір оренди за №№НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Предметами вищевказаних договорів є оренда з метою використання під майстерню по ремонту аудіо та відеотехніки  нежитлових приміщень відповідно площею 20,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1; площею 14,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2; площею 14,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (п.п.1.1, 1.2 договорів).

Пунктом 7.1 договорів передбачено, що строк дії цих договорів починається 01.06.2002р. та закінчується 01.06.2003р. Орендодавець та Орендар мають право продовжити термін дії договорів.

Пунктом 7.5 вказаних договорів передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення строку його дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Жодна із сторін протягом червня 2003р., 2004р. та 2005р. не подавала заяву про припинення договорів (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), а отже, судова колегія дійшла висновку, що укладені між сторонами договори неодноразово вважались продовженими. Слід зазначити, що такий  визначений договорами порядок узгоджується з приписами ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Про те, що договори були чинні після 01.06.2003р. свідчить також той факт, що відповідач продовжував користуватись орендованими приміщеннями та сплачував оренду плату й експлуатаційні витрати з утримання приміщень, виконуючи умови п.п.2.3, 2.4, 2.8 договорів та додаткових угод від 01.06.03р. до них. Однак, починаючи з листопада 2003р., підприємець ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання, передбачені п.4.1.2 договорів не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.11.2005р. у нього виникла заборгованість по орендній платі та експлуатаційним витратам у сумі 4877 грн. 56 коп. (стягнення саме цієї суми боргу стало однією із вимог позову).

 

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов"язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ст.ст.НОМЕР_2,НОМЕР_3 ЦК УРСР, а також зі ст.ст.525, 526 ЦК України (норми вказаного кодексу відповідно до п.4 його прикінцевих та перехідних положень застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами у справі) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заборгованість відповідача перед ЖКО у сумі 4877 грн. 56 коп. підтверджується виписками з особових рахунків та не заперечується й визнається ним, про що зазначено в  листі, засвідчена копія якого знаходиться на а.спр.27.

Таким чином, судова колегія вважає позовні вимоги ЖКО в частині стягнення 4877 грн. 56 коп. боргу по орендним платежам та експлуатаційним витратам обґрунтованими. Такого ж висновку дійшов і господарський суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись. Отже, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача вищевказаної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, іншою позовною вимогою було розірвання укладених між сторонами договорів оренди №№НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 01.06.2002р.

Умовами укладених договорів оренди, зокрема, п.7.7 встановлено  випадки припинення дії договорів, зокрема, він припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Відповідно до п.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов"язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі ст.291 Господарського кодексу України (який згідно з п.4 прикінцевих положень застосовується до господарських відносин, що виникли між ЖКО та підприємцем ОСОБА_1) одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому  статтею 188 цього кодексу.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Зміна або розірвання господарських договорів, як зазначено в ст.188 Господарського кодексу України, в односторонньому порядку не допускається, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі недосягнення згоди щодо зміни або розірвання договору чи отримання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З'ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що на лист (з вимогою погашення заборгованості та пропозицією розірвання договорів) №НОМЕР_4 від 09.12.05р. (його копія знаходиться на а спр.20) позивача відповідач надав відповідь (вх.№01-9/71 від 19.01.06р.), в якій заявив клопотання про реструктуризацію боргу. Про погодження питання дострокового розірвання договорів у листі - відповіді не йдеться.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що фактично сторонами не досягнуто згоди з цього питання у встановленому законом досудовому порядку.

Статтею 651 ЦК України, зокрема пунктами 2, 3 визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що  вона розраховувала  при укладенні договору.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія вважає, що висновок місцевого суду про наявність підстав для розірвання договорів є правомірним.

Статтею 27 ( п.1 ) Закону України "Про оренду державного та комунального  майна" передбачено, що у разі розірвання договору орендар зобов"язаний повернути орендодавцеві об"єкт оренди.

За таких обставин обґрунтованою є вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути орендовані нежитлові приміщення.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ЖКО і в цій частині, а також вірно вирішив питання розподілу судових витрат.

Отже, рішення господарського суду Хмельницької області від 15.02.06р. у справі №3/140 - законне і обґрунтоване, відповідає матеріалами справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідача належним чином про місце судового засіданні не є переконливими, оскільки спростовуються реєстрами місцевого господарського суду від 25.01.2006р. та від 03.02.2006р. на відправлення рекомендованої кореспонденції, надіслані на вимогу апеляційного суду.

При цьому, слід зазначити, що дії суду першої інстанції, який розглянув спір по суті за наявними в справі матеріалами (оскільки відповідач відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом документів не подав ), відповідно до приписів ст.75 ГПК України є правомірним.

Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15 лютого 2006 року          у справі №3/140 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин - без задоволення.

 

2. Матеріали справи №3/140 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                 Шкляр Л.Т.

судді:

                                                                                           Гулова А.Г. 

                                                                                           Пасічник С.С. 

 Віддрук. 4 прим.

1-до справи

2,3-сторонам

4-в наряд