ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"28" листопада 2006 р. | Справа № 30/205-06-7086 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
(розпорядженням першого заступника голови суду Бандури Л.І. від 27.11.2006р. №144 справу передано на розгляд даної судової колегії)
при секретарі судового засідання Друзенко К.В.
за участю представників сторін:
від позивача Бєлоусова С.В. за довіреністю від 15.09.2005р. №423
від відповідача Соловйова К.Ю. за довіреністю від 13.09.2006р. №1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця”
на рішення господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2006 року
у справі №30/205-06-7086
за позовом Державного підприємства „Одеська залізниця”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорожник”
про усунення перешкод у здійсненні права повного господарського відання та виселення, -
В С Т А Н О В И В:
ДП „Одеська залізниця” поданий позов до ТОВ „Дорожник” про усунення перешкод у здійсненні права повного господарського відання щодо двохповерхової будівлі площею 400 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької,7/9 шляхом виселення ТОВ „Дорожник” з зазначених спірних будівель.
В процесі розгляду справи позивач заявою від 10.10.2006р. вх.№22156 уточнив позовні вимоги і просив господарський суд Одеської області прийняти рішення про усунення перешкод у здійсненні ДП „Одеська залізниця” права повного господарського відання щодо будівлі цеху товарів народного споживання №1 (інвентарний №14213) загальною площею 204,9 кв.м., з яких перший поверх складає 108,4 кв.м., другий поверх складає 96,5 кв.м. та будівлі цеху товарів народного споживання №2 (інвентарний №14226) загальною площею 520,4 кв.м., з яких перший поверх складає 176,5 кв.м., другий поверх складає 171,9 кв.м., підвал 172 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 7/9 шляхом виселення ТОВ „Дорожник” з зазначених спірних приміщень.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2006 року у справі №30/205-06-7086 (суддя Рога Н.В.) ДП „Одеська залізниця” відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Приймаючи рішення суд першої інстанції встановив, що підставою користування відповідачем приміщеннями Дорожньо-механічних майстерень є договір від 03.01.89р., угода до нього від 14.02.96р., які не визнанні судом недійсними і у встановленому порядку не розірвані, а тому на даний час ТОВ „Дорожник” правомірно користується приміщеннями, розташованими у будівлі по вул. Заньковецької, 7/9 і у суду не має підстав для виселення ТОВ „Дорожник” із зазначених приміщень.
Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ДП „Одеська залізниця”, з посиланням при цьому на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права та судом не надано оцінки наданих позивачем доказів по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення справи.
За доводами позивача, безпідставним є посилання на договір від 03.01.89р. як на законну підставу знаходження відповідача у приміщеннях позивача, оскільки договір від 03.01.89р. був укладений, але його виконання не відбулося із-за відсутності певних правочинів сторін: з боку відповідача –часткового фінансування, а з боку позивача –передачі приміщень у користування. В порушення вимог ст.33 ГПК України суд першої інстанції не витребував докази належного виконання зобов’язання відповідачем, які б підтверджували фінансування будівництва спірних приміщень та акти приймання-передачі спірних приміщень дорожніми-механічними майстернями Одеської залізниці у користування ТОВ „Дорожник”. Всупереч вимог ст.ст.525,526 ЦК України відповідач не надав суду, а в матеріалах справи відсутні докази належного виконання ним зобов’язань за договором. Також позивач вважає, що єдиною підставою користування відповідачем спірними приміщеннями був договір оренди від 02.01.1992р. №32, за умовами якого відповідачу здавалися в оренду виробничі і складські приміщення загальною площею 1098,9 кв.м., двоповерхова будівля, двоповерхова будівля з підвалом, частина ремонтно-складального цеху. Зазначений договір був розірваний, що встановлено у рішенні від 29.11.95р. Окрім того, позивач вважає, що угода від 14.02.1996р. не має юридичних наслідків, так як відповідачем не надано доказів належного виконання ним основного зобов’язання, передбаченого п.п.2.1.,2.2. договору від 03.01.89р. та на час укладання угоди арбітражним судом Одеської області 29.11.1995р. по справі №9/6/11 прийняте рішення про виселення ТОВ „Дорожник” з зайнятих приміщень. На виконання цього рішення арбітражним судом виданий наказ від 29.11.199р. про примусове виселення ТОВ „Дорожник” з займаних приміщень дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці. Постановою від 08.02.1996р. №9/6/11 рішення від 29.11.95р. по справі №9/6/11 залишено без змін.
Відповідач просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення, з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу від 22.11.2006р. за вх.№3358-Д2.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на таке:
Як вище встановлено апеляційним господарським судом предметом позовних вимог ДП „Одеська залізниця” є усунення перешкод у здійсненні права повного господарського відання шляхом виселення ТОВ „Дорожник” із займаних приміщень, розташованих за адресою м. Одеса, вул. Заньковецька, 7/9.
За уточненими позовними вимогами, ТОВ „Дорожник” перешкоджає ДП „Одеська залізниця” у здійсненні права повного господарського відання приміщеннями саме цеху товарів народного споживання №1 загальною площею 204 кв.м. та цеху товарів народного споживання №2 загальною площею 520,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 7/9.
Статутом Одеської залізниці передбачено, що майно Залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання (п.4.2. Статуту). До складу Залізниці входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту –юридичні особи, згідно з переліком, приведеним у додатку №1 і відособлені структурні підрозділи (додаток №2). Згідно з додатком №2 до Статуту Одеської залізниці, одним із відособлених структурних підрозділів Залізниці є Дорожні механічні майстерні.
Положенням про відокремлений структурний підрозділ Одеської залізниці „Дорожні механічні майстерні”, яке затверджене начальником Одеської залізниці 24.09.2002р. і зареєстроване юридичною службою Одеської залізниці 25.09.2002р. встановлено, що Дорожні механічні майстерні є відокремленим госпрозрахунковим структурним підрозділом Одеської залізниці без права юридичної особи та входять до складу служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці. Відповідно до п.6.1. цього Положення, Одеська залізниця наділяє ДММ необхідними основними фондами, обіговими грошовими коштами, які закріплюються на відокремленому балансі ДММ на праві неповного господарського відання і ДММ має право володіння і користування закріпленими основними фондами та обіговими коштами в межах, встановлених власником майна прав і діючих законодавчих актів України.
Згідно наданих представником позивача на вимогу апеляційного господарського суду інвентарних карток обліку основних засобів для будівель і споруд №14213 і №14226, на момент розгляду даної господарської справи, цехи товарів народного споживання №№1, 2, які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Заньковецька 7/9 знаходяться на обліку Дорожніх механічних майстерень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Аналогічні положення щодо права власника вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, хоча б вони і не були пов’язані з позбавленням володіння, містяться і у ч.2 ст.48 Закону України „Про власність”.
При цьому, захист від таких порушень права власності здійснюється за допомогою негаторного позову. Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно. Відповідачем у такому позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу користуватися або розпоряджатися майном. Підставою негатороного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами відносин.
Таким чином умовою задоволення позовних вимог ДП „Одеська залізниця” є встановлення судом фактів, які підтверджують право власності або право повного господарського відання позивача на користування і розпорядження приміщеннями, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 7/9; встановлення судом фактів вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, а також встановлення фактів відсутності між позивачем і відповідачем договірних відносин.
Між тим, із матеріалів справи випливає, що 3 січня 1989 року між Кооперативом „Дорожник” і Дорожніми механічними майстернями Одеської залізниці укладений договір, предметом якого є домовленість сторін сумісно збудувати швейну майстерню та території ДММ і добудувати 2-ий поверх складського приміщення з метою розширення випуску товарів народного споживання, а також задоволення власних потреб у робочому одягу.
Умовами п.2.2. цього договору передбачено, що Кооператив „Дорожник” вносить 80% коштів готівкою, ДММ –20% безготівково. Фінансування здійснюється по мірі будування шляхом оплати рахунків, виплати заробітної плати, транспортних витрат.
У п.2.3. цього договору встановлено, що по завершенню будівництва, будівля експлуатується Кооперативом „Дорожник” на протязі 20-ти років без сплати орендної плати, окрім комунальних послуг по факту споживання.
Строк дії цього договору становить 25 років.
1 січня 1990 року між сторонами укладений договір, згідно з яким, Дорожні механічні майстерні Одеської залізниці здали, а Кооператив „Дорожник” прийняв в оренду виробничі і складські приміщення з обладнанням за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька,7/9.
За умовами цього договору, він вступає в силу з 01.04.1990р.
При цьому, відповідно до умов цього договору орендна плата становить 3123 руб.65 коп. в місяць і складається з амортизації обладнання, амортизації приміщень, оплати електроенергії, оплати опалення, оплати за обслуговування водо-газо-опалювальних систем, оплати за асенізацію та рентабельності 20%.
2 січня 1991 року між сторонами укладений договір, згідно з яким, Дорожні механічні майстерні Одеської залізниці здали, а Кооператив „Дорожник” прийняв в оренду виробничі приміщення з обладнанням за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька,7/9.
За умовами цього договору, він вступає в силу з 01.01.1991р. і діє один рік.
При цьому, цей договір містить аналогічні умови, передбачені договором від 01.01.1990р. щодо складу орендної плати.
2 січня 1992 року між сторонами укладений договір №32, згідно з яким, Дорожні механічні майстерні Одеської залізниці здали, а Кооператив „Дорожник” прийняв в оренду виробничі і складські приміщення з обладнанням загальною площею 1098,9 кв.м. двоповерхову будівлю, двоповерхову будівлю з підвалом, частину ремонтно-сборочного цеху, цех пластмас, частину складу за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька,7/9.
За умовами цього договору, він вступає в силу з 02.01.1992р.
29 листопада 1995 року арбітражним судом Одеської області прийняте рішення, яке постановою про перевірку рішення в порядку нагляду від 8 лютого 1996 року залишено без змін. Цим рішенням арбітражного суду Одеської області ТОВ „Дорожник” відмовлено у задоволені позову до Одеської залізниці про визнання права власності на двоповерхову будівлю загальною площею 647 кв.м по вул. Заньковецької 7/9 і задоволений зустрічний позов Одеської залізниці до ТОВ „Дорожник” про виселення ТОВ „Дорожник” із займаних приміщень Дорожньо - механічних майстерень. При цьому, як встановлено у цьому рішенні, підставою виселення ТОВ „Дорожник” є розірвання договору оренди від 02.01.92р. №32.
Після судового рішення між Дорожньо –механічними майстернями Одеської залізниці і ТОВ „Дорожник” 14 лютого 1996 року укладена угода, згідно з якою, сторони розглянувши додаткові умови договору від 03.01.1989р. та поважаючи рішення судових органів України, усвідомлюючи свою відповідальність за доручену справу, необхідність забезпечення залізниці робочим одягом та поліпшення матеріального забезпечення інвалідів домовилися про підтвердження своїх зобов’язань по договору від 03.01.1989р., в тому числі по п.2.3. вказаного договору.
Згідно з п.3 цієї угоди, сторони підтверджують також свої зобов’язання по договорам від 01.01.1990р. і від 02.10.1991р. про сплату ТОВ „Дорожник” всіх передбачених платежів за амортизацію обладнання і будинків, споживану електроенергію. Також за умовами цією угоди ТОВ „Дорожник” зобов’язане по першій вимозі виготовлювати і надавати залізниці робочий одяг в замовленому асортименті і кількості (п.2 угоди), а Дорожньо –механічні майстерні Одеської залізниці зобов’язані не приймати мір по примусовому виселенню ТОВ „Дорожник”, або перешкоджати його діяльності іншими засобами на весь період дії договору від 03.01.1989р. (п.4 угоди).
Таким чином судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами у справі з 1989 року існували визначені відносини відповідно до умов договору від 03.01.1989р., відповідно до умов договорів від 01.01.1990р., від 02.01.1991р., від 02.01.1992р. №32, а також угоди від 14.02.1996р.
Рішенням арбітражного суду Одеської області від 29.11.1995р., яке постановою про перевірку рішення в порядку нагляду від 8 лютого 1996 року залишено без змін, ТОВ „Дорожник” виселено із займаних приміщень Дорожньо - механічних майстерень. При цьому, у рішенні арбітражного суду Одеської області встановлено, що підставою виселення ТОВ „Дорожник” із займаних приміщень є розірвання договору оренди від 02.01.92р. №32.
Отже, встановлені обставини свідчать, що на момент розгляду негаторного позову ДП „Одеська залізниця”, між позивачем і відповідачем у справі, який згідно із рішенням арбітражного суду Одеської області від 29.11.1995р. являється правонаступником Кооперативу „Дорожник”, існують зобов’язальні відносини згідно договору від 03.01.1989р. та угоди від 14.02.1996р. При цьому, саме за угодою від 14.02.1996р. позивач зобов’язався не приймати заходів по примусовому виселенню відповідача, або перешкоджати діяльності відповідача іншими засобами на весь період дії договору від 03.01.1989р., а відповідно до п.6.1. договору від 03.01.1989р., строк його дії становить 25 років, тобто до 2014р.
На момент розгляду негаторного позову ДП „Одеська залізниця”, означений договір від 03.01.1989р. та угода від 14.02.1996р. є чинними, не визнані недійсними та не розірвані позивачем.
Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом, однією із умов задоволення негаторного позову ДП „Одеська залізниця” являється встановлення фактів відсутності між позивачем і відповідачем зобов’язальних відносин.
Доводи позивача в апеляційній скарзі стосовно не виконання відповідачем умов укладеного з позивачем договору від 03.01.1989р. не заслуговують на увагу, оскільки наслідки невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань встановлені положеннями ст.611 ЦК України, зокрема, це припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Але ні умовами договору від 03.01.1989р., ні умовами угоди від 14.02.1996р. не передбачена можливість відмови від договору або його розірвання в односторонньому порядку. Більш того, розірвання договору не є предметом позовних вимог ДП „Одеська залізниця”, а тому доводи позивача про необхідність витребувати у відповідача докази належного виконання ним зобов’язань є недоцільними.
Посилання позивача на відсутність підписаних сторонами актів прийому –передачі спірних приміщень у користування відповідачу також є недоцільними, оскільки, по-перше, договором від 03.01.1989р. не обумовлено складання таких актів сторонами, а по-друге, відсутність таких актів ще не свідчить про відсутність між сторонами у справі договірних відносин.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив ДП „Одеська залізниця” у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права повного господарського відання шляхом виселення ТОВ „Дорожник” із займаних приміщень, розташованих за адресою м. Одеса, вул. Заньковецька, 7/9, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2006 року у справі №30/205-06-7086 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця” –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |