ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"23" листопада 2006 р. | Справа № 7/339/06 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Пироговського В.Т.,
суддів Картере В.І., Жекова В.І.,
секретар судового засідання Буравльова О.М.,
за участю представників сторін в засіданні суду 07.11.2006р.:
від позивача Панченко С.В.,
від відповідача Єленіч О.В., Таранова Н.М.,
за участю представників сторін в засіданні суду 16.11.2006р.:
від позивача Панченко С.В., Михайлюк М.О., Чамара Л.В.,
від відповідача Єленіч О.В., Таранова Н.М.,
за участю представників сторін в засіданні суду 23.11.2006р.:
від позивача Михайлюк М.О.,
від відповідача Єленіч О.В., Таранова Н.М., Лопатишкіна С.Ю.
розглянула апеляційну скаргу
ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 31.07.2006р.
у справі № 7/339/06
за позовом ДП „Миколаївський морський торговельний порт”
до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.1 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2006р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2006р. розгляд справи в апеляційному порядку призначено на 07.11.2006р.
Вказані ухвали надіслана сторонам 03.10.2006р., тобто сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
За правилами ст.150 КАС України в засіданні суду 07.11.2006р. оголошено перерву до 16.11.2006р., в засіданні суду 16.11.2006р. –до 23.11.2006р.
Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 23.11.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
ДП „Миколаївський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Миколаївської області із адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 27.10.2005р. № 0028052360/0, від 23.11.2005р. № 0028052360/1, від 30.12.2005р. № 0028052360/2, від 28.02.2006р. № 0028052360/3, від 22.05.2006р. № 0028052360/4.
Постановою місцевого господарського суду від 31.07.2006р. (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено повністю, визнано нечинними зазначені вище податкові повідомлення-рішення та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати.
Судове рішення вмотивоване тим, що висновок контролюючого органу щодо порушення ДП „Миколаївський морський торговельний порт” приписів п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України „Про ПДВ” є помилковим з огляду на невстановлення під час проведення перевірки факту передачі майнового внеску на баланс спільної діяльності.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із уточненою в усному порядку апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування всіх обставин справи.
Так, скаржник зазначає, що передача майна у спільну діяльність та об’єднання внесків підтверджується відповідними намірами та діями суб’єкта господарювання, зокрема, шляхом реєстрації спільної діяльності без створення юридичної особи з ДП „Грінтур ЕКС” та подання декларації з податку на додану вартість за результатами ведення спільної діяльності. Крім того, майновий внесок ДП „Миколаївський морський торговельний порт”, а саме склад мінеральних добрив № 2 з обладнанням, значиться в установленому порядку на балансі позивача як „Фінансова інвестиція”. При цьому, законодавцем не передбачено створення окремого балансу на час ведення спільної діяльності.
В запереченнях на апеляційну скаргу ДП „Миколаївський морський торговельний порт” просить апеляційну скаргу органу ДПС залишити без задоволення як необґрунтовану, а постанову господарського суду Миколаївської області від 31.07.2006р. по справі № 7/339/06 –без змін, додаючи, що на виконання положень п.2 ст.75 Господарського кодексу України п.4.3 статуту Порту встановлено обмеження відносно передачі майна іншим юридичним особам чи громадянам.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вислухавши пояснення представників сторін, колегія судів встановила наступне:
ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведена планова виїзна перевірка ДП „Миколаївський морський торговельний порт” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт від 17.10.2005р. № 328/23-150/01125608.
Зазначеним актом встановлено, зокрема, порушення підприємством приписів п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України „Про ПДВ”, внаслідок чого донараховано ПДВ за червень 2005р. у розмірі 2 417 827 грн., а саме не нараховано податкове зобов’язання з операції внесення до спільної власності внеску у вигляді майна. З акту перевірки вбачається, що починаючи з введення його в експлуатацію (грудень 2004 року) та на момент укладення договору від 09.02.2005р. № 13-Р про спільну діяльність між ДП „Миколаївський морський торговельний порт” та ДП „Грінтур ЕКС” майновий внесок першого у сумі 12 089 136,45 грн. у вигляді складу мінеральних добрив № 2 з обладнанням значився на балансі порту на рахунку 10 субрахунку 10420,10320 (субрахунки СД (2) ДП „Миколаївський морський торговельний порт”). Станом на 30.06.2005р. змін щодо відображення на балансі позивача вказаного складу перевіркою не встановлено.
На підставі акту перевірки, за вищеназване порушення, згідно із п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3,17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва оформлено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 27.10.2005р. № 0028052360/0, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ у загальній сумі 4 593 871 грн., у т.ч. 2 417 827 грн. основного платежу та 2 176 044 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В подальшому платник податків на підставі п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” неодноразово звертався до органів ДПС різного рівня зі скаргами в порядку апеляційного узгодження, які залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення –без змін із прийняттям податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 23.11.2005р. № 0028052360/1, від 30.12.2005р. № 0028052360/2, від 28.02.2006р. № 0028052360/3, від 22.05.2006р. № 0028052360/4, аналогічних за змістом податковому повідомленню-рішенню від 27.10.2005р. № 0028052360/0.
Вважаючи, що прийняті податкові повідомлення-рішення суперечать українському законодавству, ДП „Миколаївський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом про визнання їх нечинними, який задоволено з мотивів, викладених в описовій частині цієї ухвали.
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту, об’єктивність дослідження наданих доказів, судова колегія погоджується із висновком, викладеним в оскаржуваному судовому рішенні, та зазначає таке:
Між ДП „Миколаївський морський торговельний порт” (Порт) та ДП „Грінтур ЕКС” (Підприємство) 09.02.2005р. укладено договір № 13-Р (Договір), згідно умов якого сторони для досягнення спільної господарської мети зобов’язалися об’єднати свої вклади та здійснювати без створення юридичної особи сумісну діяльність, пов’язану із виконанням накопичення мінеральних навалочних вантажів, які сприятимуть збільшенню вантажопотоку та одержанню прибутку (п.1.1 Договору). Внески Порту становлять 12 089 136,45 грн. у вигляді майна, що належить Порту (п.2.2 Договору). Спільне майно сторін враховується на окремому балансі спільної діяльності, який ведеться Портом у порядку, погодженому з Підприємством (п.3.2 Договору). Ведення спільних справ за цим Договором, ведення бухгалтерського та податкового обліку спільного майна сторін доручається Порту (п.4.1 Договору).
Зазначена спільна діяльність взята на облік Центральною МДПІ м. Миколаєва 02.06.2005р. за № 20, про що свідчить довідка № 2827/10.
Згідно акту перевірки та пояснень представників контролюючого органу в засіданні апеляційного господарського суду внесок Порту у спільну діяльність становив склад мінеральних добрив з обладнанням. При цьому, з Додатку № 1 до Договору, в якому наведений перелік майна, що передається Портом у спільну діяльність, відомості відносно передачі складу мінеральних добрив № 2 відсутні.
Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної (сумісної) діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.
Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 вказаного Закону України встановлено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Пунктом 4.1 ст.4 Закону України „Про ПДВ” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР в редакції, чинній в періоді, за який здійснено донарахування податку на додану вартість, передбачено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування.
Згідно із приписами п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 цього Закону України в редакції Закону України від 15.07.1999р. № 977-ХІV при здійсненні спільної (сумісної) діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг).
Зі змісту п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України „Про ПДВ”, на порушенні якого на полягає ДПІ, що стало підставою для визначення податкового зобов’язання та оформлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, чітко вбачається, що поставкою товарів законодавець вважає передачу товарів на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів при здійсненні спільної (сумісної) діяльності.
Відтак, визначаючи наявність чи відсутність об’єкту оподаткування ПДВ, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в даному випадку мала з’ясувати факт передачі майнового внеску позивача на баланс спільної діяльності з ДП „Грінтур ЕКС” та момент передачі такого майна на баланс для визначення звітного періоду, з якого починається донарахування податкового зобов’язання.
Як зазначено вище, з грудня 2004 року, тобто до моменту укладення договору від 09.02.2005р. № 13-Р про спільну діяльність між ДП „Миколаївський морський торговельний порт” та ДП „Грінтур ЕКС”, склад мінеральних добрив № 2 з обладнанням значився на балансі Порту на рахунку 10 субрахунку 10420,10320 (субрахунки СД (2) ДП „Миколаївський морський торговельний порт”). Станом на 30.06.2005р. змін щодо відображення на балансі позивача вказаного складу перевіркою не встановлено, що, на думку податкового органу, є достатньою підставою для того, щоб вважати передачу майна на баланс спільної діяльності такою, що мала місце.
Проте, з акту перевірки жодним чином не вбачається дослідження первинних документів в процесі перевірки з метою вирішення питання щодо того, чому саме майно знаходиться на субрахунках спільної діяльності з грудня 2004 року, а договір про спільну діяльність укладено лише в лютому 2005 року та чи існує в наведеному аспекті взагалі взаємозв’язок між перебування складу мінеральних добрив на балансі Порту та договором від 09.02.2005р. № 13-Р про спільну діяльність.
Нез’ясування вказаної обставини (за відсутності інших належних та допустимих доказів передачі майнового внеску на баланс спільної діяльності, у тому числі акту прийому-передачі майна) свідчить про недоведення суб’єктом владних повноважень факту передачі майнового внеску ДП „Миколаївський морський торговельний порт” на баланс спільної діяльності та неправомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії нормам податкового законодавства.
Одеський апеляційний господарський суд відзначає, що визначення податкового зобов’язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено за червень 2005 року, тобто за той звітний період, в якому подано податкову звітність з ПДВ по спільній діяльності з нульовими показниками.
Між тим, вимоги Закону України „Про ПДВ” не пов’язують початок здійснення спільної діяльності з тим податковим періодом, в якому надано першу податкову звітність, у той час як за змістом приписів п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 цього Закону України платник податків має нараховувати податкові зобов’язання на суму внеску у спільну діяльність лише з моменту передачі майна на баланс, яка взагалі не доведена відповідачем в порушення положень ч.2 ст.71 КАС України.
Також слід зазначити, що згідно із приписами п.12 „Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи”, затвердженого Наказом ДПА України від 30.09.2004р. № 571 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2004р. за № 1389/9988 у разі, якщо платник податку – учасник спільної діяльності передає товари (результати робіт, послуг) з метою їх подальшого використання у такій діяльності, то така передача відображається у податковому обліку цього платника у порядку, установленому для продажу відповідних товарів (результати робіт, послуг). Продажна (покупна) ціна товарів (результатів робіт, послуг), зазначених у цьому абзаці, визначається на рівні їх вартості, яка зафіксована в договорі про спільну діяльність.
Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу вказаних вимог законодавства випливає, що особа, яка уповноважена вести облік результатів спільної діяльності, може включити суми ПДВ з вартості таких основних засобів до складу податкового кредиту.
В податковій декларації з ПДВ за червень 2005 року, наданій за результатами спільної діяльності, в розділі ІІ „Податковий кредит” не знайшли свого відображення суми ПДВ від внеску Порту в спільну діяльність з ДП „Грінтур ЕКС”. Жодних порушень під час оформлення названої податкової звітності органом ДПС не встановлено, зокрема, в частині заниження суми податкового кредиту за наслідками спільної діяльності в червні 2005 року. Таким чином, позивач, не здійснивши дії по збільшенню податкового кредиту, з якими фактично погодилась ДПІ, підтвердив відсутність передачі майнового внеску на баланс спільної діяльності та правомірно не нарахував податкове зобов’язання з ПДВ по власній господарській діяльності.
Окрім цього, на виконання обов’язку, покладеного колегією суддів на контролюючий орган в засіданні суду 07.11.2006р., до матеріалів справи надано розрахунок суми штрафних санкцій по акту перевірки 17.10.2005р. № 328/23-150/01125608, відповідно до якого сума податкового зобов’язання з ПДВ у вигляді штрафних санкцій складається з 967 131 грн. (п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”) та з 1 208 913 грн. (п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), що разом складає 2 176 044 грн.
Підпунктом 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ із змінами, внесеними Законом України від 20.02.2003р. № 550-IV, передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва помилково застосовано штрафні санкції в розмірі 50% від суми недоплати на підставі п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, т.я. в обґрунтування здійсненого нарахування не надано доказів наявності підстав для нарахування штрафних санкцій, які зазначені у вичерпному переліку п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ зі змінами.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а, відтак, мотиви, з яких вона подана, не можуть бути підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє постановлено з урахуванням усіх обставин справи та при повному дотриманні норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.150,160,162,195,196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів
Ухвалила:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 31.07.2006р. зі справи № 7/339/06 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач | В.Т. Пироговський |
Судді | В.І. Картере |
В.І. Жеков |