НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-2220/11
№ 2/183/176/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.06.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Березюк В.В.,
при секретаріТен І.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовомОСОБА_1 доОСОБА_4, третя особа Гвардійська КЕЧ району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовомБудинкоуправління №2 Гвардійської КЕЧ району до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, яким просив визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
В обґрунтування свого позову позивачзазначив, що згідно ордеру №42від 07 серпня 2008 року, виданого Гвардійською КЕЧ району йому було надано окрему квартиру АДРЕСА_1, куди вони вселились разом з дружиною - ОСОБА_4
Після розірвання шлюбу,ОСОБА_4 стала проживати в іншому місці, не бере жодної участі в утриманні зазначеного житлового приміщення, комунальні платежі позивач здійснює самостійно, за власні кошти.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що за таких обставин ОСОБА_4 втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, у зв'язку з чим звернувся із зазначеним позовом до суду.
Будинкоуправління №2 Гвардійської КЕЧ району звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, яким просило виселити із службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 та ОСОБА_4
В обґрунтування свого позову представник Будинкоуправління №2 Гвардійської КЕЧ району зазначив, що 07 серпня 2008 року, на підставі ордеру, виданого Гвардійською КЕЧ району відповідачу ОСОБА_1 було надано окрему квартиру АДРЕСА_1, куди він вселився разом з дружиною - ОСОБА_4
Однак, з дня вселення, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фактично у зазначеній квартирі не проживають, крім того, в порушення п. 2.12 Інструкції про організацію забезпечення та надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, відповідачі вселили у квартиру сторонніх осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6
І, зокрема, ОСОБА_1 звільнився з військової служби після закінчення строку дії контракту. Контракт на новий строк проходження військової служби, укласти відмовився. Його вислуга років перебування на військовій службі складає менше, ніж 10 років.
А тому, враховуючи вищезазначене, вважає, що ОСОБА_1 разом із членами своєї сім'ї, підлягає виселенню із службового житлового приміщення.
На підставі викладеного, просив виселити із службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 та ОСОБА_4
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, мотивуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві, зустрічний позов не визнав, надавши письмові заперечення (а.с.34-41, 75-81, 95-107). При цьому пояснив, що іншого житлового приміщення він не має, мешкає у ньому на законних підставах, а тому підстави для його виселення відсутні. Щодо вселення сторонніх людей у зазначену квартиру, заперечував, зазначивши, що про дану обставину йому взагалі стало відомо лише в судовому засіданні. Просив задовольнити первісний позов та відмовити у зустрічному позові.
Представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_7 проти первісного позову заперечував, зустрічний підтримав у повному обсязі, зазначивши, що позовні вимоги будинкоуправління № 2 Гвардійської КЕЧ району до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про виселення з спірної службової квартири підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу за контрактом і проходив військову службу в Збройних Силах України в період з 21.11.2001 року по 23.04.2009 року. Загальний строк перебування на військовій службі ОСОБА_1 складає менше ніж 10 календарних років, що підтверджено витягом з його послужного списку. Згідно ч. 1 ст. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Спірна квартира АДРЕСА_1 є відомчим житловим фондом Міністерства оборони України та має статус «службова», що підтверджено ксерокопією ордеру № 42 виданого Гвардійською КЕЧ району 07.08.2008 року на ім'я ОСОБА_1 Зазначена квартира знаходиться на балансі Будинкоуправління № 2 Гвардійської КЕЧ району. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями здійснюється за правилами, встановленими ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Зокрема п. 1 ч. 1 ст. 12 цього Закону встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їхбажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. За правилами ч. 3 п. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII військовослужбовці (крім військовослужбовцівстрокової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. При цьому виключення з цих правил містяться в ч.4 п.1 ст.12 Закону № 2011-XII, де зазначається, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу
проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Крім того, відповідно до ст. 12 Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 (далі - Постанова КМУ № 1081) затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок). Відповідно до п. 12 Порядку службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. А згідно п. 21 Порядку при звільненні з військової служби військовослужбовець підлягає виселенню із службового житлового приміщення з усіма членами сім'ї, якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до Постанови КМУ № 1081 Міністр оборони України своїм наказом від 06.10.2006 року № 577 затвердив Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень (далі - Інструкція). Згідно п. 2.12. Інструкції наймачслужбовогожитловогоприміщеннямаєправопроживати в ньому разом з членами своєї сім'ї. Наймач має право в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним службове житлове приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших членів сім'ї військовослужбовця. ОСОБА_1 протягом останніх трьох місяців в спірній квартирі не проживає, а проживає сім'я ОСОБА_6. Тобто, ОСОБА_1 та/або ОСОБА_4 використовують спірну квартиру не для особистого проживання, а в інших цілях.Але проживає ОСОБА_1 в спірному жилому приміщенні чи не проживає, суттєвого значення для вирішення цього спору немає, оскільки питання яке є предметом спору стосується виселення ОСОБА_1 та його колишнього члена сім'ї ОСОБА_4 з спірної службової квартири, а не втрати права користування спірною квартирою.Згідно п. 2.19. Інструкції особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку і має вислугу менше ніж 20 років, підлягає виселенню зі службового житлового приміщення з усіма членами сім'ї, які з нею
проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.Також підлягає виселенню із службового житлового приміщення з усіма членами сім'ї без надання іншого службового житлового приміщення особа, звільнена з військової служби в запас або у відставку:через службову невідповідність;у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; за власним бажанням;у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;у разі, якщо особа не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у Збройних Силах України.Підлягають виселенню із службового житлового приміщення без надання іншого службового житлового приміщення колишні члени сім'ї військовослужбовця, які проживають при ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний термін з дня розірвання шлюбу.Виселення провадиться у судовому порядку за позовом командування військової частини та квартирно-експлуатаційного органу, на обліку у яких перебуває службове житлове приміщення.ОСОБА_1 має вислугу менше ніж 10 років, не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Збройних Силах України, а тому наявні всі підстави для виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зі спірного житлового приміщення.Що стосується доводів ОСОБА_1 стосовно того, що до спірних відносин необхідно застосовувати ст. 124, 125 ЖК України, то вони є помилковими.Так, згідно ст. 123 ЖК України порядок користування службовими жилимиприміщеннями встановлюється законодавством СоюзуРСР, цимКодексомтаіншимиактами законодавства Української РСР.Оскільки спірна квартира є відомчим житловим фондом то порядок забезпечення та користування службовими жилими приміщеннями військовослужбовцями Збройних Сил України має здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», норми якого є спеціальними. На виконання ст. 12 цього Закону, було прийнято відповідні постанова Кабінету Міністрів України № 1081 та в розвиток її положень наказ Міністра оборони України № 577.Норми цього Закону № 2011-XII по відношенню до норм ЖК України є пріоритетними, оскільки є спеціальними та прийнятими пізніше.Крім того, статтею 124 ЖК України регулюється порядок виселення з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення робітників і службовців, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членівколгоспуабовийшлизколгоспузавласнимбажанням. Однак, ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з військовою частиною, яка входе до складу Міністерства оборони України, він знаходився на військовій службі.Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно ч. 2 ст. 2 цього жЗакону порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповіднимиположеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуютьсяПрезидентомУкраїни,таіншими нормативно-правовимиактами.На відміну від цього, як зазначено в ст. 4 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. А тому поняття «робітники і службовці» не можна ототожнювати з поняттям «військовослужбовці», оскільки права та обов'язки зазначених категорій громадян регулюються різними нормативно-правовими актами. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 після звільнення з військової служби, не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Збройних Силах України, він підлягає виселенню з спірної службової квартири та має право повернутися для проживання у житлове приміщення, яке він займав до призиву на військову службу.
Щодо первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання останньої такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням з підстав зазначених у статті 71 ЖК України, то вонине можуть бути задоволені виходячи з наступного.Виселення відповідачки із службової квартири ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення у зв'язку з тим, що вона перестала бути членом сім'ї ОСОБА_1 має відбуватися добровільно, а в разі її відмови добровільно звільнити службову квартиру - за правилами п. 2.19. Інструкції, тобто у судовому порядку.Під виселенням з квартири слід розуміти як фактичне звільнення квартири так і юридичне.Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 фактично звільнила спірну службову квартиру. Але в той же час достеменно не встановлено чи вивезла вона з квартири свої особисті речі чи ні. Крім того, вона не знялася з реєстрації в спірній квартирі після розлучення з ОСОБА_1 Зазначене виключає можливість вважати юридично звільненою нею спірну квартиру.Статтю 71 ЖК України можливо застосовувати у спірних відносинах лише у тому випадку, якщо ОСОБА_1 на день звернення з позовом до ОСОБА_4 перебував би у шлюбних відносинах з ОСОБА_4 і за умови, що остання не проживає в спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, а також за умови, що за самим ОСОБА_1 зберігається право користуватися цією квартирою. Однак, сам
ОСОБА_1 не набув права користування спірною службовою квартирою, у зв'язку з чим підлягає виселенню відповідно до п. 2.19. Інструкції.
У зв'язку з викладеним, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та задовольнити позовні вимоги будинкоуправління № 2 Гвардійської КЕЧ району щодо виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з зазначеної службової квартири без надання іншого службового приміщення.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового засідання, причин неявки суду не повідомила.
Суд, вислухавши думку позивача за первісним позовом ОСОБА_1, представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.
Службовим ордером №42 від 07 серпня 2008 року стверджується, що ОСОБА_1 була виділена квартира АДРЕСА_1 (а.с.9, 28), де його було зареєстровано (а.с. 6, 27), в якій, як член сім'ї наймача, була зареєстрована ОСОБА_4 (а.с.14, 27).
Згідно акту про не проживання від 05.07.2010 року у спірній квартирі на момент перевірки, мешкає сім'яОСОБА_6, зі слів сусідів ОСОБА_1, як квартиронаймача, вони не бачили і не знають (а.с.26).
Згідно акту про не проживання від 15.09.2010 року ОСОБА_4 ніколи не проживала за адресою: АДРЕСА_1, місце її проживання невідоме (а.с. 8).
27.04.2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а.с.7).
У відповідності до ч.1 ст. 71 ЖК України, на яку позивач посилається, як на підставу свого позову, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ч.1 ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, а ч.3 ст. 64 ЖК України визначає, що якщо особи, зазначені у ч.2 цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права та обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
У відповідності до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлений строк, провадиться в судовому порядку.
При вирішенні спору щодо визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, суд не враховує наданий позивачем акт про не проживання ОСОБА_4 у спірному житловому приміщеннівід 15.09.2010 року(а.с.8), згідно якого ОСОБА_4 ніколи не проживала за адресою: АДРЕСА_1, місце її проживання невідоме, оскільки даний Акт, на думку суду, складений не коректно і не може бути прийнятий судом у якості належного доказу, так, як особи, які його складали та підписували не можуть фізично знаходитись у спірному житловому приміщенні постійно, а тому твердження про те, що «ОСОБА_4 ніколи не проживала за адресою: АДРЕСА_1» не може бути прийнято судом.
Щодо акту про не проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі від 05.07.2010 року (а.с.26), то він може свідчити лише про відсутність ОСОБА_1 в даному житловому приміщенні саме 05.07.2010 року, оскільки, суду надано Акт від 16.11.2012 року, згідно з висновками якого ОСОБА_1 проживає у спірному житловому приміщенні (а.с.110).
Згідно довідок, заборгованість по комунальним платежам, станом на 01.03.2013 року, відсутня (а.с.112).
Як роз'яснив п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу», судам не підвідомчі спори щодо вимог наймача до наймача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням на підставі ст.71 і 107 Житлового кодексу. В силу ст.61 Житлового кодексу України житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація, як наймодавець, можуть бути стороною у спорах, що виникають з договорів найму житлового приміщення, з чого слідує, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем і не може ставити вимоги щодо визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням.
Проаналізувавши надані суду докази та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Щодо зустрічного позову Будинкоуправління №2 Гвардійської КЕЧ району про виселення із службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 та ОСОБА_4, то він також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу 21.11.2001 року та звільнений з військової служби 23.04.2009 року.
Дана обставина підтверджується копією послужного списку ОСОБА_9 та відповідними наказами (а.с.44-48, 51-54, 56).
Згідно довідки, виданій сержанту ОСОБА_1, в період з 25 липня 2003 року по 18 травня 2004 року, він проходив службу у складі 4 окремого ремонтно-відновлювального батальйону Місії ООН у Сьєра-Леоне, військова частина А 0555. Згідно Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» від 23 квітня 1999 року, має право на пільги, як учасник міжнародних миротворчих операцій. Вислуга років за час виконання обов'язків у складі Миротворчого контингенту обчислюється з розрахунку місяць за три (а.с.42).
Відповідно до посвідчення,ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 107).
Порядок надання службових жилих приміщень і користування ними визначається главою 3 Житлового кодексу України та Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37, а також щодо військовослужбовців - Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 року № 577.
Так, згідно з ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСРта іншими нормативно-правовими актами.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня
2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі- Постанова) житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством. За п. 32 цієї Постанови військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.
Відповідно до п. 21 вказаного Порядку при звільненні з військової служби військовослужбовець підлягає виселенню із службового житлового приміщення з усіма членами сім'ї, якщо інше не передбачено законодавством.
Однак, ст. 125 ЖК України передбачено, що без надання іншого житлового приміщення у випадках, зазначених у ст.124 ЖК України, не може бути виселено, зокрема, інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії.
До учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували в діючий армії і не можуть бути виселені зі службового жилого приміщення й гуртожитку згідно зі ст. ст. 124, 132 ЖК без надання іншого житлового приміщення, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (статті 5,6) відніс і осіб, які брали участь у виконанні бойових завдань у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів Збройних Сил діючої армії (флоту), партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях, як у воєнний час, так і в мирний час.
Зазначена позиція викладена в п. 56 Листа Верховного Суду України від 26.05.2001 року - Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право).
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 у встановленому порядку віднесений до учасників бойових дій, суд вважає, що його не може бути виселено без надання іншого житлового приміщення.
Щодо його колишньої дружини - ОСОБА_4, то в порушення вимог ст. ст. 10,60 ЦПК України, суду не надано доказів того, що вона фізично мешкає у спірній квартирі. Навпаки, сторонами не заперечувався факт того, що вона не мешкає у спірній квартирі і місце її фактичного проживання сторонам не відоме, а тому позовні вимоги щодо її виселення не підлягають задоволенню.
Позовні ж вимоги про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, Будинкоуправлінням №2 Гвардійської КЕЧ району заявлені не були.
Посилання представника позивача за зустрічним позовом на те, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись ст. 124, 125 ЖК України, оскільки є загальними нормами при наявності спеціальних, не можуть бути прийняті судом, оскільки згідно п. 2.19. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку і має вислугу менше ніж 20 років, підлягає виселенню зі службового житлового приміщення з усіма членами сім'ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що, як первісний, так і зустрічний позов задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 124, 125 ЖК України, ст. ст. 10, 60, 88, 213, 214, 215, ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
В задоволенні позовуОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Гвардійська КЕЧ району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову Будинкоуправління №2 Гвардійської КЕЧ району до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в десятиденний термін після його проголошення. Особи, що не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.
Суддя В.В.Березюк
- Номер: 2-зз/487/2/19
- Опис:
- Тип справи: на заяву у цивільних справах (2-сз, 2-р, 2-во, 2-др, 2-зз,2-і)
- Номер справи: 2-2220/11
- Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва
- Суддя: Березюк В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 01.03.2019
- Дата етапу: 16.04.2019
- Номер: 2/436/5810/11
- Опис: розірвання шлюбу
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-2220/11
- Суд: Самарський районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Березюк В.В.
- Результати справи: заяву задоволено частково
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 24.11.2011
- Дата етапу: 08.12.2011
- Номер:
- Опис: про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-2220/11
- Суд: Личаківський районний суд м. Львова
- Суддя: Березюк В.В.
- Результати справи: заяву задоволено повністю
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 24.02.2011
- Дата етапу: 01.04.2011
- Номер: 2/1304/342/2012
- Опис: розірвання шлюбу
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-2220/11
- Суд: Галицький районний суд м. Львова
- Суддя: Березюк В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 23.06.2011
- Дата етапу: 09.02.2012
- Номер: 2/435/216/2012
- Опис: про розірвання шлюбу
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-2220/11
- Суд: Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу
- Суддя: Березюк В.В.
- Результати справи: заяву задоволено повністю
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.05.2011
- Дата етапу: 07.05.2012
- Номер: 2/1716/628/2012
- Опис: про розірвання шлюбу
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-2220/11
- Суд: Рівненський районний суд Рівненської області
- Суддя: Березюк В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 31.10.2011
- Дата етапу: 27.02.2012