20.06.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-797/37/2013р. Головуючий в першій інстанції Шкірай М.І.

Категорія 5 Головуючий в апеляційній інстанції Лівінський С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Лівінського С.В.,

суддів - Володіної Л.В., Птіціної В.І.,

при секретарі - Пасічник Г.В.

за участю - представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 16 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно та поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просила визнати за нею право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, виділити їй та відповідачу по ? частки вказаної квартири, судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги мотивовані тим, що 3 березня 2005 року між сторонами було укладено шлюб, за час перебування з якому було придбано на ім'я відповідача вищезазначену квартиру.

26 лютого 2010 року шлюб було розірвано.

Заочним рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 16 березня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наступне.

Згідно вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі, за час якого сторонами було придбане мано, а саме квартира, яка є подільною річчю та можливість поділу спірної квартири сторонам на ? частці,кожному, з подружжя.

З таким висновком погоджується й колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

Згідно ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майне, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно до положень вказаної статті майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Тому, відповідно до приписів ст. 70 Сімейного кодексу України та ст. 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

Згідно положень ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 22,23,24 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 9 березня 2005 року. Шлюб було зареєстровано в м. Гавана, Республіки Куба(а.с. 14-15).

Рішенням Муніципального народного суду муніципії Абана-Вьеха від 26 лютого 2010 року шлюбні відносини між сторонами були розірвані(а.с. 11).

За час перебування в шлюбі сторонами на ім'я відповідача було придбано квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу серія ВСВ № 143827 від 30 квітня 2005 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с.12).

Враховуючи, що сторони не є громадянами України, спірна квартира була набута сторонами за час шлюбу та в процесі їх спільного проживання на території України,колегія суддів вважає, що правом, яке має найбільш тісний зв'язок є право України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, незважаючи на заперечення апелянта, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім наявним у справі доказам та прийшов до правильного висновку про необхідність задовольнити наведений позов.

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обставини, на які посилається апелянт, як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами доведені не були.

Зважаючи на те, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу і домовленості про добровільний поділ квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами досягнуто не було, колегія суддів вважає, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Хоча спірна квартира була зареєстрована лише на ім'я відповідача (як одного з подружжя), незважаючи на його доводи в апеляційній скарзі, це майно вважається спільним майном подружжя.

Крім того, посилання відповідача на те, що між ним та позивачкою існувала домовленість про повну відсутність будь-яких ознак сімейних стосунків, спільного господарства, спільного бюджету та інше, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 16 березня 2012 року - залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В.Лівінський

Судді:

Л.В.Володіна

В.І.Птіціна