СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
29 листопада 2006 | Справа № 20-4/225 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Заплави Л.М.,
Щепанської О.А.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
представник позивача: Федорова Марина Борисівна, довіреність № 04-430 від 09.08.06, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів;
представник позивача: Глушик Аркадій Богданович, довіреність № 04-12 від 05.01.06, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів;
представник відповідача: Абалмасова Наталя Сергіївна, довіреність № 061 від 14.09.06, Севастопольське державне підприємство "Атлантика";
представник відповідача: Майницький Максим Ігорович, довіреність № 057 від 14.09.06, Севастопольське державне підприємство "Атлантика";
представник третьої особи: Желтобрюїх Анатолій Тіхонович, довіреність № 238/08 від 27.01.05, Севастопольський міський центр зайнятості
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 18 жовтня 2006 року у справі № 20-4/225
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, місто Севастополь,99011)
до Севастопольського державного підприємства "Атлантика" (вул. Правди, 10, місто Севастополь,99014)
3-тя особа: Севастопольський міський центр зайнятості (вул. Руднєва, 40, місто Севастополь,99053)
про стягнення 25088,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 18 жовтня 2006 року у справі № 20-4/225 (суддя Остапова К.А.) у задоволення адміністративного позову Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Севастопольського державного підприємства “Атлантика, 3-тя особа: Севастопольський міський центр зайнятості про стягнення 25088,00 грн. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд вказав, що незважаючи на те, що Севастопольським державним підприємством “Атлантика” порушені вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” від 21 березня 1991 № 875-12 та пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 № 314, штрафні санкції, які передбачені статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, не можуть бути стягнути з відповідача, оскільки Севастопольське державне підприємство “Атлантика” знаходиться у процедурі банкрутства та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Не погодившись з постановою суду Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції, позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована посиланням на той факт, що суд першої інстанції не врахував, що Севастопольським державним підприємством “Атлантика” не виконані вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, тому, незважаючи на те, що підприємство знаходиться у процедурі банкрутства з нього, на думку апелянта, повинні бути стягнути штрафні санкції, що передбаченні статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”. Детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2006 року судді Котлярова О.Л. та Лисенко В.А. замінені на суддів Заплава Л.М. та Щепанську О.А.
Повторно переглянувши матеріали справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що:
- згідно із звітом Севастопольського державного підприємства “Атлантика” за формою державної статистичної звітності № 10 ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача склала 286 осіб;
- чотиривідсотковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становив 11 особи (286 х 4%);
- фактично на підприємстві відповідача працювало 7 інвалідів, розмір середньої заробітної плати –6272,00 грн.;
- розрахунок суми штрафних санкцій за нестворені 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів у звітному 2005 році становив 25088,00 грн., яку самостійно Севастопольське державне підприємство “Атлантика” не сплатило.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правомірність стягнення з Севастопольського державного підприємства “Атлантика” штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” від 21 березня 1991 № 875-12.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4% від загальної кількості працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік –встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
У пункті 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів вказано, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” підприємства, установи, організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності і господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, Севастопольським державним підприємством “Атлантика” дійсно порушені вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” та пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, однак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” не можуть бути стягнути з відповідача, оскільки ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15 жовтня 2002 порушено провадження у справі про банкрутство Севастопольського державного підприємства “Атлантика” та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з пунктом 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.
За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в постанові місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови господарського суду міста Севастополя від 18 жовтня 2006 року у справі № 20-4/225 відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 18 жовтня 2006 року у справі № 20-4/225 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді Л.М. Заплава
О.А. Щепанська