СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
29 листопада 2006 року | Справа № 2-9/13944-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Щепанської О.А.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Митрофанова Олександра Васильовича, довіреність №юр/437 від 26.07.2006, товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський морський завод "Фрегат";
відповідача: Люсий Віктора Юрійовича, довіреність №2/953 від 21.11.2006, відкритого акціонерного товариства "Керченський рибокомбінат";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Керченський рибокомбінат" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 17.10.2006 у справі № 2-9/13944-2006
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський морський завод "Фрегат" (вул. Кірова, 54-а,Керч,98318)
до відкритого акціонерного товариства "Керченський рибокомбінат" (вул. Целімберна, 8,Керч,98307)
про стягнення 175617,04 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 17.10.2006 року у справі № 2-9/13944-2006 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Керченський морський завод „Фрегат” задоволено частково. З відкритого акціонерного товариства „Керченський рибокомбінат” на користь позивача стягнуто 159324,84 грн. основного боргу, 1593,25 грн. держмита, а також 107,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені позов залишено без розгляду.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач власні зобов`язання по ремонту судна „Боспор”, на підставі договору №26 від 13.01.2006 року, виконав у повному обсязі та даний факт підтверджується наявними у справі матеріалами, відповідач оплату за виконані роботи здійснив не належним чином та керувався нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які вимагають від сторін належного виконання прийнятого на себе зобов`язання.
Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, відкрите акціонерне товариство „Керченський рибокомбінат” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що між сторонами у договорі №26 від 13.01.2006 року не підписувався прийомо-здаточний акт, у зв`язку з чим, роботи не можуть вважатись прийнятими та відсутні підстави для здійснення розрахунків. Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції не належним чином досліджено інформацію, що міститься в акті звірки взаємних розрахунків.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
З причини зайнятості в іншому судовому процесі судді Сотула В.В., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Щепанську О.А.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 22 по 29 листопада 2006 року.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не пов`язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відкрите акціонерне товариство „Керченський рибокомбінат” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Керченський морський завод „Фрегат” та відкритим акціонерним товариством „Керченський рибокомбінат” був укладений договір № 26, а також додаткова угода № 1 від 12.05.2006 року.
Відповідно до пункту 1 договору № 26, позивач прийняв на себе зобов'язання прийняти до виконання замовлення відповідача на ремонт судна ПТР „Боспор”.
Згідно з пунктом 5 договору, попередня вартість ремонту судна ПТР „Боспор” визначена в сумі 354241,20 грн. Остаточна вартість ремонту, на підставі підписаної додаткової угоди № 1 від 12.05.2006 року, склала 298720,19 грн. з урахуванням фактично виконаних робіт по виконанню ремонтної відомості.
Пунктом 12 договору № 26 від 13.01.2006 року сторони погодили строки здійснення платежів, а саме в чотири етапи: 1-й етап - передплата 20% від вартості ремонту з урахуванням ПДВ протягом 5-ти банківських днів з моменту постановки судна в ремонт та отримання рахунку; 2-й етап –оплата 30 % від вартості ремонту з урахуванням ПДВ протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання акту прийому-здачі та отримання рахунку; 3-й етап - оплата 30 % від вартості ремонту з урахуванням ПДВ при виконання заводом обсягу робіт 2-го етапу протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання акту прийому-здачі по 2-му етапу та отримання рахунку, а також 4-й етап –остаточний розрахунок за мінусом авансових платежів від обумовленої договірної вартості.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач власні зобов`язання по ремонтних роботах виконав належним чином згідно з технічною документацією, вимогами, викладеними у попередній ремонтній відомості, договірними зобов'язаннями, а також з протоколом розбіжностей у попередній ремонтній відомості ПТР „Боспор” на додаток №1 до договору №26 та протоколом узгодження протоколу розбіжностей у попередній ремонтній відомості ПТР „Боспор”.
З матеріалів справи вбачається, що у порядку поетапної оплати відповідачем були здійснені наступні платежі: у першому етапі 62078,76 грн. згідно договору, на другому етапі підлягало оплаті 70694,64 грн. за ремонт, фактично сплачено 64000,00 грн., на третьому етапі –підлягало оплаті 75604,20 грн. за ремонт, фактично оплачено 20000,00 грн., на четвертому етапі підлягало оплаті 90342,50 грн. за ремонт, фактично –взагалі не оплачено.
Згідно з пунктом 12 договору № 26 від 13.01.2006 року, встановлено порядок остаточного розрахунку після отримання замовником – відповідачем, від виконавця –позивача, наступних документів: а) рахунків виконавця, підтверджених представником замовника; б) прийомо-здаточним актом, підписаним уповноваженими представниками виконавця та замовника; в) виконавчою ремонтною відомістю, підписаною уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На думку судової колегії, господарським судом АР Крим правомірно у якості доказу прийнято прийомо-здаточний акт від 07.05.2006 року із змісту якого вбачається, що ремонт судна ПТР „Боспор” виконано у повній відповідності з технологічними умовами та нормами регістру. Даний акт підписаний представниками сторін, тому, відповідно до підпункту „б” пункту 12 договору №26 від 13.01.2006 року, є підставою для остаточного розрахунку за виконані роботи..
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Доказів здійснення відповідачем оплати за виконані роботи у повному обсязі у матеріалах справи відсутні. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано застосував норми статей 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.
Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на неточність даних, які містяться в акті звірки взаємних розрахунків, судова колегія не може визнати їх обґрунтованими, оскільки сума стягнутої судом першої інстанції заборгованості підтверджується наявними у справі первинними документами. Посилання відповідача на нездійснення ним частини виплат може відобразитись на сумі позовних вимог у сторону їх збільшення. Однак, підстави для виходу за межі позовних вимог у даному випадку відсутні.
Стосовно рішення господарського суду АР Крим в частині припинення провадження про стягнення пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу у сумі 14594,81 грн., що передбачено пунктом 14 договору № 26 від 13.01.2006 року судова колегія вважає його обґрунтованим, оскільки наявні підстави для застосування норми пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалах щодо надання докладного розрахунку пені із зазначенням періодів стягнення.
За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду АР Крим є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Керченський рибокомбінат” залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 17 жовтня 2006 року у справі № 2-9/13944-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді О.А. Щепанська
Н.П. Горошко