Справа № 2-479/13 Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.
Провадження № 22-ц/780/3480/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.
Категорія 4 02.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
27 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
за участі секретаря Баліна П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: відділ державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області про визнання права власності на автомобіль та виключення з акту опису та арешту майна, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на автомобіль та виключення з актів опису та арешту майна.
В обгрунтування позовних вимог позову вказував, що 07.05.2010 року ОСОБА_3 за дорученням №1108 передав в експлуатацію та розпоряджання з правом відчуження належний йому автомобіль ЗАЗ 110307 , 2006 р.в., р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 10 травня 2010 року ОСОБА_4 за дорученням №1284 передав в експлуатацію та розпоряджання з правом відчуження належний йому автомобіль ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_5
З метою розрахунку за вищевказаний автомобіль позивач передав ОСОБА_4 20 000 грн., в підтвердження чого відповідачем було написано розписку про отримання коштів за продаж автомобіля. При цьому відповідач передав позивачу всі документи та комплект ключів від автомобіля і оформив на позивача довіреність від 10.05.2010 року. Згодом позивачу стало відомо, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського РУЮ при примусовому виконанні виконавчого листа було накладено арешт на автомобіль, та оголошено в розшук.
Позивач вважає, що він є законним власником автомобіля, а арешт та заборона його
відчуження позбавляє його права вільного розпоряджання, користування та володіння автомобілем.
Враховуючи викладені обставини, позивач просив визнати за ним право власності на спірний автомобіль та виключити з акту опису та акту арешту майна даний автомобіль.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись його необґрунтованість та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2010 року ОСОБА_3 видав ОСОБА_6 та ОСОБА_4 нотаріальну довіреність , якою уповноважив їх (мають право діяти як спільно , так і кожен окремо строком до 07.05.2025 року розпоряджатися і продати, передати в оренду) за ціну та на умовах на його розсуд належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого Вишгородським МРЕВ ДАІ 27 червня 2006 року автомобіль марки ЗАЗ 110307 , 2006 року випуску, легковий хетчбек, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1. Для цього надав йому право бути представником в усіх установах та організаціях України з питання експлуатації, управління, розпоряджання та інш. щодо вказаного автомобіля (а.с.9).
10.05.2010 року ОСОБА_4 видав ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (кожен діє окремо) нотаріальну довіреність, якою уповноважив їх строком до 07.05.2025 року розпоряджатися (продати, передати в оренду) за ціну та на умовах на його розсуд належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Для цього надав йому право бути представником в усіх установах та організаціях України з питання експлуатації, управління, розпоряджання та іншого щодо вказаного автомобіля (а.з.11).
Відповідно до ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Згідно з п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмові формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що не перевищує у двадцять і більше разі з розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Крім того, письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена й постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1338, якою затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів , а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів , марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, згідно з п.2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.
У силу п.8 зазначених Правил державна реєстрація транспортних засобів здійснюється за умови його попереднього зняття з обліку в підрозділі ДАІ.
Згідно з п.40 цих Правил зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду з підрозділах Державтоінспекції на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.
Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Пунктом 42 Правил передбачено, що у разі коли транспортний засіб знімається з обліку у в'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис «Транспортний засіб знято з обліку для реалізації».
З п.8 зазначених Правил вбачається, що правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в них документами, зокрема, довідкою-рахунком, виданою за формою згідно з додатком №1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери та іншими посвідченими в установленому порядку документами, що встановлюють право власності на автомобіль.
Суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини та відповідні норми законодавства, дійшов до правомірного висновку, що не може бути підставою набуття права власності на автомобіль довіреність, розписка, поліс цивільної відповідальності, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля його власником ОСОБА_3 не укладався ні з ОСОБА_4, ні з ОСОБА_2 , а тому у суду немає законних підстав для визнання права власності на вказаний автомобіль за позивачем. Разом з тим, відсутні і підстави зняття арешту з майна та виключення з акту опису спірного автомобіля, оскільки обставини для визнання права власності на автомобіль за позивачем не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про задоволення позову, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: